У справі про вбивство Ноздровської заговорили про підробку доказів

Понад три роки минуло з моменту вбивства активістки Ірини Ноздровської. Жінка не дожила місяць до свого 39-річчя. 1 січня 2018 тіло із численними ножовими ранами знайшли у річці поблизу села Демидів, де вона проживала зі своєю родиною.

Ірина Ноздровська

Поліція звітувала, що оперативно розкрила резонансне вбивство. Обвинуваченим став 63-річний Юрій Россошанський, чий син Дмитро раніше збив на смерть молодшу сестру Ірини – Світлану Сапатинську.

У вересні 2015 Россошанський-молодший автомобілем збив дівчину, коли вона вранці узбіччям дороги йшла на зупинку громадського транспорту. Родич Россошанських – тодішній голова Вишгородського районного суду Сергій Купрієнко. Родина загиблої наполягла, щоб справу про ДТП передали в Обухівський суд. У горе-водія не знайшли у крові алкоголю, тобто не було обтяжуючої обставини. Ірина Ноздровська наполягала на повторних експертизах і, так би мовити, педалювала цю справу. Водія засудили до 7 років в’язниці, але вже за кілька місяців адвокат заговорив про амністію.

У кінці грудня 2017, перед святами, мати Дмитра Россошанського чекала сина вдома. «Це його речі. Так ждала, що його випустять, що приготувала», – пояснювала жінка плачучи, коли за кілька днів до них додому прийшли з обшуком працівники поліції.

Родина сподівалася на амністію. Але 27 грудня 2017 Апеляційний суд Київської області вирок взагалі скасував. Підставою були доводи потерпілих, зокрема Ірини, що у матеріалах справи немає деяких записів судових засідань. Це є беззаперечною підставою, щоб скасувати вирок. Але, прийнявши таке рішення, суд залишив Дмитра Россошанського у СІЗО.

Через два дні після судового засідання дорогою додому Ірина Ноздровська зникла. А ще за два дні знайшли її тіло із численними ножовими ранами.

На Різдво 7-8 січня у вбивстві зізнався батько Дмитра – Юрій Россошанський. Пізніше чоловік буде переконувати, що взяв вину на себе начебто в обмін на звільнення сина і спокій своєї родини. У січні 2020 Дмитра нарешті амністували і випустили на свободу. Після цього Россошанський-старший став відкрито говорити про шантаж з боку поліції і що його змусили взяти вину на себе.

Майже пів року в Шевченківському суді демонстрували відеозаписи НСРД – спілкування Россошанського зі слідчими поліції. Прокурор надав їх на підтвердження своєї позиції, але під сумнівом не тільки допустимість (законність) таких доказів – слідчі фактично проводили допит, оформляючи його як негласні слідчі дії. Пояснення на слідчому експерименті також не мали б враховуватися судом, коли підсудний заперечує їх. Адже суд повинен сприймати показання безпосередньо в судовому засіданні – тобто допитати самого Россошанського. Але навіть якщо залишити осторонь формальності і законність походження цих доказів, то і зміст записаних розмов однаково викликає суперечливе враження.

Передусім із записів чутно, що обвинувачений справді ненавидів загиблу і мав мотиви для її вбивства. Россошанський називає Ноздровську «недочеловеком» і «сатаною».

– Она все время кричала на меня, что я злодей и убийца! Прямо в заседании суда. А в коридоре она устраивала драки, провоцировала… Свидетелей каких-то дурацких находила, что мог ударить и ничего за это не будет, потому что справка есть… Старались после заседания убежать, чтобы не видеть и не слышать. 27 декабря [2017] наконец-то состоялось заседание. Мы и адвокаты ожидали, что Апелляционний суд скажет, что он таки подлежит амнистии… Клопотання [Ноздровської] на пересмотр всього діла. Підтримуєм, підтримуєм!.. Суд прийняв рішення перевести діло в Обухов, як хоче потерпіла сторона, на пересмотр всього діла… Переливают с пустого в порожнее. Тянут как резину время. Кому оно надо?! У меня сын болен, ему нельзя находиться в СИЗО, его надо на природу… Ура! Слава Україні! Всі, всі, всі довольні. Камерою щолкають, фотографірують. Показывают: нате вам, нате, бл..ть. Мы первые возле двери стояли и первые ушли. Все, пока сынок, и ушли. И не встретились с ними больше... – розповідав Россошанський у поліції.

Останньою краплею нібито стала зустрічі ввечері 29 грудня 2017, коли Ноздровська вийшла із маршрутки і, побачивши, Россошанського вигукнула: «Убийца!»

– Чтоб не кричала «Убийца!». Сколько можно мучить, терпеть это все?! Какой же я убийца?! Теперь я заслуживаю его. А тогда я не заслуживал, ни я, ни моя семья, никто. И мне стало легче... – Вспоминаешь и плохо становится, но в то же время, я понимаю, что я совершил. Но теперь я соответствую тому слову, которым она меня называла 2,5 года. Но я спокоен. Теперь я соответствую этому слову. Тогда я не соответствовал и я терпел, терпел, молчал. Терпение лопнуло!

Россошанський кілька разів 7 і 8 січня описував працівникам поліції події того вечора, коли зникла Ноздровська. Крім того, відтворював на слідчому експерименті. Ці розповіді відрізнялися, а місцями і суперечили одна одній, містили неточності, які не вдалося усунути навіть після консультацій правоохоронців.

Спершу Россошанський на запитання слідчого відповідає, що одяг не знімав:

– Вещи с нее снимали?

– Нет, ничего не трогал, мне не надо.

Ця версія суперечила обставинам справи, оскільки тіло знайшли голим.

Тому наступного дня він показав, що зірвав з неї одяг, приніс додому і спалив у пічці:

– Сорвал с нее одежду вот так…. Говорят, она еще в лифчике была. Перевернул ее в воду и пошел… Зачем я с нее одежду сорвал? Зачем я убил? Здесь больше вопросов, чем ответов… Не насиловал, не смаковал. Просто сорвал одежду и пошел обратно-обратно-обратно… Скрутил, маленького размера, схватил в охапку, вот так нес и все.

Чоловік сказав, що завдав 3-4 удари ножем. Але судмедексперт нарахував на тілі вбитої 17 ножових ран. 63-річний чоловік переконував, що закинув тіло на плече і ніс до річки півтора кілометра.

Під час слідчого експерименту Россошанський проходить цю відстань без жодного вантажу – його просто за наручник ведуть працівники поліції. Попередньо, даючи пояснення, Россошанський на око оцінював відстань як 400-500 метрів, тобто втричі менше. 

Ще до слідчого експерименту, 7 січня в кабінеті слідчого, Россошанський розповідав, що поклав тіло в річку. Наступного дня він каже, що скинув вбиту з моста. Ноздровська мала при собі сумочку, але Россошанський її не згадує. І в сумочці, зі слів дочки, мама носила мобільний телефон. Але Россошанський каже, що, коли на тілі задзвонив мобільний телефон, то він дістав його з кишені пальто. На слідчому експерименті він неправильно описав одяг: Ноздровська була одягнута у дублянку, а він сказав, що в пальто, також говорив, що на верхньому одягу були мабуть ґудзики, а насправді блискавка.

Зрештою, із записів стає зрозуміло, що обмін на зізнання слідчі поліції обіцяли Россошанському більш м’яку кваліфікацію – вбивство у стані афекту. І у підсумку – максимально 2 роки позбавлення волі. Плюс, звільнення сина. Взяти все на себе Россошанського також переконував Андрій Нєбитов, на той час начальник відділу кримінальної поліції Київщини, а зараз начальник ГУНП області.

«Начальник кримінальної поліції ГУНП в Київській області особисто постійно приносив в ізолятор тимчасового тримання для підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого злочину Россошанського різноманітні продукти харчування: ковбаса, сир, чай, цукор, вітаміни… Також був дуже щедрим на поради та обіцянки. Обіцяв передати записку дружині, домовитися з адміністрацією ізолятора про додатковий час для прогулянки… Організувати харчування при направленні на стаціонарну психіатричну експертизу», – розповідав у суді адвокат обвинуваченого.

«Спасибо, что в свое время подсказали 116 статью», – дякував Россошанский Нєбитову.

Але дуже скоро у Глевасі психіатрична експертиза сильного душевного хвилювання не підтвердила. І Россошанський відправився під суд зі звинуваченнями в умисному вбивстві.

Адвокат у судовому засіданні буде докоряти прокуророві: «Ви ж йому обіцяли 116».

Варто визнати, що Россошанський є дуже зручним обвинуваченим із очевидними мотивами. З іншого боку, не можна не помітити численні неузгодженості і прогалини у матеріалах справи.

Нез’ясованим залишилося, якою маршруткою добиралась Ноздровська у вечір перед вбивством. Поліція не шукала ні водія, ні пасажирів. Вважається, що Россошанський напав на Ноздровську біля сільського продуктового магазину близько 18 години вечора. Працівники магазину начебто нічого не бачили і не чули – принаймні до суду як свідків їх ніхто не викликав. Потім так само непомітно Россошанському вдалося винести тіло за село до річки. Під час слідчого експерименту, коли слідча група із Россошанським іде цим маршрутом близько опівночі на вулиці все ще вирує життя – чути шум автомобілів і гавкіт собак.

На місці вбивства (біля магазину) і по по маршруту до річки слідів крові не виявлено. На слідчому експерименті Россошанський пояснив, що кров не скапувала. Хоча на тілі виявлено 17 ножових ран і Ноздровська померла від крововтрати.

Біля місця виявлення тіла були сліди шин, але поліція не з’ясувала їх походження.

Слідчі могли б відстежити пересування Ноздровської по трафіку її мобільного телефону, але із незрозумілих причин такі дані у матеріалах справи відсутні.

Мати вбитої Катерина Дуняк впевнена, що Россошанський був там, тобто на місці злочину, але діяв не один і когось покриває й цим пояснюються нестиковки у справі.

«Россошанський, розкажи усе, що знаєш. Тобі ж не треба довічне?! Почав сміяться. Людина, яка не вбивала, не буде сміяться з чужого горя. А він мені сміявся прямо в очі… Я б дуже його хотіла посадити на детектор брехні», – розповіла мати Ноздровської. Раніше суддя вже цікавився, чи згоден підсудний пройти поліграф і той не заперечував.

«Как такого смеха не было… У меня непроизвольно от таких бредовых слов появилась какая-то, может быть, ухмылка. Это просто не укладывается в голове. Это смешно слушать», – відповів Россошанський.

25 січня 2021 у судовому засіданні показали відео обшуку у домоволодінні Россошанських у селі Демидів три роки тому. Дружина Ольга пояснила, що чоловік жив у літній кухні, бо йому так зручніше, він любить перехилити чарку, а вона не виносить перегару. У будинку, де нібито проживала сама господиня, на стіні, біля вхідних дверей, виявили пляму.

Криміналіст Малиш зробив зіскоблення з плями і потім експерт Чечель знайшов там сліди крові з генетичними ознаками вбитої Ноздровської. Однак не дотримався вимоги, щоб залишити контрольний зразок зіскобу зі стіни, – це означає, що повторний аналіз провести неможливо.

Цей обшук проходив 9 січня 2018. Але за кілька днів до цього, 4 січня, коли Россошанський ще не зізнався у вбивстві, у будинку вже проходив один обшук і тоді плями на стіні не було – вона повністю біла. Суд порівняв обидва відеозаписи і переконався, що є така розбіжність. Наразі суд відреагував тим, що вирішив переглянути відео другого обшуку повністю, а не уривками, що і почав робити в останньому засіданні – 1 лютого 2021.

Адвокат Цибенко, який раніше захищав сина Россошанського у справі про ДТП, а тепер і батька щодо вбивства, уже підготував заяву до Державного бюро розслідувань. У заяві йдеться про те, що після першого обшуку на внутрішній стіні будинки з’явилась пляма крові і вбачаються ознаки підроблення доказів.

Крім того, на відео з обшуку господиня – Ольга Россошанська – пригадує, що напередодні, 8 січня, до неї додому приходив слідчий поліції Осипчук із невідомою особою під приводом з’ясування деяких обставин. Дії гостей у будинку вона не контролювала, бо була засмучена затриманням чоловіка. Адвокат просив суд направити до ДБР матеріали, що свідчать про підробку доказів, для початку досудового слідства.

Суд терпляче вислухав заяву Цибенка, але скеровувати її куди-небудь відмовився, кажучи, що «суд – не поштова установа». Мовляв, адвокат може самостійно звернутися до ДБР.

Прокурор зауважив, що таким чином адвокат начебто намагається вилучити зі справи докази – відеозаписи обшуків – для передачі їх до ДБР.

Підсудний Россошанський, користуючись увагою преси, в черговий раз озвучив свою позицію: «Я сама краща кандидатура в цій справі, тому на мені і зупинились».

Розповів, що його первісток помер, тому він так сильно переживав за Дмитра і навіть за сина погодився сісти за ґрати: «Я предпочел тюрьму смерти сина».

У відповідь мати Ноздровської кричала: «А мої діти – цуценята?! Віддайте моїх дітей!».

Адвокат Цибенко каже, що керівництво поліції, щоб заспокоїти громадськість, говорило проти «залізобетонні» докази: зізнання Россошанського, ДНК плями зі стіни у будинку і ДНК піднігтьового вмісту вбитої. Але через три роки з’ясувалося, що пляма на стіні будинку, імовірно, є фальсифікацією. Зізнання Россошанського по суті були розвіяні самим прокурором, який наполіг на перегляді НСРД, з яких видно, як формувалися ці показання. Захисник вважає, що і аналіз піднігтьового вмісту з рук потерпілої аналогічно підробили.

Однак суд вкотре продовжив тримання Россошанського під вартою ще на два місяці. Наступне засідання у справі має відбутися наступного понеділка.


Ірина Салій, «Судовий репортер»

error0
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20

1 thought on “У справі про вбивство Ноздровської заговорили про підробку доказів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *