Тиждень тому Красногвардійський суд Дніпропетровська оголосив вирок у справі про збиття у 2014 році терористами «ЛНР» літака ІЛ-76, що призвело до смерті 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців.
Представників терористичної організації «ЛНР» Ігоря Плотницького, Олександра Гуреєва та Андрія Патрушева засудили на довічне позбавлення волі.
Справа в суді перебувала чотири роки. Спочатку її мав слухати Сватівський суд Луганської області, але згодом її передали у Дніпроптровську область за місцем проживання більшості потерпілих (61 особа) та свідків. Судді Бабушкінського суду Дніпропетровська взяли самовідвід, посилаючись на порушення при авторозподілі справи. Суддя Красногвардійського суду Денис Григоренко, який був головуючим у справі, у вересні 2018 не пройшов кваліфоцінювання. Відтак розгляд проводила колегія під головуванням судді Інни Білик.
Збиття ІЛ-76 у 2014 році вважалося першою такою масовою втратою української армії у війні на сході країни. Причиною катастрофи стала атака терористів, однак дії вищого військового керівництва ЗСУ також розслідувалися. А український генерал Віктор Назаров був засуджений за службову недбалість ще у 2017-му.
Справа щодо самих терористів слухалась значно довше і за їх відсутності, тобто заочно. Втім юридичну оцінку тих подій неможливо піддати сумніву.
Вирок суд оголошував два дні – загалом близько 8 годин. Обсяг рішення понад 100 сторінок. Нижче ми спробуємо коротко пояснити про що там йдеться.
***
На початку літа 2014-го ватажок «Луганської народної республіки» Ігор Плотницький та його однодумці усвідомлювали, що, коли аеропорт Луганська залишиться під контролем України, то це унеможливить існування їх квазідержавного утворення.
Для оборони луганського аеропорту у складі Збройних сил України була створена тактична група «Славутич». Але об’єкт фактично перебував в облозі ворогів, які намагалися фізично блокувати аеропорт.
Ресурси для групи «Славутич» доставлялися літаками. І терористи це помітили.
5 червня 2014 року терорист Олександр Гуреєв, командир «ополчення Краснодона» із позивним «Витязь», отримав дзвінок від невстановленого учасника «ЛНР», який повідомив, що групу українських військових, що охороняє аеропорт Луганська, посилюють, доставляючи літаками людей і матеріальні ресурси.
Почувши це, Гуреєв доповів керівництву, а далі тодішній командир «Батальйону «Заря» Ігор Плотницький розробив план терористичного акту. Організатором вважається Плотницький, а безпосереднім керівником та координатором усієї групи осіб, залучених до вчинення теракту, його заступник – Андрій Патрушев.
На підтвердження цієї версії свідчили перехоплені СБУ телефонні розмови терористів.
За два дні до трагедії, 12 червня о 1.24 ночі, Патрушеву зателефонувала невстановлена особа, що виконувала роль спостерігача за розташуванням тактичної групи «Славутич» АТО в аеропорту Луганська. Спостерігач розповів про обстановку на об’єкті, а також про обстріл українськими підрозділами можливих позицій групи «Батальйон «Заря» навколо аеропорту.
Патрушев того ж дня скерував до села Георгіївка бойову групу із трьома переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК), розмістивши її за понад 8 000 метрів від злітно-посадкової смуги аеропорту. На цій відстані військові тактичної групи «Славутич» ЗСУ не могли обстріляти терористів і запобігти терористичній атаці. Дальність стрільби стрілецької зброї, що перебувала у користуванні тактичної групи «Славутич» не перевищувала 4 000 метрів.
Група терористів складалась із керівника, операторів переносного зенітного ракетного комплексу (ПЗРК), стрільців-зенітників та бойової охорони.
За версією слідства, для надійності Патрушев розмістив у цьому ж районі ще одну бойову групу, але кількісний та персональний її склад залишився невідомим.
13 червня 2014 року о 7.40 год. Плотницький вів розмову з невстановленою особою щодо координації дій невстановленими особами з підготовки та ураження літаків Збройних Сил України.
Згодом стане відомо, що українська сторона про злочинний план знала. Вдень і ввечері 13 червня 2014 року співробітники штабу Антитерористичного центру при СБУ передавали до штабу АТО інформацію про дві групи бойовиків, які вирушили до Луганського аеропорту, озброєні ПЗРК, і мають намір збивати всі літаки при посадці чи зльоті. Відомості включили до довідок з оперативної обстановки в районі проведення АТО станом на 16 і 20 годину 13 червня 2014 року, але польоти не скасували. Станом на 13 червня 2014 року в районі проведення АТО було 16 успішних перельотів військовими літаками.
14 червня близько 1 ночі до Луганського аеропорту прямували три літаки ЗСУ. Перший приземлився успішно. А другий атакували ракети ПЗРК «Ігла». Пуск ракет відбувся з інтервалом у 10-15 секунд і доповнювався прицільним вогнем з крупнокаліберної стрілецької зброї.
Літак виконував передпосадковий маневр на аеродромі. Від першої ракети літаку вдалося ухилитися: спрацювала система захисту, ракета потрапила у теплову пастку. Але друга за лічені секунди зіткнулася із конструкцією літака. Літак загорівся і впав на землю, а всі люди на борту загинули.
Це сталося на очах українських військових, які перебували в аеропорту. Командир першого літака по радіостанції передав повідомлення, що третьому літаку “пора додому”. Тоді третій літак розвернувся і полетів у Мелітополь.
За кілька годин військові вирушили на місце катастрофи, щоб забрати тіла загиблих. Там було знайдено дві порожні установки ПЗРК і одна, яка не вибухнула, була знищена військовослужбовцями на місці.
Неподалік виявлено засідки, в яких цілодобово чергували терористи, які відстежували літаки. Звідти вилучено коробки від продуктів російського виробництва, шприци з невизначеною речовиною, цигарки.
До евакуації тіл загиблих і останків літака на місці катастрофи встигли побувати бойовики. На світанку у Фейсбуці з’явилися фото і відео бойовиків на фоні збитого літака. Також біля літака була сфотографована дівчина-біатлоністка, яку раніше помічали у підтримці банд-формувань. З літака було викрадено бортові самописці. Українській стороні дістався лише дублюючий запис.
Третій засуджений – Олександр Гуреєв – 14 червня близько 13 години він відправив на місце авіакатастрофи своїх людей – зібрати уламки літака, щоб здати на металобрухт.
Крім того, Гуреєв займався, так би мовити, піаром цього терористичного акту. А саме надав вказівку охоронцям місця падіння літака, надати доступ працівникам ЗМІ для висвітлення події.
СБУ вдалося встановити одного такого журналіста. Ним виявився громадянин України, фотокореспондент МІА «Асошіейтед Пресс». На момент розслідування у вересні 2016-го він начебто перебував десь дуже далеко, тому СБУ допитала його в телефонному режимі. Чоловік пояснив, що 14 червня 2014 отримав інформацію про збиття літака і вирушив на місце разом з іншими журналістами, дані про яких не пригадує, окрім невідомих йому представників інформаційного агентства «Рейтерс». Їх зупинили озброєні люди у камуфльованій формі з «георгіївськими стрічками» і показали місце, де лежав літак. Фрагментів тіл загиблих членів екіпажу та пасажирів журналіст не бачив (до 13 години їх вже мали забрати українські військові – ред.). На місці авіакатастрофи також перебували представники невстановлених військових формувань без упізнавальних знаків, та які себе позиціонували як представники т.з. «ополчення Луганської народної республіки».
Тіла загиблих доставили в аеропорт Луганська. Контейнер стояв на території аеропорту близько тижня, оскільки летіти ніхто не ризикував. 21 червня 2014 близько 5 ранку прибуло 5 легкових автомобілів, на них були рукописно зображені червоні хрести. Тіла загиблих передали ватажку горлівського угрупування. Ввечері з новин стало відомо, що тіла загиблих передані українській стороні.
Командир першого літака, допитаний як свідок, пояснював, що друга ракета потрапила у ліве крило літака між двигунами. Ракети були випущені, коли у літака йшла передпосадкова підготовка, у літака була випущена механізація крила, тому ракета потрапила в ліве крило, літак почало нахиляти і льотчику не вистачило сил, щоб вирівняти його. Саме тому літак впав за 6 км від злітно-посадкової смуги аеропорту, його перекинуло, шасі були догори. Пілот до останнього намагався вирівняти літак. На думку свідка, одна або дві ракети нічого не змогли б зробити літаку в нормальному польоті, але оскільки літак пішов на посадку, то став легкою мішенню для бойовиків.
Експерти провели моделювання розвитку катастрофічної події, яка призвела до падіння літака і встановили, що причинами її виникнення є критичні пошкодження конструкцій літака, завдані внаслідок ураження керованою ракетою ПЗРК.
Експерти дійшли висновку, що заходи захисту літака від ураження наземними вогневими засобами, окрім тих, які виконувалися екіпажем літака, зобов’язаний був організувати та здійснити начальник штабу – перший заступник керівника АТО на території Донецької та Луганської областей генерал-майор Віктор Назаров. Жодних дій щодо забезпечення вжиття відповідних заходів, які б гарантували успішне виконання бойового завдання, Назаров не виконав. Саме тут єдиний раз у вироку згадується прізвище генерала ЗСУ Віктора Назарова, якого засудили за службову недбалість.
У матеріалах справи є протокол огляду відеоролику про відкриття у 2015 році в Луганську до свята 8 березня гіпермаркету «СтройЦентр». На відео чоловік у костюмі чорного кольору і бордовій сорочці, підписаний як Андрій Патрушев, директор гіпермаркету «СтройЦентр», дає інтерв’ю журналісту телеканалу «Луганск 24».
У листопаді 2017 року нібито за станом здоров’я Плотницький пішов у відставку з посади голови ради міністрів «ЛНР», але у ЗМІ писали, що його скинули у результаті перевороту. Після цього він виїхав до Росії, де начебто був заарештований за крадіжку 1 млрд доларів США виділених Росією, й утримувався в петербурзькому СІЗО. Його доля залишається невідома.
***
Плотницький, Патрушев і Гуреєв засуджені заочно і перебувають у розшуку. Покарання вони відбуватимуть, якщо їх вдасться затримати.
Суд задовольнив 39 цивільних позови потерпілих про відшкодування моральної шкоди на суму 500 тисяч гривень кожен. Ці кошти стягуються солідарно з засуджених, Кабінету Міністрів України і Державної казначейської служби України. Це означає, що у випадку, коли засуджені не досяжні для виконання вироку, то компенсація може бути стягнута з уряду і казначейства.
Ще 5,9 млн грн матеріальної шкоди стягується з обвинувачених на користь двох військових частин за знищене майно.
16 грудня 2020 Дніпровський апеляційний суд залишив без змін вирок про 7 років тюремного покарання за службову недбалість українського генерала Віктора Назарова в бойовій обстановці. Суд визнав, що недбалість генерала і невжиття необхідних заходів призвели до збиття терористами літака ІЛ-76 у червні 2014 року.
У справі Назарова суд аналогічно задовольнив 39 позовів потерпілих до Міністерства оборони по 500 тис. грн кожен.
Назарова не взяли під варту і виконання вироку зупинено через подачу скарги до Верховного суду.
20
0
20
20
