Мешканець житлового комлексу «Гранд Віллас» села Михайлівка-Рубежівка Київської області Сергій Ф. три тижні окупації прожив в окупації. Із дружиною і двома дітьми вони ховалися у кімнаті в цокольному поверсі квартири. Після звільнення села його звинуватили в державній зраді.
Слідчі Служби безпеки України мали свідчення полонених російських військових, які стверджували, що цей чоловік їм допомагав — розповідав, де можна поставити вогневі точки, організовував відпочинок і риболовлю, давав їжу і алкоголь. Росіяни стверджували, що Сергія і ще трьох трьох місцевих жителів сприймали як адміністрацію селища і всі місцеві, налаштовані лояльно, носили розпізнавальні знаки — білі пов’язки.
На основі таких показань обвинувальний акт щодо Сергія скерували до Шевченківського районного суду Києва, а стосовно інших трьох чоловіків — до Києво-Святошинського райсуду Київської області.
Але в судових засіданнях російських військових не допитували. Прокурор повідомляв, що не має інформації про їх місцезнаходження і використовував відезаписи допитів слідчим СБУ. Сам Сергій стверджує, що Алєксандра Лоніна і Дмітрій Стєпанова під час окупації не бачив і що це взагалі якісь «ліві люди».
Жителі Михайлівки-Рубежівки у суді свідчили, що вогневих точок на території житлового комплексу не було, окупаційної адміністрації також і люди самі організовувалися для виживання, а білі повʼязки носили всі цивільні мешканці, а не ті, хто співпрацював із російськими військовими.
Одна сусідка розповідала слідчим, що неодноразово бачила вечірки російських військових у квартирі Сергія з алкоголем і музикою. Але в суді вона не змогла це підтвердити, визнала, що могла помилитися і гулянка могла бути в іншій квартирі, але пригадала, що в ЖК заїжджав автомобіль із буквою V, з якого лунала пісня Газманова.
Інша жінка — медсестра — пригадала, що у двір заїхала біла іномарка, на якій росіяни зробил напис «Гарік». Солдати приїхали на машині і звідти лунала музика. Сергій і місцева жителька Даша нібито підходили до цієї машини і довго стояли і спілкувалися з окупантами як зі знайомими.
Співпрацю з ворогом прокуратура вбачала і в тому, що Сергій, начебто, привів російськового військового лікаря до онкохворої лежачої жінки.
Кожні три дні цій жінці в міській лікарні відкачували рідину з легенів. Але в умовах окупації це було неможливо і катетер їй ставила місцева медсестра, яка раніше таких процедур не робила.
У суді медсестра розповіла, що допомоги в росіян не просили і хвора дуже налякалася, коли в її квартиру прийшов військовий. На столі лежав автомат Калашнікова, дулом направлений на лежачу жінку. Військовий стояв із блокнотом і ручкою. Медсестра запитала, що він тут робить. Росіянин відповів, що може допомога якась потрібна. Медсестра відповіла, що нічого не потрібно, а те, що потрібно в окупантів нема, а саме катетерів. Росіянин розумівся на медичній термінології і підтведив, що катетерів немає, але пообіцяв, що все буде.
Під підʼїздом будинку хворої медсестра бачила, як Сергій і Даша з іще одним солдатом із автоматом розпивали пляшку пива, передаючи з рук у руки.
Обвинувачений описав цей інцидент по-своєму. Розповів, що проходив повз будинок і побачив знайому в супроводі трьох військових, один із яких назвався військовим лікарем. Знайома сказала, що вони йдуть допомогти тяжко хворій лежачій сусідці. Але сама вона боялась заходити з солдатами і попросила Сергія піти з нею. Сергій в квартиру не заходив і чекав біля будинку. Біля входу в підʼїзд стояв військовий на імʼя Фарід, який тримав пляшку пива, з якої періодично випивав і запропонував Сергієві випити. Обвинувачений пояснив, що, не хотів дратувати озброєного окупанта, тому зробив кілька ковтків. А всього, з його слів, вживав алкогольні напої з військовими РФ три чи чотири рази, щоб зайвий раз їм не перечити.
Одного разу той самий військовослужбовець Фарід помітив, як Сергій смажив на мангалі картоплю і сказав принести йому. А потім Сергій став «мимовільним учасником застілля» у квартирі сусідки, де були присутні російські військові Владімір і Фарід. За столом присутні випили і росіянин Владімір сильно захмелів, тому Сергій запропонував йому лишитися на ніч у житловому комплексі, щоб запобігти лиху, адже пʼяний військовий мав при собі автомат. На постійне проживання, як запевняє обвинувачений, він окупантів не запрошував.
Сергій Ф. провів під вартою майже два роки. У лютому 2024-го суд змінив йому запобіжний захід, визначивши 908 тисяч гривень застави. Заставу внесли, але судовий процес тривав.
Восени 2025-го, після дослідження всіх доказів, прокурор Олексій Бондаренко змінив обвинувальний акт. Замість державної зради тепер йшлося про колабораціонізм — публічні заклики до підтримки рішень і дій держави-агресора (ч.1 ст.111-1 ККУ) і передачу матеріальних ресурсів військовим РФ (ч.4 ст.111-1 ККУ).
В обвинувальному акті написано, що чоловік не менше трьох разів передавав матеріальні ресурси представникам 104 десантно-штурмового полку 76 десантно-штурмової дивізії РФ із міста Псков та іншим невстановленим військовим формуванням. Йдеться про алкоголь, продукти харчування, а також побутовий інвентар — посуд, предмети особистої гігієни тощо. Також написано, що чоловік позиціонував себе самопроголошеним головою громади ЖК «Гранд Віллас» і активно шукав вільні квартири та давав росіянам дозвіл туди заселитися і користуватися всім майном.
— Під час судового розгляду я дійшов висновку щодо необхідності зміни обвинувачення. Сам характер вчинення державної зради має трохи інший зміст. Колабораційна діяльність, повʼязана з перебуванням особи на окупованій території, в режимі окупації і законодавець абсолютно обгрунтовано зменшує відповідальність особи… Але ми не можемо вказувати на те, що дії [обвинуваченого] мали ознаки крайньої необхідності, тому що вони були ініціативними — це підтверджується всіма дослідженими в ході судового розгляду доказами, показаннями свідків, висновками судово-психологічної експертизи, — пояснював у судовому засіданні прокурор.
Після зміни обвинувачення Сергій вину визнав. Він сказав, що ці факти мають «суперечливий характер в деяких випадках», але оспорювати він їх не буде. Але запевнив, що його дії не мали злочинного умислу і були вимушеними.
— Можливо, якісь вчинки мої мали місце — прокуратура вважає, що це порушення закону, але я вважаю, що це було спрямовано на виживання, щоб спасти життя своїй родині, своє життя… Я більше нічого додати не можу і сподіваюся, що на цьому закінчиться справа… Це відбувалося в той час, коли були активні бойові дії. Сприйняття реальності було дещо іншим, ніж зараз, коли все спокійно. Можливо, десь я там російським солдатам дав картоплю — я це не скривав… Але на той момент я ще не знав, що є відповідальність за таку діяльність. Я був відірваний від загального світу. Колабораційна діяльність, наскільки я памʼятаю була введена на початку повномасштабної війни. Але в той же час незнання законів не звільняє від відповідальності. Якби було знання і у звʼязку з тим, що я також маю юридичну освіту, то, можливо, мої вчинки були б більш обережними.
У минулому Сергій працював у правоохоронних органах, до 2016 року — в податковій міліції, до 2022-го — в «Укрзалізниці» у відділі економічно-інформаційної безпеки начальником відділу у сфері контролю закупівель.
— Події, які трапилися, стосуються кожного в цій державі. Це такий іспит в житті, який мені довелося пройти, що я навіть не міг уявити. Моє життя до цого було повʼязане з правоохоронною діяльністю. Всі мої дії під час окупації були спрямовані на допомогу людям. У нас у містечку жодна людина не те, що поранена, нічого поганого не трапилося… Навіть слідчі СБУ дивувалися, чому так трапилося, начебто, ми так із кимось домовлялися. Але таким чином ми змогли вижити.
Прокурор у дебатах сказав, що скоєння злочину в умовах окупації, особливо в перші дні повномасштабної війни, має певний вплив на ступінь винуватості і може бути враховано.
Обставинами, що помʼякшують покарання, прокурор попросив врахувати визнання вини і щире каяття, а також взяти до уваги, що підсудний має двох неповнолітніх дітей, раніше несудимий.
Суд призначив запропоноване прокурором покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням з іспитовим строком 3 роки. Також засудженому забороняється на 10 років обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади і місцевого самоврядування.
18
0
20
20
