Більше трьох років минуло з того вечора, як у столиці на блокпосту перед комендантською годиною голова Макарівського райсуду Київської області збив на смерть нацгвардійця Вадима Бондаренка. Удар був такої сили, що 22-річний хлопець перелетів через «Лексус» судді і загинув на місці.
Водій відмовлявся здавати аналізи
У перші хвилини після ДТП суддя взагалі заперечував, що був за кермом. Хоча бодікамера поліцейської зафіксувала, як він виходив із місця водія. Пізніше Тандир буде списувати це на стрес і захисну реакцію на агресію оточуючих: мовляв, кожен із присутніх хотів його якось скривдити, а один чоловік навіть ударив в голову…
У суді Тандир і його адвокати твердили: він не був пʼяний і не порушив правила дорожнього руху.
Суддя відмовився проходити драгер на місці. На місце приїхав його брат-адвокат. Тандир жалівся на самопочуття. Йому викликали швидку. На запитання лікаря, чи знаходився за кермом — водій уникав відповіді, від проходження тесту на алкоголь категорично відмовився, від вимірювання глюкози в крові також. Лікар діагностував гостру реакцію на стрес.
У медзаклад його доставили тільки близько 6 ранку. Спочатку до відділення «Соціотерапії», куди потрапили тільки після закінчення повітряної тривоги. Тандир відмовлявся від освідування без участі його адвоката за договором. Співробітники ДБР розповідали в суді, що освідувати затриманого не бажала й сама лікарка, яка всіляко затягувала цей процес відмови, не аргументуючи підстав, і згодом зафіксувала відмову самого Тандира від здачі аналізів.
У Київській міській лікарні №7 також не склалося і версії різняться. Тандир повідомив суду, що це слідчі ДБР не домовилися з лікарями про відібрання у нього біологічних зразків. Патрульна поліція роповіла, що умови не підійшли Тандиру, який вважав, що в цьому закладі не така акредитація. Працівник ДБР пригадував, що лікарі цього закладу повідомили, що не проводять освідування на стан сп`яніння.
І після цього Тандира повезли в Київське міське бюро судмедекспертизи. Близько девʼятої слідча група зайшла в приміщеня. Тандир вкотре поскаржився на самопочуття, що в нього крутиться голова. Адвокат Олег Юрченко сказав, що підзахисний здаватиме лише сечу, а кров ні.
Тандиру дали склянку для аналізів. Але він відповів, що зараз не має фізіологічної можливості її наповнити. Усі чекали поки суддя здасть сечу. Він час від часу підходив до умивальника і вмивав обличчя. У якийсь момент слідчий ДБР із камерою відволікся і саме тоді Тандир взяв склянку і попрямував у санвузол. Те, що підозрюваний пішов здавати аналіз помітили із запізненням. Коли працівник ДБР із камерою підбіг до туалетної кабінки, Тандир уже все зробив і поставив перед присутніми склянку з прозорою рідиною. «Щось дуже несхоже це на сечу», — відреагував тоді слідчий.
Пізніше в баночці виявили воду, розбавлену слиною з елементами етанолу. Припускають, що суддя набрав воду з унітазу, куди перед цим плюнув. Сам він заперечував фальсифікацію і казав, що сеча забродила через неналежне зберігання…
Кров у Тандира відбирали примусово, на підставі ухвали слідчого судді, через 17 годин після ДТП. І спирту там уже не знайшли.
Експерт-психолог підготував висновок про стан алкогольного спʼяніння Тандира на основі відеоматеріалів…
Не бачили, щоб вживав, але алкоголь купили
У вечір перед ДТП Тандир їздив риболовлю в село під Києвом із друзями — адвокатом Ярославом Огневʼюка і суддею Господарського суду Житомирської області Олексієм Омельяна, який вже на той час уже був кандидатом у члени ВККС. Компаньйони розповіли правоохоронцям, що «не бачили», щоб Олексій вживав, але пляшку спиртного вони дійсно придбали, щоб не їхати в гості з пустими руками. Дорогою назад Тандир чомусь не сів за кермо свого авто, «скаржився, що в нього боліла спина і… трохи заснув». Машину вів Омельян, а Тандир у водійське сидіння пересів уже ближче до Києва.
Після ДТП в автомобілі Тандира на підлозі біля переднього пасажирського сидіння знайшли недопиту пляшку віскі. Пляшку як речовий доказ досліджували в судовому засіданні.
Омельян і Огневʼюк є давніми близькими друзями Тандира і повязані з ним професійними інтересами. У 2025-му ДБР завело кримінальне провадження за фактом дачі Омельяном завідомо неправдивих показань стосовно стану Тандира.
Тандир стверджував, що загиблий Бондаренко сам створив небезпеку
Суддя щодня їздив тою дорогою — вранці на роботу і ввечері додому, тож не міг не знати про блокпост. Але в суді він і його адвокати постійно казали, що перед блокпостом не було попереджувальних дорожніх знаків. А нацгвардієць начебто вийшов на проїзну частину в забороненому місці, без світовідбивального жилета і сам створив небезпеку для руху водія, який помітив його занадто пізно, щоб уникнути зіткнення. І щоб приховати факт неналежної організації роботи блокпосту, на місці ДТП нібито змінили слідову картину: пересунули блоки, поклали біля загиблого світловідбивальний жилет… На стадії досудового слідства з Тандиром чомусь не провели слідчий експеримент, щоб перевірити видимість пішохода з дорожнім знаком у руках в темну пору доби за аналогічних погодніх умов та освітлення. Є позиція Верховного суду, що неправедення такого слідчого експерименту з підозрюваним, щоб перевірити його версію, це порушення права на захист.
Цікаво, що момент ДТП могла зафіксувати стаціонарна камера, яку на блокпосту встановили прикордонники, щоби стежити за службою своїх військовослужбовців. Про цю камеру в суді розповів командир блокпоста. Але відео з камери він не бачив і камеру після ДТП прикордонники чомусь зняли. Більше про цю камеру в суді ніхто не говорив — слідчих вона не зацікавила…
Серед більше 30 свідків, допитаних у суді, є прямий очевидець ДТП — водій Дмитрів. Він зупинився на блокпосту за 1-2 хвилини до комендантської години.
«Знаючи, що є блокпост, я перелаштувався у другу смугу і зменшив швидкість до 20-30 кілометрів. Я підʼїхав, військовослужбовець стояв у двох-трьох метрах від мене. Він встановлював знак… Коли я став відкривати вікно для предʼявлення документів, ліворуч проїхала машина на швидкості 80-100 кілометрів. І на моїх очах хлопець полетів… Гальмування я не чув, був удар. Навіть якщо б був звук гальмування, машина за собою потягнула пластикові огорожі, знак, тому це могло перекрити той звук», — пригадував Дмитрів у суді.
Показання цього свідка спростовують версію захисту нібито про «раптовість» чи «непомітність» блокпоста та його перекриття. Умови видимості та дорожні знаки дозволяли іншим учасникам руху, зокрема, свідку Дмитріву вчасно зреагувати та знизити швидкість. Обвинувачений натомість не гальмував і, за висновками експертів, у момент зіткнення швидкість його руху була 61 км/год, коли дозволена швидкість в межах блокпосту складала 10 та 5 км/год.
Провокації і диверсії
Злочин, як неодноразово наголошував у суді прокурор, скоєно в умовах очевидності. Але розгляд її зайняв три роки. Із більше сотні засідань половину, як констатують прокурор і суд, зірвали обвинувачений і його адвокати.
Тандир 12 років працював суддею і тепер застосовував увесь досвід та знання, щоб повернути собі свободу. Він скаржився на тривале тримання під вартою до Європейського суду з прав людини і навіть намагався мобілізуватися на військову службу. Коли це не спрацювало, то в хід пішли так звані процесуальні диверсії: неявки в засідання, заяви про відвід судді.
Доходило і до відверто провокативних кроків: у справу вступив новий адвокат, який раніше представляв особу в позові про стягнення боргу з судді Бандури. Коли Бандуру не вдалося відвести через «конфлікт інтересів», то цей адвокат швидко покинув процес… У соцмережах публікувалися пасквілі на Бандуру, а потім навіть зʼявився фейковий акаунт, який від імені судді коментував перебіг цієї резонансної справи.
Тандир у засіданнях агресував, не стримував емоцій. Ще недавно суддя він тряс «Кримінальним процесуальним кодексом» і кричав, що ця книжка нічого не варта.
Після низки випадів норовливогого обвинуваченого суддя вирішив тримати в скляному боксі.
Із наближенням вироку завзятості в захисту поменшало.
Тандир сказав, що суд зайняв обвинувальну позицію і не дозволив захисту повноцінно допитати свідків, висловити свої клопотання і заперечення, відмовив у допиті експертів.
Захисник Олег Юрченко заявив, що суд і прокурор просто хочуть використати адвокатів як статистів і результат справи не залежить від того, що вони будуть говорити в судовому засіданні.
Адвокатка Ірина Бовнегра з липня 2026-го перестала ходити в засідання і згодом повідомила суд, що у звʼязку з вагітністю і пологами є тимчасово непрацездатна, перебуває на лікарняному. Останні місяці адвокатський стіл пустував — Юрченко у дебатах виступав по відеозвʼязку.
Сам обвинувачений все більше втрачав самовладання. «Ага, отак. Удачі, бл..ть, вам», — говорив він до головуючого в одному з фінальних засідань. А також голосно заявляв, що забороняє журналістам себе знімати.
— Весь цей ’’судовий розгляд’’ здійснювався для підгонки під версію обвинувачення, яка була сформована в ЗМІ ще до того, як перші докази зʼявилися… Судовий розгляд проводився під вирок написаний вже, задля картинки красивої… «Тандир отримав вирок з максимальним покаранням». Головне питання, на яке ми не отримали відповіді, за яких обставин все ж таки сталась ДТП. Цих питань протягом судового розгляду виникло більше, ніж на його початку. І я переконаний, що ми навіть у вироку не побачимо відповідей. Суд не хотів чути, не хотів слухати доводи сторони захисту, — говорив Тандир в останньому слові.
Колишнього суддю засудили до 9 років позбавлення волі із максимальних 10-ти, які передбачені законом і просив прокурор. Також задоволені цивільні позови родини загиблого — з Тандира стягується 40 млн грн як рахунок відшкодування моральної і матеріальної шкоди.
Адвокат Юрченко після оголошення вироку сказав журналістам, що буде апеляція. Він вважає, що вину Тандира не можна довести на підставі тих доказів, які подав прокурор.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
Читайте також:
«Я причетний, але чи винен — не знаю». Екссуддя Тандир дав показання про смертельну ДТП
Справа Тандира: «Мав право розлучитися і ділити майно»
16
0
20
20
