Підприємець Юрій Кірдєєв оскаржує у Вищій раді правосуддя дії суддів, які приписали йому 4,25 мільйони гривень штрафу за порушення митних правил у 2018 році.
Про це «Судовому репортеру» повідомив сам підприємець, передавши підтверджуючі документи.
У 2016 і 2018 роках компанії, директором яких був Кірдєєв, імпортували в Україну тканину з Туреччини. Товар розмитнили, подавши накладні та інвойси з підписами і печатками компанії-продавця. Тоді запитань у митників не виникло і товар випустили у вільний обіг.
У серпні 2020-2021 роках до Чернівецької митниці надійшли листи від митних органів Туреччини і Румунії із проханням допомогти у розслідуванні. Іноземці хотіли перевірити, чи інформація щодо експорту певних товарів в Україну є достовірною, чи імпортер дійсно існує і зареєстрований, відповідно до законодавства.
У листах не згадувався ні Кірдєєв, ні компанії, де він був директором (ТОВ «Локо Трейдінг» і ТОВ «Бест Тім ЮА»), ані турецькі компанії-продавці. Навпаки, там значились зовсім інші контрагенти. Отримувачем виступала компанія Orange Teks LTD, зв’язок якої з Кірдєєвим ніяк не доведено.
Єдиним, що дозволило пов’язати підприємця із цим запитом Туреччини стали номери автомобілів, якими перевозився товар. Із листа іноземної митниці вбачалося, що у конкретні дати ці машини перевозили значно більше товару і на більшу суму.
У 2016 році «Бест Тім ЮА» задекларувала на митниці поставку тканини на 48 тисяч доларів, а в листах з Туреччини і Румунії йшлося про те, що в машині з цими номерами, було товару на 123 тисячі доларів і 81 тисячу євро (загалом в еквіваленті 5,33 млн грн).
«Локо Трейдінг» у 2018 році за документами ввезла тканини на 49 тисяч доларів, а в листі з Туреччини говорилося, що автомобіль з цими номерами ввіз товару на 124 тисячі євро (еквівалент 4,25 млн грн).
Українські митники відштовхнулися від листів іноземних колег і склали протоколи на Кірдєєва як відповідальну особу за ввезення товару із прихованням від митного контролю.
Суддя Першотравневого райсуду міста Чернівці Олександр Войтун 21 квітня 2022 року визнав, що підприємець порушив митні правила і постановив стягнути 4,25 млн грн штрафу з конфіскацією ввезеного товару.
Кірдєєв подавав апеляцію, намагаючись довести, що лист турецької митниці ніяк його не стосується, підроблення документів щодо поставлених товарів не доведено, перевірка вартості товару не проводилась, немає доказів його пов’язаності з поставками інших іноземних компаній.
Але 13 травня 2022 року суддя Чернівецького апеляційного суду Володимир Кифлюк з рішенням першої інстанції погодився. А з приводу того, що в листі з Туреччини йдеться про зовсім інших контрагентів, суддя зауважив, що така обставина не заслуговує на увагу, оскільки саме те, що Кірдєєв, декларуючи товар, вніс неправдиві відомості про відправника і отримувача якраз і ставиться йому в провину.
Постанова Чернівецького апеляційного суду оскарженню не підлягає.
У зв’язку з цим Кірдєєв подав до Вишої ради правосуддя скарги на суддів Войтуна і Кифлюка.
. . .
Щодо іншого протоколу на 5,33 млн грн, то 4 травня цього року суддя Чернівецького апеляційного суду Олена Дембіцька стала на бік підприємця і закрила провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Історії аналогічні, але рішення суддів різні.
Суддя Дембіцька врахувала, що для розмитнення товарів Кірдєєв подавав інвойси і товаротранспортні накладні, видані йому турецькою фірмою-відправником. Митні декларації заповнювалися на основі цих документів, які мали необхідні реквізити фірми-продавця, печатки, підписи.
Товар ввозився ще у 2016 році і тоді українські митники жодних невідповідностей не помітили. Представник митниці ніяк цього не спростовував.
Вчитавшись у неофіційний (!) переклад звернення митних органів Республіки Туреччина, суддя з’ясувала, що воно стосувалося одягу, а не тканини. Натомість «Бест Тім ЮА», директором якої був Кірдєєв, ввозила тканину. У протоколі митники не стверджували, що Кірдєєв ще й найменування товару зазначив неправильно. Так само як не ставилась у вину подача недостовірних даних про відправника і отримувача.
Суд не побачив доказів того, що документи іноземних митних органів стосуються саме поставок товарів, які декларував Кірдєєв.
Відповідно до статті 62 Конституції, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, які притягується до відповідальності. Відтак суддя визнала винуватість підприємця недоведеною, апеляцію задовольнила і справу закрила.
Але подібна історія трапилась не тільки з цим підприємцем. Його адвокат Олег Скакун у березні-лютому 2022-го представляв у суді справу директора ТОВ «Раус Центр» за подіями 2017 року. Отримувачем товару значилась та сама компанія Orange Teks LTD, що і у випадках з Кірдєєвим, але 16 мільйонів штрафу митники адресували вже іншому підприємцю, не пояснюючи як він пов’язаний з цією фірмою. Знову лише співпали номери автомобілів і дати перевезення товару. Теоретично в цей час в машині міг знаходитися товар інших імпортерів, але чи перевірялося це, у судових рішеннях не сказано. Суд першої інстанції та апеляція у позові Чернівецької митниці повністю відмовили, зазначивши, що зв’язок підприємця із можливими порушенням, на які вказує турецька сторона, не доведено.
Олег Скакун, адвокат:
— Чернівецька митниця як підставу для відкриття справи про порушення митних правил використовує офіційні запити іноземних митних органів, в даному випадку — Республіки Туреччина, які надходять в рамках міжнародної співпраці та які носять виключно інформативний характер, при цьому не містять будь-яких юридичних та фактичних даних про порушення митних правил суб’єктами господарювання. У тому числі, ці запити не є офіційним повідомленням про порушення правил оформлення товару, який розмитнюється, в розумінні статті 491 Митного кодексу, тобто не може слугувати підставою для складання адміністративного протоколу стосовно суб’єктів господарської діяльності.
Митниця, без проведення будь-яких процесуальних дій та без наявності необхідних доказів, нехтуючи правилами фіксації та оформлення адміністративних правопорушень, складає на суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності протокол про порушення митних правил, знову ж таки посилаючись на отримання запиту від іноземного митного органу, навіть не перевіряючи зміст даного запиту та не роблячи переклад даного запиту у законодавчо визначений спосіб, що ставить під сумнів зміст такого запиту.
Варто зазначити, що протокол про порушення митних правил працівники митниці складають на директора, як особу відповідальну по роботі з митницею. При цьому, сама особа, яку притягають до відповідальності, відсутня під час складання такого протоколу, внаслідок чого, позбавлена права на свій захист, такі дії митниці не законні та порушують Конституційні права особи, що є безпрецедентним з боку суб’єкту владних повноважень, годі вже казати про нівелювання митниками в цьому випадку презумпції невинуватості.
Далі протокол про адміністративне правопорушення передають на розгляд місцевому суду задля притягнення директора до адміністративної відповідальності.
Найчастіше, в такому випадку митники інкримінують ч.1 ст. 483 МК України, санкція якої передбачає накладення штрафу в розмірі 100% вартості товарів з конфіскацією цих товарів. Місцеві суди розглядають дану категорію справ досить неоднозначно. Деякі судді одразу ж відправляють таку справу на доопрацювання, звернувши увагу митниці на очевидні порушення у складанні спірного протоколу та відсутності доказів, або ж відмовляють у притягненні особи до відповідальності, інші ж, незважаючи на вищезазначені кричущі порушення законодавства та відсутність доказів, приймають рішення про притягнення керівника суб’єкта господарської діяльності до адміністративної відповідальності. У випадку повернення протоколу, митниця, звертається повторно в суд, сподіваючись, що справа попаде «на того суддю», який прийме необхідне їм рішення. І, що сумно, що такі судді знаходяться… Конкретно в даній справі, проти клієнтів, що звернулися до адвокатського об’єднання, було складено п’ять протоколів. З них у Чернівецькому апеляційному суді розглядалось три справи. Дві з цих справ клієнт виграв, в одній — суд, не звертаючи увагу на аргументи сторони захисту та попередню практику розгляду судом апеляційної інстанції такої категорії справ (аналогічні справи), прийняв завідомо неправомірне рішення. Суд визнав клієнта винним та притягнув до адміністративної відповідальності .
Така несправедливість потребує широкого розголосу, задля попередження в майбутньому виникнення подібних ситуацій та задля відповідного реагування держави та суспільства на незаконні дії митниці та суду, які, без перебільшення, творять долю людини.
Редакція погоджується опублікувати також коментарі інших учасників цієї історії.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
18
0
20
20
