21 липня суд допитав Петра Вербіцького — колишнього експерта криміналіста, який досліджував знаряддя вбивства Ірини Ноздровської. Він був завідувачем відділення судово-медичної криміналістики Київського обласного бюро судмедекспертизи. Сьогодні він експертом більше не працює.
Прокурор Сергій Кривошея передав експерту макет ножа і експертний висновок, який складався 3,5 роки тому.
Одним із ключових питань є чи саме цим ножем убивали жінку, чи могли бути інші ножі.
Деякі рани виявилися глибшими і вужчими за параметри ножа.
Експерт запевняє, що ніж може завдати більш глибокі і широкі поранення: все залежить від прикладеної сили, поверхні, кута нахилу. Раневий канал може значно перевищувати довжину клинка ножа. Коли збільшується кут нахилу, то збільшується ширина пошкодження.
— Достовірно виміряти глибину раневого каналу в тілі людини практично неможливо… Ми можемо поміряти рану, але це ніяким чином не свідчить, що знаряддя було точно такої ширини. Дуже багато факторів на це впливають. Це і кут, під яким завдається пошкодження, і наявність одягу… Ніж виключається тільки тоді, коли виключені всі похибки, всі допуски, — сказав Вербіцький.
У даній справі одна з ран має ширину 28 міліметри, тоді як ширина леза — 33. Експерт стверджує, що це реально. Людська шкіра еластична і може від леза розтягуватися, а потім повернутися до початкового стану.
— По деяким літературним даним, пошкодження може зменшуватись відносно ширини клинка до 30%… Уже після того, як ми клинок з тіла вийняли, уже пошкодження менше, ніж ширина клинка, — заявив Вербіцький.
Адвокат Олексій Цибенко, який захищає Россошанського, запитав, чому експерт не провів експериментальних досліджень, завдаючи ударів, наприклад, на картоні, і не долучив їх зразки до свого висновку.
Вербіцький стверджує, що такі експерименти не проводяться уже кількадесят років. Із гуманістичних міркувань і захисту прав людини сьогодні подібні експерименти проводити не можна.
— Дуже важлива чистота експерименту… Шкіра людини і картон — це різні речі, — пояснив він.
У висновку написано, що можливість виникнення всіх поранень від одного предмета не виключається. Ознак того, що рани були завдані різними знаряддями експерт не помітив.
Мати вбитої сумнівається у правдивості показань експерта. Але, як пояснив суддя, перевірити експерта на поліграфі не можна.
Через кілька днів після виявлення тіла на дні річки знайшли десять ножів. На початку січня 2018-го заступник голови Нацполіції В’ячеслав Аброськін в коментарі журналістам стверджував, що жоден із цих десяти ножів не є знаряддям злочину, бо не підходить за розміром леза.
Раніше двоє експертів (Шевчук і Сторожко) на допиті в суді заперечили, що знали про ці десять ножів і давали щодо них які-небудь висновки.
Вербіцький говорить те саме.
Він зачитує зі свого висновку, що отримав на дослідження один ніж: «Предмет, схожий на ніж, виявлений у водоймищі, неподалік трупа… Це все, що я отримав. Таке, як Ви кажете, взагалі бути не може. Що значить: підходить, не підходить?! Я експертизу роблю, а не гадаю на кофейній гущі. Це абсурд взагалі».
Як видно із документів, один ніж у картонній коробці надійшов до експерта 10 лютого 2018-го, хронологічно вже після ДНК-експертизи, на яку ще надавалося 10 ножів. Із знаряддям злочину слідчі визначилися, коли Россошанський вже визнав вину. Тепер захист всіляко намагається використати це на свою користь.
Експерт не може точно сказати, чому слідчі виокремили цей один ніж. Припускає, що після ДНК-експертизи на ньому щось виявили.
— Такий ніж, як мені прислали, я чесно скажу, перший раз у житті побачив. За 15 років моєї практики такі ножі ніколи не зустрічалися. Хоча через мене пройшла не одна тисяча ножів… Навіть не знаю, як він правильно називається. Кажуть, що ніж сапожника, столярний… Він саморобного виготовлення, це не промисловий ніж… Звичайний ніж. Мені як експерту не важлива його форма. Ми оцінюємо його конструктивні елементи — вістря, обух, лезо… Такий ніж бачиш не кожен день, але його травмуюча частина практично не відрізняється від будь-якого ножа, — сказав Вербіцький.
У засіданні 21 липня обвинувачений Юрій Россошанський вкотре заявив, що на етапі слідства обмовив себе і зізнався в убивстві Ноздровської через шантаж з боку поліції, оскільки боявся за життя свого сина, який перебував у в’язниці. Зокрема, через погрози з боку тодішнього замголови Нацполіції В’ячеслава Аброськіна, а також через обіцянки більш м’якої кваліфікації від тодішнього начальника відділу кримінальної поліції Київщини Андрія Нєбитова і начальника Департаменту карного розшуку Національної поліції України Сергія Тіхонова.
Однак психологічна експертиза афект не підтвердила і до суду передали обвинувальний акт щодо умисного вбивства з особливою жорстокістю, а син Россошанського вийшов на свободу тільки через два роки за амністією.
«Я не знаю, хто вбив Ірину Ноздровську, де це сталося, за що і при яких обставинах», – запевнив Россошанський.
Обвинувачений і його адвокат попросили викликати до суду також експерта Олексія Чечеля. «Я вважаю, що безпосереднім фальсифікатором у цій справі є експерт Чечель, який робив ДНК-експертизу і експертизу фальшивої плями крові зі стіни нашого будинку…», – пояснював Россошанський.
Уже кілька засідань поспіль до суду викликаються для допиту керівник поліції Київської області Андрій Нєбитов і слідча Головного слідчого управління Лідія Лучинська. Посилаючись на постійні відрядження за межі Києва і сильну зайнятість вони просять допитувати її дистанційно – по відеозв’язку. Але потерпілі наполягають на особистій присутності цих свідків в судовій залі.
Суд ухвалив викликати свідків Нєбитова, Лучинську і експерта Чечеля у наступні засідання. Розгляд справи має продовжитись 28 липня.
***
29 грудня 2017 року до Вишгородського управління поліції близько 19.59 год. надійшло повідомлення Анастасії Ноздровської, що її мати зникла дорогою додому. 30 грудня зареєстровано кримінальне провадження.
1 січня 2018-го тіло Ірини Ноздровської знайшли в річці біля села Демидів, де вона проживала. На шиї було 17 ножових поранень.
У злочині звинуватили Юрія Россошанського — батька Дмитра Россошанського, який у 2015 році машиною збив на смерть молодшу сестру Ірини. Остання займалась розслідуванням цієї справи і добивалась покарання винного. Між двома сім’ями два роки тривав сильний конфлікт. Ноздровська та її родичі начебто постійно при зустрічі називали Россошанського-батька вбивцею.
За два дні до смерті Ірини суд не відпустив під амністію сина Россошанського, засудженого за ДТП до 7 років в’язниці. У молодого чоловіка не виявили в крові алкоголю, тобто не було обтяжуючої обставини і він підпадав під амністію. Але через відсутність записів судового засідання суд скасував вирок першої інстанції і повернув справу на новий розгляд, а хлопця залишив під вартою.
У липні 2019-го Апеляційний суд підтвердив вирок Россошанському-молодшому – 7 років позбавлення волі. У січні 2020 він вийшов на свободу за амністією.
На стадії розслідування вбивства Ноздровської старший Россошанський визнав провину. Він розповів, що вбив жінку після виходу із маршрутки, коли вона почала кричати на нього. А далі 65-річний чоловік ніс тіло півтора кілометра, закинувши собі на плече, і скинув з моста в річку. Одяг вбитої він нібито забрав додому і спалив у пічці.
Згодом в суді Россошанський відмовився від попередніх показань і в лютому 2020 заявив, що взяв вину на себе під тиском поліції в обмін на звільнення сина. На записах зафіксовано, що працівники поліції розповідали йому про можливість більш м’якого покарання у випадку, якщо вбивство скоєно у стані афекту.
Рідні вбитої сумніваються у версії обвинувачення, а саме, що Россошанський міг сам це зробити і не мав співучасників.
22
0
20
20
Довго розглядають, причина відома, неприязні відносини, 12 років п\в вистачить