Великоолександрівський районний суд Херсонської області визнав місцеву жительку винною у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 31 серпня.
За матеріалами справи, в вересні 2022 року обвинувачена добровільно брала участь у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території села Дудчани Бериславського району Херсонської області. Разом із переносною скринькою для голосування, бюлетенями та списками мешканців здійснювала подвірний обхід жителів села і пропонувала голосувати щодо приєднання Херсонської області до Російської федерації на правах субʼєкта федерації.
У подальшому результати зазначеного незаконного референдуму стали приводом для незаконного включення тимчасово окупованої території Херсонської області до складу Російської федерації.
Після звільнення села Дудчани люди під час спілкування з українськими правоохоронцями впізнали на фотознімку свою односельчанку, як активно залучалася до проведення так званого референдуму.
За словами очевидців, до будинку з бюлетенями і списком виборців приходила обвинувачена і ще одна жінка. Російських військовослужбовців поряд не бачили.
Люди реагували по-різному. Деякі боялися відкрито відмовлятися, одна жінка сказала, що відмовилася брати бюлетень і їй нічого за це не було, а інша проголосувала проти.
Одразу декілька свідків повідомили, що розмову вела обвинувачена, яка розʼяснювала порядок голосування і де ставити відмітку. Інша жінка в цей час розмови переважно мовчала.
Крім того, обвинувачена з іншою невідомою жінкою бачили біля сільського продуктового магазину. Біля магазину були стіл та скринька для голосування. Невідома жінка працювала з бюлетенями та ставила в них відмітки, після чого обвинувачена складала ці бюлетені та опускала їх до скриньки.
Загалом у суді допитали шістьох свідків. Ще троє осіб виїхали за межі Херсонської області і на час судових засідань їх місцезнаходження не було відоме, тому суд дослідив відеозаписи їх допиту в слідчого.
Одна з таких свідків характеризувала підсудну як особу з вираженими проросійськими поглядами, яка раділа появі окупантів, негативно висловлювалася щодо Збройних Сил України і очікувала повернення російських військ після звільнення частини села. Свідок також повідомила, що обвинувачена у розмовах із сусідами хвалила умови життя в Росії, зокрема розмір пенсій та зарплат. Але особисто свідок цих висловлювань не чула, тому що фактично не спілкувалася з обвинуваченою у період окупації. Певне спілкування у свідка було з чоловіком обвинуваченої, зокрема під час отримання соцвиплат.
Обвинувачена під час вину не визнала. Вона розповіла, що її чоловік тяжко хворів, мав онкологічне захворювання в останній стадії, фактично не міг самостійно пересуватися та потребував лікування. Напередодні «референдуму» до них приїхали особа так званий староста і озброєний російський військовослужбовець. І спочатку пропонували працювати на референдумі її чоловікові, однак він відмовився через стан здоровїя. Після цього сказали, що замість чоловіка повинна піти дружина.
Жінка твердила, що побоялася відмовитися, оскільки разом зі «старостою» був озброєний російський військовий. Крім того, в випадку згоди їй обіцяли допомогти лікуванням чоловіка. Будь-якої грошової винагороди чи ліків вона так і не отримала. Та свою участь добровільною не вважає, кажучи, що погодилася через страх і тяжкий стан чоловіка.
Обвинувачена водночас намагалася примешити власну роль у тих подія. Говорила, що нікого не агітувала голосувати, бюлетенів не видавала і її завданням було тільки показувати своїй напарниці, де хто живе, оскільки та села і людей не знала. Російські військовослужбовці при цьому перебували поблизу.
Під час відвідування одного з будинків російський військовослужбовець, який начебто ніс скриньку для голосування, на певний час відійшов та передав скриньку їй. Після завершення голосування біля цього будинку вона повернула солдату.
Така робота начебто тривала один день. А наступного дня вона разом із тяжкохворим чоловіком виїхала до лікарні.
Показання свідків про те, що саме вона пропонувала їм голосувати та видавала бюлетені, обвинувачена заперечила. Чому свідки дали інші показання пояснити не змогла.
До правоохоронних органів після деокупації із заявою про примушування її російськими військовослужбовцями до участі у псевдореферендумі обвинувачена не зверталася.
Адвокатка повідомила, що онук підзахисної проходив службу в Національній гвардії України, тому це також був привід для обвинуваченої побоюватися за безпеку свою та родини під час окупації. Захист при призначенні покарання просив врахувати вік, стан здоровʼя, перенесені два інсульти та інших захворюваня обвинуваченої, а також обставини її життя в окупації.
Суд проаналізував докази і визнав обвинувачення доведеним.
Одразу декілька свідків незалежно один від одного і за різних обставин спостерігали дії цієї жінки. Така повторюваність однорідних дій щодо різних мешканців села, як вважає суд, не узгоджується із версією про випадкову або виключно допоміжну участь обвинуваченої, яка тільки показувала розташування домоволодінь.
Обвинувачена діяла не самостійно, а спільно щонайменше з іншою жінкою. При них знаходилися бюлетені, списки мешканців та переносна скринька. Після заповнення бюлетені поміщалися до цієї скриньки і жінки продовжували обхід інших домоволодінь.
Ніхто зі свідків не повідомляв про застосування до обвинуваченої фізичного насильства, погроз чи інших очевидних форм примусу. У ряді випадків жінки з бюлетенями ходили селом без супроводу російських військовослужбовців. На думку суду, загальна обстановка збройної окупації та присутність російських військових у селі самі по собі вказують на те, що участь у проведенні референдуму була вимушеною.
Обвинувачену засудили до 6 років позбавлення волі із забороною займатися діяльністю, повʼязаною з виборчим процесом та процесом референдуму на 15 років.
Підсудна тримається під вартою з 18 січня 2024 року. Тому це попереднє увʼязнення буде їй зараховано в строк відбування покарання.
16
0
20
20
