Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області виправдав колишнього співробітника прокуратури, звинуваченого в участі у незаконному збройному формуванні.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 3 вересня.
За версією обвинувачення, на початку квітня 2014 року чоловік вступив до лав одного з підрозділів силового блоку псевдодержавного утворення «ДНР» і в камуфляжній формі і з автоматом Калашникова чергував на блокпост на вʼїзді до шахти «ім.Володарського». Наприкінці червня того року нібито аналогічно чергував на блокпосту на вʼїзді до міста з траси Харків-Ростов.
Крім того, йому інкримінували, що наприкінці червня 2014-го він разом із бойовиками «ДНР» брав участь у незаконній перевірці на предмет продажу та вживання наркотичних засобів мешканців міста Соледар. При цьому начебто мав пістолет Макарова.
Обвинувачення висунули чоловікові, який із 2010 року працював у відділі державної виконавчої служби міста Бахмута (раніше Артемівська) Донецької області. У 2017-му він перейшов на роботу в прокуратуру, а в 2018 році йому висунули підозру щодо участі у «ДНР».
Підсудний наполягав на своїй невинуватості. Вважає, що свідки його обмовили, адже є особами, які незаконно вживали наркотики, та, можливо, зазнавали тиску правоохоронних органів.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого, а також показань його тодішніх колег, у червні 2014 року відділ ДВС у Бахмуті все ще працював у штатному режимі. І держвиконавець їздив у Соледар, щоб для конфіскації описати майно засудженого за наркоторгівлю. Але наступного ранку на робочу нараду держвиконавець не прибув і звʼязку з ним не було.
Пізніше він таки приїхав на роботу і розповів керівнику, що боржник двері не відчинив і на виході з підʼїзду його затримали двоє у масках. Незнайомці відвезли його в будівлю Артеміської прокуратури і допитували, хто він і що робив у Соледарі та чи має відношення до людей, які проживали в тій квартирі. При цьому в кімнаті начебто був засуджений, чиє майно мали оглянути для конфіскації, і він писав щось від руки — ніби прізвища наркоманів та інших осіб, яких знає. Незнайомець, який сидів за столом, нецензурно висловлювався до затриманого і казав що той «кришує» наркоманів.
Зрештою, держвиконавця відпустили, але пригрозили, що коли ще раз попадеться, то живим його не залишать. Чоловік зателефонував знайомому і сказав, що знаходиться у прокуратурі і що його відпустять, якщо він приїде і забере його. Згодом цей знайомий свідчив у суді, що прийшов у приміщення прокуратури, бачив там озброєних людей у балаклавах і з автоматами. Він забрав товариша і той розповів йому, що по роботі був у Соледарі і там його затримали озброєні люди та відвезли до прокуратури і допитували, приставляючи пістолет до голови.
Держвиконавець розповів про те, що сталося на роботі і знайомим, взяв відпустку на три місяці і виїхав до родини за межі України (підтверджується довідкою про перетин кордону).
У 2015-му він, як стверджує, сам пішов у Департамент контррозвідки і повідомив про інцидент. Тоді ж на грі в футбол він познайомився з одним із працівників Департаменту контррозвідки, описав йому ситуацію і той відповів, що вони все знають, знають хто там був і сказав не хвилюватися.
У 2017 році держвиконавець пройшов конкурс і перевівся у прокуратуру. Але в Костянтинівці у нього склалися неприязні стосунки з начальником, який чомусь постійно казав, що він матиме великі проблеми і періодично просив його звільнитися. Через це обвинувачений перейшов в інший підрозділ. У 2018-му йому вручили підозру, коли він як прокурор виходив із зали суду.
Чоловік стверджує, що ніяких бандформувань ніколи не підтримував та не має до них відношення. Звертає увагу, що раніше спецперевірка робітниками СБУ міста Києва ніяких порушень у нього не виявила і в він мав доступ до держтаємниці.
У 2018-2019 кримінальне провадження розглядав Бахмутський (Артемівський) міськрайонний суд Донецької області.
По суті лише двох свідків говорили, що бачили державиконавця на рейді разом із «ДНРівцями». Один із них, на той час наркозалежний, розповів, що обвинувачений був присутній у дворі прокуратури при його побитті, був одягнутий у камуфляжні футболку та брюки.
Інший свідок давав показання, перебуваючи під вартою у слідчому ізоляторі. Він розповів, що його затримали, коли він був удома в знайомого (чоловіка, чиє майно мав описати держвиконавець). Хтось попередив, що до них їдуть ополченці. Незнайомці зі зброєю через балкони спустились до другого поверху і, розбивши вікно, потрапили у квартиру. Свідка змусили показати, де живе його знайома, яка також вживає наркотики. Ополченці намагалися вибити двері в квартиру тої жінки, а потім заставили свідка вирізати двері. Свідок бачив там держвиконавця у спортивних шатанах та футболці, а також із пістолетом у руках. Той нічого там не робив, а тільки підходив до свідка і казав заспокоїтися, що нічого не буде.
Жінка, в якої вирізали двері, розповіла, що бойовики шукали людей, повʼязаних з наркотиками, погрожували що заберуть її і закопають. Але, зрештою, вони просто поїхали.
Решта свідків були знайомими держвиконавця і його колегами по роботі в виконавчій службі, яким він розповідав про викрадення у Соледарі.
Колишня начальниця виконавчої служби Бахмутського міськрайону підтвердила, що в 2014-му підлеглий повідомляв їй про затримання невідомими в камуфляжній формі. Цього держвиконавця вона характеризувала як відмінного працівника.
У лютому 2020-го суд першої інстанції обвинуваченого виправдав. На думку суду, показання свідків не доводять версію обвинувачення і спростовуються показаннями інших свідків.
Прокурор оскаржував це рішення і посилався на те, що суд не допитав трьох основних свідків обвинувачення. Були надані документи щодо вагітності свідка та заявлено клопотання про її допит в режимі відеоконференції, але суд відмовив у такому допиті. Крім того, суд ніби обмежив прокурора в подачі доказів, встановивши строк для їх подачі.
Сторона захисту заперечувлаа, тому що протягом трьох років судового розгляду прокурори постійно змінювались і начебто самі та затягували процес. На думку захисту, саме неналежна процесуальна поведінка прокурорів і затягування з наданням доказів були підставою для винесення ухвали щодо встановлення строку подачі доказів.
Жінка-свідок 11 разів викликалась до суду і ні разу не зʼявилась. Стосовно неї і ще одного недопитаного свідка зареєстровані кримінальні провадження за дачу завідомо неправдивих показань.
У вересні 2020-го апеляція виправдувальний вирок скасувала. Підстава — вирок ухвалений незаконним складом суду.
Початково в Артемівському міськрайонному суді справу було розподілено на суддю Фролову, в якої за кілька місяців закінчились повноваження. Повторний автоматизований розподіл справи визначив суддю Дубовика. Але чомусь у той самий день розпорядженням в.о. керівника апарату суду було призначено новий розподіл, яким кримінальне провадження передано на розгляд судді Погрібній. Однак суддя Погрібна взяла самовідвід. Заяву про самовідвід Погрібної іншим суддею не розглядалась і справу просто передали судді Дубовику, який також заявив самовідвід. Заява Дубовика про самовідвід аналогічно не розглядалася і справу одразу передали судді Хомченко, яка пізніше винесла вирок.
Апеляційний суд констатував, що жоден заявлений самовідвід суддів не було вирішено у встановленому законом порядку. Законних підстав для низки повторних розподілів справи і передачі кримінального провадження на розгляд судді Хомченко не було. Згідно з КПК, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.
Апеляційний суд докладно не аналізував і не досліджував докази. Але зазначив, що фактично пояснення свідків стали єдиними доказами по справі. При цьому деякі свідки виправдовували обвинуваченого, а інші викривали у вчиненні злочину. На думку апеляції, суд першої інстанції не навів мотивів та обґрунтування того, чому взяв до уваги показання одних свідків та відкинув показання інших.
Після окупації Бахмута справу спочатку передали до Дружківського міського суду Донецької області, а в 2025-му до Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Деякі матеріали справи були втрачені і ще в 2024-му суд за власної ініціативи та за клопотанням прокурора відновив їх частково. У 2026 році частину матеріалів (протоколи впізнання і слідчих експериментів) суд відновлювати відмовився, тому що не було встановлено того що вказані документи втрачені судом.
При повторному розгляді справи прокурор заявив шість свідків, але не забезпечив їх явку. Одного свідка прокурор хотів допитати по відеоконференції з використанням засобів, що унеможливлюють його ідентифікацію, посилаючись на вжиті СБУ заходи безпеки. Але в матеріалах судової справи не було документів, що раніше цього свідка допитували в цьому кримінальному провадженні, тому в клопотанні прокурора суд відмовив.
Із грудня 2025 року по 13 серпня 2026 року жоден свідок до суду для допиту не прибув. Ніяких клопотань щодо встановлення місця знаходження свідків прокурор у суд не заявляв.
Суд вирішив, що вина підсудного не знайшла свого підтвердження доказами і виправдав його.
Із відкритих джерел вбачається, що чоловік до 2024-2025 років працював у Донецькій обласній прокуратурі. У 2025 році місцем роботи зазначив військову службу.
16
0
20
20
