Справа ІЛ-76 у Верховному суді: що мав зробити генерал Назаров

1944

У п’ятницю, 21 травня, Верховний суд має вирішити долю генерала ЗСУ Віктора Назарова. Перша та апеляційна інстанція вже визнали його одним із винуватців катастрофи ІЛ-76, коли загинули 49 військовослужбовців.

Літак у 2014 році збили терористи, але Назарова звинуватили, що він як начальник штабу АТО проявив недбалість і не вжив превентивних заходів.

За іронією долі, генерала навіть засудили першим — ще у 2016-му, а наступні 4,5 роки тривала апеляція.

Заочний вирок щодо терористів «Луганської народної республіки», яким призначили довічне позбавлення волі, з’явився тільки два місяці тому. Одразу стало зрозуміло, що цей вирок стане фактором і у справі генерала Назарова, який відтермінував собі відбуття 7-річного тюремного покарання скаргою до Верховного суду.

Слухання у Касаційному кримінальному суді тривали два дні. Виступили всі учасники сторін, у тому числі, родичі загиблих, які просили залишити вирок Назарову без змін, переконуючи, що це буде справедливо для пам’яті їхніх рідних. Так само суд отримав численні звернення від громадських організацій, які закликали суд не карати Назарова, вбачаючи в таких діях загрозу для української армії.

Ще невідомо, яким буде рішення. Однак, можливо, ці засідання внесуть трохи більше ясності у те, що повинен був зробити генерал Назаров 7 років тому.

Нижче ми наводимо діалог судді Верховного суду Станіслава Кравченка із прокурором Офісу генпрокурора Олександром Свинаром. Цей прокурор підписав обвинувальний акт по Назарову і вступив у справу на стадії ст.290 КПК, коли відкриваються докази іншій стороні.

Суддя Кравченко каже, що закон чітко визначає критерії як цивільної халатності, так і військової. У першу чергу, таким критерієм є кваліфікація. У вироку багато написано про кар’єрний шлях Назарова. Із серпня 1979 року він служив у Збройних Силах СРСР, а з лютого 1993 року — у Збройних Силах України.

Суддя: Чи оцінювалась слідством та ситуація, що як Назаров, так і інші військовослужбовці, у 2014 році зіткнулися із ситуацією, що фактично бойові дії… Не маючи, по-перше, бойового досвіду. Так склалося, слава богу, що Україна прожила до того часу мирно і в війнах участі практично не брала. Тим більше, в умовах гібридної війни… Що Ви можете сказати з цього приводу?.. Чи враховувалось це при формулюванні обвинувачення?

Прокурор: Шановний суд, однозначно ця обставина враховувалась… Ми виходили з того, що Назаров є професійним військовим, має необхідну освіту, досвід. Проходив службу в Головному управлінні Генерального штабу Збройних сил України. Це найголовніший підрозділ, який планує дії військ… Ми виходили з того, що людина була впевнена в своїх навичках і можливостях. Якби було по-іншому, він повинен був доповісти про неможливість виконання обов’язків.

Суддя: Не може вважатися дією халатність, якщо рішення приймається в умовах виправданого ризику. Ніхто про це не говорив: ні захист, ні обвинувачення… Формування українських військ залишились у повному оточенні, на віддаленій відстані, на 40 кілометрів і навіть більше… Ні в кого не викликало сумніву, що потребувало підсилення. Мета — утримання території, що конституційний обов’язок кожного військовослужбовця і, власне, армія для того існує, щоб боронити територію… І чим все це закінчилось — втратою, врешті-решт, цієї території. Чи оцінювало слідство?..

Прокурор: Жоден зі свідків, допитаний на досудовому розслідуванні і тут в суді, і обвинувачений не звертали на це уваги. Це пояснюється тим, що ніякого виправданого ризику не було. Було недбале ставлення. Якби хоч один свідок сказав: «Ми розуміли ту обстановку і йшли на ризик…» Ми могли б говорити, що ті умови прийняті такими, якими вони є і військове керівництво прийняло рішення, що більш нічого вони зробити не можуть і йдуть на ризик з метою досягнення якоїсь мети. Однак цього не було. Лише недбале ставлення. Літаки були практично залишені на удачу: вийде чи не вийде… Всі ці попередні вильоти також проходили на удачу. Жодних дій щодо забезпечення безпеки цих літаків, щодо забезпечення зони ізоляції аеродрому, прориву системи протиповітряної оборони виконано не було.

Далі суддя Кравченко цитував обвинувачення. 11 червня 2014-го на території штабу АТО в селі Довгеньке військовослужбовцями під керівництвом Назарова розроблено замисел застосування сил та засобів ЗСУ та інших військових формувань щодо прикриття державного кордону. Замислом, серед іншого, передбачалося, перевезення повітряним шляхом сил і засобів на аеродром «Луганськ» для посилення дислокованого там підрозділу і забезпечення зони ізоляції для прийняття літаків транспортної авіації.

Суддя: Штаб у кількості п’яти чоловік розробляє. Назаров — керівник штабу. Затверджує — керуючий АТО (Муженко – ред.). Розпорядження про направлення військовослужбовців, про кількість виділення — приймає Головний штаб ЗСУ. Отримує розпорядження командуючий військово-повітряними силами. Тобто задіяна велика кількість осіб, різних структур, різної підпорядкованості, підлеглості, за статусом. Але зараз питання не в тому. Назарова звинувачували і визнали винним в тому, що при підготовці замислу не було продумано заходи для забезпечення прийому літаків. І обвинувачення, і вирок повинні зазначити чітко, що саме не зроблено. І формулювання такі: нічого не зробив. У вироку виглядає так: нічого не зробив і йде якась конкретизація. То поясніть, будь ласка, більш чітко позицію прокуратури: при розробленні замислу, що було порушено?

Прокурор: Нами не інкримінується, що в замислі не було передбачено заходів безпеки. Керівництво АТО затвердило замисел і заклало норму, що для безпеки літаків має бути забезпечена зона ізоляції аеропорту.

Суддя: Давайте уточнимо, сторінка 6 вироку… Ви підсумовуєте первинний аналіз, порушення Конституції, бойового статуту. «Будь-яких управлінських рішень не прийняв, наказів, директив, розпоряджень, вказівок… не віддав… З метою організації виконання вказаної частини замислу та подолання протиповітряної оборони противника взагалі не спланував застосування та не організував управління військовими частинами… не організував взаємодію між ними». Як розуміть? Це конкретизація?

Прокурор: Не забезпечив виконання замислу, тобто плану, який прийнято керівником АТО.

Є замисел перекидання військ і забезпечити зону ізоляції. В частині забезпечення зони ізоляції для створення безпечних умов… Не було вжито жодних заходів, не віддано наказів ніяких, не створено нових підрозділів. У нас льотчики виконували свою задачу, а підрозділ, який знаходився в аерпорту, — свою задачу. Жодних вказівок щодо додаткових дій для забезпечення безпеки літаків не отримували. У цьому якраз полягає суть обвинувачення… На виконання замислу будь-яких наказів, розпорядчих документі не видав, управління військами не спланував. Був лише заклик до Генерального штабу щодо формування роти для перекидання на аеродром і все.

Суддя: Повинно бути зазначено не загально, а чітко: що не зробив?

Прокурор: Назаров не організував виконання рішення, прийнятого керівицтвом АТО.

Суддя: Прокурор, Ви знову про виконання. Але обвинувачення, яке Ви підтримуєте, так не виглядає.

Прокурор: 11 червня [2014 року] затверджено керівником АТО [Віктором Муженком] замисел. Є рішення і необхідно організувать його виконання. Саме це повинен був зробить Назаров. У рішенні, серед іншого, було передбачено забезпечення зони ізоляції аеродрому для переміщення літаків транспортної авіації (прокурор повторюється).

Суддя: Прокурор, ми так можемо багато часу потратити. Давайте говорити конкретно… Чи аналізувалось слідством, що треба було зробити, щоб це не сталось?

Прокурор: Щоб це не сталось, мабуть, ніхто однозначно відповідь не дасть.

Суддя: Не зовсім так. Я б не ставив це запитання, якби в суді не було експертизи. А експертиза там, на відміну від слідства, визначає, що треба було робити, так?

Прокурор: Саме основне завдання — це подолати протиповітряну оборону.

Суддя: Яким чином?

Прокурор: Яким чином — це вже військове вміння, військова хитрість. Способів її подолання є безліч.

Суддя: Ви ж зазначали чітко порушення бойового статуту. А зараз кажете про військову хитрість.

Прокурор: Там не про дії, які мають бути, а передбачено результат, який має бути досягнутий. Має бути подолана протиповітряна оборона противника. Це результат. А яким чином буде цей результат досягнуто — це вже військова хитрість.

Суддя: Ви кажете: військова хитрість. А експерти там чітко прописують — використання бойової авіації та мобільної артилерії для створення коридору для прольоту літаків. Так зазначено в експертизі, на яку послались у вироку як на фактично основний доказ по справі. Ну а звичайною мовою? (прокурор мовчить) В самій експертизі з ПЗРК (переносні зенітно-ракетні комплекси – ред.), як визначено, стріляти можна в сторону до 4 кілометрів і навіть більше. Тобто це 8 кілометрів коридор. 40 кілометрів від аеропорту до наших військових. За логікою слідства, цей коридор треба було бомбити і обстрілювати із важкої артилерії українську територію, так?

Прокурор: Ваша честь, абосолютно не так. Є висновок…

Суддя: Там висновку немає. В тому-то і питання. Ми зараз говоримо про висновок експертизи, який покладено як доказ по справі. Треба зазначати чітко: не зробив перше, друге, третє…

Прокурор: Не організував взаємодію і виконання рішень керівника АТО [Віктора Муженка]. Підрозділи, залучені до проведення цієї операції, самостійно, так сказать, організовувалися щодо безпечного приземлення. Командир першого борту самостійно, по власній ініціативі, набрав командира, який знаходився на аеродромі і казав, що отакій-то годині планує приземлитися. Штаб АТО фактично самоусунувся від виконання свого ж плану. Пілот, який перебував на борту, не отримував жодного завдання і вказівок.

Суддя: Я недаром читав вирок [щодо Плотницького і ще двох терористів], якого не було на момент розгляду, але який з’явився. Там написано іще більш чітко. Перше, підрозділ, який був розташований в аеропорту Луганська, уже сам по собі виконував функцію охорони і прийому літаків…

Прокурор: Ні, Ваша честь. Вибачаюся, що я перериваю. Але це не так. Підрозділ, який знаходився в аеропорту лише виконував функції охорони і оборони. Жодних завдань щодо прийому літаків він не отримував. Командир підрозділу, що знаходився в аеропорту, в своїх показаннях сказав, що у нас не було можливості і дії, які зачитували (вогневий вплив під час посадки — ред.), вони здійснювали виключно по власній ініціативі.

У справі Назарова апеляційний суд визнав, що тактична група «Славутич» ЗСУ не мала реальної змоги забезпечити безпеку посадки літака ІЛ-76 МД, оскільки літак було збито на відстані 9 км від Луганського аеропорту і вогневий вплив групи був неефективним. Бойовики розмістилися за понад 8 тисяч метрів від злітно-посадкової смуги аеропорту. На цій відстані військові групи «Славутич» не могли обстріляти терористів і запобігти терористичній атаці. Дальність стрільби зброї, яка була в розпорядженні групи «Славутич», не перевищувала 4 тисяч метрів.

Суддя: За вашою логікою, це була охорона аеропорту, який не працював.

Прокурор: Озвучений Вами текст не суперечить нашим матеріалам. Підрозділ виконував завдання щодо охорони та оборони аеропорту — важливого стратегічного об’єкту, який не повинен був бути захоплений противником. Жодного слова про забезпечення безпечного приземлення літаків немає.

Суддя: То Ви зараз розділяєте охорону аеропорту на 4 кілометри чи навіть більше і прийняття літаків?

Прокурор: Так, Ваша честь.

Суддя: Коли оголошували вирок інший [щодо Плотницького і ще двох терористів], Ви розбіжностей ніяких не бачили фактичним обставинам, які встановлені по цих справах?

Прокурор: Ні, Ваша честь. Я з цим вироком знайомився і з матеріалами справи тієї.

Суддя: За версією слідства по другому вироку, бойовики прорахували всі варіанти і розмістили свої бойові групи спочатку в кількості двох, потім трьох, які замаскували. А саме головне, прорахували можливості Збройних сил України… Розмістили [бойові групи] так далеко, щоб не було засобів їм перешкодити реалізувати план.

Прокурор: Ваша честь, жодної суперечності… Там була система протиповітяної оборони, яка була загрозою.

Суддя: Система протиповітряної оборони з боку України чи незаконних збройних формувань?

Прокурор: Незаконних збройних формувань.

Суддя: Взагалі, як воно у Вас поміщається в одному тексті: протиповітряна оборона і терористичний акт?!

Прокурор: Протиповітряна оборона — це система, яка загрожує літальним апаратам. Терористичний акт не включає цього. У нас, як Ви правильно сказали, гібридна війна. Дії учасників незаконних збройних формувань, терористичних організацій кваліфікуються за відповідними статтями. Це не заважає, що військові підрозділи створюються в системі протидії нашим в системі протиповітряної оборони. Коли нами здійснювалися поставки особового складу і техніки…

Суддя: Що таке протиповітряна оборона? Ви цей термін використовуєте…

Прокурор: Протиповітряна оборона — це комплекс заходів, які загрожують літальним апаратам, спрямовані на їх знищення.

Суддя: Тобто, за Вашою позицією, за допомогою системи протиповітряної оборони здійснюються терористичні акти.

Прокурор: В даних умовах так. Дії були спрямовані не лише на досягнення якоїсь військової цілі. А, в тому числі, на терористичну діяльність.


Ірина Салій,  «Судовий репортер»

error19
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20
Please follow and like us:
Pin Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує файли cookies з метою аналізу трафіку та надання реклами і послуг на основі профілю ваших інтересів. Якщо ви хочете дізнатися більше або заборонити використання усіх чи деяких cookies, ознайомтесь з нашою Сookie Policy. Якщо ви натиснете «погоджуюсь» чи продовжите навігування сайтом, ви погоджуєтесь з політикою cookies. Погоджуюсь