Суд допитав експрокурора з приводу «порешать» за посаду в НАБУ

Вищий антикорупційний суд завершує розгляд справи за обвинуваченням колишнього прокурора ГПУ Олександра Матюшка.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

На засіданні закінчили досліджувати докази захисту. Зокрема, демонструвалися відеоролики виступів у ЗМІ директора НАБУ Артема Ситника, як він коментував затримання прокурора ГПУ за підозрою у намаганні влаштуватися на роботу в Бюро через надання неправомірної вигоди. Особисто Ситник у суді не допитувався. Також показали коментар Євгена Шевченка, який був заявником у справі. Крім того, захист передав суду численні сркіншоти публікацій Шевченка у соцмережах та його інтерв’ю в ЗМІ, де він розповідає, як часто ставав заявником у кримінальних справах.

Обвинувачений хотів, аби суд ще дослідив журнали судових засідань і аудіозаписи допитів свідків Шевченка і Гриценка у Голосіївському суді у серпні 2016. Однак антикорупційний суд відмовив, оскільки свідки допитуються безпосередньо і захист міг поставити необхідні запитання. Шевченка допитали в антикорсуді в лютому цього року, Шабуніна також, але в закритому засіданні за наполяганням Матюшка та його адвоката. Тепер обвинувачений стверджує, що в Голосіївському суді ці свідки давали інші показання.

Адвокат клопотав про витребування у прокурора оригіналів протоколів допиту свідка Шевченка на стадії досудового розслідування. Так, у лютому 2020 року Шевченко сказав суду, що в січні 2016 Матюшко пропонував йому 5 тисяч доларів за посаду детектива і 10 тисяч доларів за посаду керівника підрозділу детективів. Водночас на досудовому розслідуванні 4 роки тому Шевченко пояснював, що таку пропозицію від Матюшка почув лише 12 лютого. Відтак захисник хотів, щоб суд врахував це при оцінці достовірності показань свідка. Суд відмовив і вказав на статтю 95 КПК, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Але суд погодився долучити копії цих протоколів допитів, які були в розпорядженні захисту.

Далі суд перейшов до допиту обвинуваченого.

Матюшко розповів, що восени 2015 року брав участь конкурсі до НАБУ. Один із етапів – General Skills – з його слів, тест для працівників МакДональдза, перекладений на українську мову. Але саме з цим тестом у Матюшка виникли проблеми.

«Шаріки, роліки, які не мають ніякого відношення до правоохоронної діяльності», – сказав Матюшко. Тим часом в Генеральній прокуратурі проходили скорочення і працівники шукали нову роботу, в тому числі ліквідовувався підрозділ, де працював Матюшко. І серед працівників ГПУ гуляв листок паперу із переліком документів, які треба подати на конкурс до НАБУ.

Одного дня Матюшко приїхав до НАБУ, щоб кинути у поштову скриньку свій пакет із документами. «Чи випадково зустрів, чи зідзвонився, Яроменок такий є…», – розповів обвинувачений. На той час в НАБУ вже працював чоловік, з яким Матюшко студентом у 1999 році жив кілька місяців в одному гуртожитку.

«Я з ним жив в одній кімнаті. Він був третьокурсник. Ми заселились. Вони [з товаришем] удвох жили, два койко-мєста були свободні. Його товариша, з яким вони фітнесом займалися, його не поселили на цей рік за порушення дисципліни і поселили двох першокурсників. Він незаконно проживав. У зв’язку з цим виникли неприязні відносини. Хотіли показати, що вони старші, а вони там незаконно проживали… У 1999 році ми виселилися з гуртожитку і я з ним більше не бачився. Наступного разу через 12 років. Семінар був в прокуратурі. Я думав, вже юнацькі якісь образи проминули. Кави випили, дві секунди поспілкувались. Можливо, раді прілічія, обмінялись номерами телефонів. Можливо, в мене був цей номер телефону, щоб подзвонити. Основні питання, які я з ним спілкувався… Одне єдине питання – яким чином здаються ці General Skills, як до нього триває підготовка. Він пояснив, що є в інтернеті схожі програми… Він уявляє, що я з ним як з людиною, з якою неприязні відносини, зустрічаюся і пропоную щось вирішувати?! Слово, яке він вживає, порешать – це улюблене слово Олексія Гриценка, улюблене слово працівників НАБУ та їх поплічників, так званих громадських активістів-антикорупціонерів. До лексикону мого таке слово взагалі не входить… Він [детектив Яроменок] мене обмовив, внаслідок неприязних відносин. Інше – що він працівник НАБУ і зацікавлений у всіх провадженнях, які його організація розслідує…

Під час цих конкурсів велика маса людей спілкувалася під час здачі цих текстів: однокурсники, одногрупники… Щодо людей, які прийшли працювати в НАБУ і САП, я дуже багато знаю особисто. Багато років разом працювали. Наприклад, почнемо з Ситника Артема. Він у 2007 році прийшов працювати у прокуратуру області. Я у 2008 році призначився прокурором району. Він був начальником відділу. В нас були рівнозначні посади. Ми постійно спілкувалися у процесі звітності, міжвідомчих нарад… корпоративи, все решта. В мене був номер його телефону. Калужинський, який зараз начальник головного підрозділу детективів. Взагалі ми в один рік прийшли працювати в прокуратуру Київської області слідчими. Постійно спілкувалися, в нас раз в тиждень по суботах були семінари. Потім Калужинський був заступником Ситника… я йому звіти здавав, погоджували постанови. Кривенко – заступник САП бувший, це взагалі мій однокурсник, з яким ми провчились 5 років в Харківській академії. Холодницького також особисто знав, він працював в прокуратурі Київської області тривалий час… Шукати якихось жуліків, з’ясовувати номери телефонів, шукати до них підходи мені не нада було взагалі…

Подивився в інтернеті ці задачі [General Skills], там все дуже просто. Вдруге здав, пройшов всі етапи конкурсу на старшого детектива. Відбулася співбесіда… Запам’ятав, що там був присутній Калужинський і Шабунін. Співбесіду я пройшов, відповів на запитання… Ну що відповідати людині, які не має юридичної освіти, тому Шабуніну на його запитання… Наприкінці ще [Шабунін] запитав, чи погоджуся я працювати не старшим детективом, а детективом. Я кажу, що не знаю, бо конкурс проходить на старшого. Потрібно подумати. На цьому співбесіда завершилась і я пішов…

27.01.2016 в 17.05 мені зателефонувала особа, представилась Євгеном і повідомила, що від моїх друзів дізналась, що я є досвідченим професіоналом. А він, у свою чергу, є товаришем Шабуніна і Шабунін, маючи таку інформацію, дуже хоче зі мною зустрітися. Я повідомив, що не заперечую проти зустрічі… Все розкаже, все покаже. Каже, давай зустрінемося в ТРЦ Атмосфера… Публічне місце… Я до 6 на роботі. На 18.30 призначив мені зустріч. Після 18 я виїхав з роботи, на Столичному щосе попав у пробку. Я йому подзвонив о 18.15, що я спізнююсь. Думав, там Шабунін мене жде, виглядають мене. Він каже, що не біда, ми виїдемо на зустріч і зустрінемося на заправці Shell… Я під’їхав, він підійшов. І де Шабунін, що сталося? Та ні, каже, я хотів спершу Вас побачити. Хто мої друзі, які мене рекомендували?.. Вони Вам самі потім скажуть. Поулибався і каже, що треба з’ясувати, на які я посади… Раз Шабуніна нема, то не смєю його больше задержувать. Всьо я поїхав, не зрозумівши, що він вобше від мене хоче. Перший раз людину бачив, не сказав, хто його направив… Розвернуся і поїхав. Шутка – не шутка. Доїжджаю додому, скидає мені СМСку – «Позвоните, плиз, Виталию Шабунину», номер телефону, скажете що від Жені Шевченка. Думаю, хоче щось людина зустрітися, може, це частина цих конкурсів. Звоню на слідуючий день в 12.00 на вказаний номер… Шабунін не Шабунін… Піднімає трубку і на російській мові: «Извините, я за рулем, я Вам перезвоню». Через пів години дзвонить Шевченко і запитує, чи дзвонили… Кажу людина за рульом. Він говорить: «Ну хорошо, я с ним поговорю». Погоджує знову час зустрічі… Після цього самостійно цього ж дня Шевченко набирає мене ввечері: з тобою зустрінеться Олексій Гриценко, його [Шабуніна] товариш, «донесет то, что он хотел». Дає номер телефону Шевченка. Наберіть його завтра… Що ж за карусєль така получається?! Але я проходжу конкурс прозоро, ні від чого не скриваюся, набираю цього чоловіка в гугл… Олексій Гриценко – син ексміністра оборони, лідер Автомайдану, плюс ексдепутат Київської міської ради. Я для себе зразу з’ясовую, що він не може бути членом конкурсної комісії і Громадської ради, оскільки є депутатом міської ради, а це прямо заборонено законом про НАБУ (але Гриценко був членом ГромРади – прим.)», – розповідав Матюшко.

У подальшому Гриценко призначив зустріч в офісі на Саксаганського. Матюшко в суді підкреслив, що ініціатива виходила саме від цого свідка, бо сам він мав особисті контакти серед керівництва НАБУ і САП і йому не потрібно було зв’язуватися, як він сказав, із жуликами.

На момент зустрічі повноваження Гриценка як депутата Київради закінчились і він не був службовою особою. Матюшко стверджує, що сприймав його тільки як товариша Шабуніна. При зустрічі Гриценко повідомив, що активісти не знайшли ніякого негативу на Матюшка і якщо такий є, то нехай видасть сам. Ця зустріч уже фіксувалася НАБУ і записи її досліджувалися в суді.

«Гриценко цілеспрямовано з метою провокації у розмові переходить до питання коштів, тіпа в ракурсі розпитування мене про заробітну плату. Я називаю суми. Далі одразу повідомляє, що мої документи… А я подав не пам’ятаю на скільки посад. Точно на начальника відділу, заступника і, може детектива… Він повідомляє, що начальника відділу і заступника відділу [документи] вони згубили… Згубили чи немає документів… Почтою направляв і одні прийшли, а других немає… «Три посади осталось, очередь стоит, ты должен что-то думать». І починає всякі провокаційні питання. «Ты должен решать для себя, я за тебя не решу, жду предложений». Я в це момент розумію, що переді мною сидить шахрай, який щось від мене вимагає. Я намагаюсь зрозуміти, що він від мене хоче. Шо нада, не пойму. «Понимаешь, там три члена комиссии». Це громадські активісти. Він не повідомляє, що він когось там знає, що він член комісії… Нічого не пропонує, не обіцяє. Я, відповідно, його не прошу. Але коли я зрозумів, що переді мною знаходиться шахрай, я відмотую назад і дивлюся, як вів себе цей Шевченко. Дзвонив, що він із Шабуніним, а приїхав без Шабуніна… Потім обманним путьом заманив до Гриценка. Розігрують мене, получається. Хочуть щось отримать. Що саме не повідомляють. Я намагаюсь довідатися. Але розумію, що батько Гриценка в партії «Громадянська позиція», де в першій п’ятірці Шабунін. Тобто вони спілкуються. З метою, щоб уникнути для себе негативних наслідків у вигляді свого оговору, щоб вони мене не чорнили, не паплюжили і не позбавили можливості в подальшому нормально проходити конкурс… В мене одна мета – припинити розмову з цими шахраями, ретіруватися від них толерантно… І я починаю погоджуватися там на якісь їхні факти, не знаю… Але він вимагає: скажи, що ти можеш предложить, що ти хочеш. І я думаю, що тобі запропонувати, шахраю?! Я каждий день проходжу мимо метро Хрещатик і партію «5.10». Там літери такі здоровезні, почті на всю стіну. Я фотографію суду надав. Я йому не в розумінні коштів, ні будь-чого… повідомляю: «5.10»… Про будь-які кошти мова не велася. Я нічого не говорив, нічого не обіцяв. Він так само нічого не пропонував» – показав обвинувачений.

Згодом Матюшко зателефонував у НАБУ і переконався що його документи на місці, що начебто посилило його недовіру до Гриценка. Але обірвати спілкування він не наважувався, побоюючись дискредитації. «Можливо, я піддакував щось йому, але я сприймав його [Гриценка] і Шевченка як шахраїв», – пригадував він.

Далі, зі слів Матюшка, Шевченко приїздив з ним зустрітися під Верховний суд і нагадував, що він обіцяв щось Гриценку. У відповідь Матюшко вкотре запитав Шевченка, хто його до нього направив. Але Шевченко відповів, що не пам’ятає, посміхнувся і швидко пішов.

«Шабунін в Голосіївському суді повідомляв, як це все відбувалося, що працівники НАБУ йому запропонували прийняти учать в цій спецоперації і він відмовився. Це є в матеріалах справи, на дисках… Шевченко повідомив, що звернувся до НАБУ з заявою, але не хотів приймати участь. Проте працівники НАБУ цілеспрямовано дали йому телефон Шабуніна для передачі мені [зафіксовано на засіданні Голосіївського суду]. Як Шабунін відмовився, працівники НАБУ дали вказівку передати номер телефону Гриценка», – сказав Матюшко.

Передачі грошей не зафіксували. Підозрюваного затримали в Інституті Шевченка, коли він прийшов здавати тест на конкурс.

«Холодницькому показали відеозапис, де я називаю його профаном, що він справу ніколи не держав… Це відповідає дійсності. Людина працювала завхозом перед тим. Він дав вказівку мене затримати. Це все з метою особистої помсти. Мене затримано 17 лютого, після мого Дня народження. Детективи хотіли затримати в День народження. Приїхали в Верховний суд. Але я відмітив День народження, чаю попили і в 3 годині поїхав… Хотіли в День народження, публічно провести арест як великого злочинця. Але їм не вдалося.

Мене затримали 17 лютого під час здачі екзаменів в Інституті Шевченка, проходження конкурсу. Там ніяких службових осібне було. Розпіарили, що я з чемоданом коштів пройшов… 16 був День народження, я не святкував, бо здавав на другий день екзамен. На 17 запросив всіх друзів, найнятий був ресторан. Слухали ж розмови. Вони мене затримали, що я збираюсь кудись тікати», – пригадав обвинувачений.

Відповідати на запитання прокурорів Матюшко категорично відмовився, кажучи, що вони ігнорували порушення при проведенні розслідування, тому він не хоче з ними спілкуватися.

Наступного тижня суд має перейти до дебатів і завершити розгляд справи виходом до нарадчої кіманти.

error0
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *