Суддю Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Олександра Щербину визнали винним у проханні і одержанні неправомірної вигоди.
Про це йдеться у вироку Вищого антикорупційного суду від 14 вересня.
Рік тому, після затримання Щербини, НАБУ поширило фото прозорої торбинки нібито з яблуками, в якій лежали згорнуті доларові купюри. Тепер із матеріалів справи відомо, що в пакеті були помідори. Іноді в вироку йдеться про пакет із продуктами — овочами і фруктами.
Щербина сам попросив, щоби співрозмовник поклав йому туди тисячу доларів. Хоч і остерігався камер та можливого викриття. Раніше суддя отримав тисячу доларів у приміщенні суду, коли чоловік поклав кошти в папку з документами.
Як зʼясувалося, у 2 тисячі доларів суддя Щербина оцінив виправдувальний вирок директору будівельної фірми, якого судили за можливі порушення при виконанні робіт на замовлення Павлоградської міської ради.
У заяві до НАБУ чоловік пояснив, що одного разу після засідання суддя попросив його затриматися у Палаці правосуддя. І під ччас розмови повідомив, що коли він хоче, щоби «все було добре» і був виправдувальний вирок, то потрібні гроші — 2000 доларів США.
Із матеріалів негласних слідчих дій вбачається, що суддя Щербина неодноразово позацпроцесуально спілкувався з обвинуваченим, обговорюючи майбутнє судове рішення. Щербина порадив чоловікові змінити захисника — найняти адвокатку, яка раніше була його помічницею і з якою в нього склалися хороші стосунки. «Конечно, ми з нею дуже багато справ у мене, дуже багато, я ее людям раджу, и вона помога…», — пояснював Щербина. Саме ця адвокатка мала сама написати виправдувальний вирок, а не суддя, в якого справ по «сто в день».
Помічниця судді свідчила в ВАКС, що готувала близько 90% вироків у справах Щербини. Але по тій справі суддя приніс їй текст вироку на флешці.
Суддя Щербина обговорював із заявником і перспективи апеляції на майбутній вирок.
«Ну який прокурор потерпіт оправдательний приговор… це йому тільки застреліться надо буде… Если хотите, если хотите… ээ у меня есть человек в апелляционном суде, который распределяет дела… Вот мы вынесли приговор, месяц жеш идет на обжалование. Ну, он раньше за тысячу делал, сейчас я не знаю, как и сколько. Ну я не думаю, что не стало воно більше потому-шо, ну шо, хімія ж в принципе одна и та сама…. Он может распределить так, в якусь коллегию шоб попала справа, шоб вони, чтоб даже если отменят наш, то шоб не винесли своє, приговор свой, шоб вас не посадили. Ви поняли? Скажем, скасувать і на новий розгляд. Розгляд розпочинається, а там уже сроки пройдуть. Ви поняли, Вот так вот ещё можно, если хотите. Я одному военному так помагал, с нашей воинской частью, у меня взятка была. Забув, як його, прізвище того військового. Ну… если есть бажання».
Під час однієї зустрічі суддя власноруч написав на аркуші розмір неправомірної вигоди, необхідний для збереження виправдувального вироку в апеляційній інстанції: «Дальше идем, апелляционный суд. Для того, чтобы это оправдательный приговор остался хотя бы в апеляции в сейфе, ну это вам как минимум вот так вот будет…». Співрозмовник уточнив: «Девять тысяч?». Суддя підтвердив: «Как минимум, плюс еще одна для того, кто будет передавать».
17 липня 2025-го планувалося останнє судове засідання і вихід Щербини в нарадчу кімнату. Але прокурор не зʼявився.
Суддя особисто продиктував обвинувченому скаргу на прокурора:
«Прокурору Дніпропетровської області. Скарга. На протязі останніх п`яти років прокурор… незаконно переслідує мене у кримінальному провадженні… За період розгляду справи, за вини прокурора неодноразово зривалися судові засідання. 17 липня 2025 року прокурор… знову не зʼявився до суду та надав заяву про чергове відкладення засідання через те, що цей пан прокурор перебуває у відпустці. З абзаца напишіть «Ганьба». Восклицательных знаков штук пʼять. Опять з абзаца Прошу в найкоротший термін призначити справу до розгляду та змусити прокурора… виконувати свій основний конституційний обовʼязок зʼявлятись до суду у кримінальних провадженнях».
Суддяінструктував чоловіка, що він має сказати в судовому засіданні: «Сейчас під запис скажете в мене скарга… ми об`явим, що прокурора немає… скажете Ваша честь в мене скарга… я «Що Ви хотіли?»… Ви зачитаєте…»
Через півтора тижні засідання таки відбулося і Щербина виніс виправдувальний вирок. І того в дня в кабінеті судді пройшов обшук.
Загалом Щербина вину визнав частково. Сказав, що йому болісно і прикро, що він скоїв цей злочин, проте уточнив, що він нічого не вимагав. Обставини, встановлені судом, не оспорював. Просив при призначенні покарання врахувати його вік, стан здоровʼя, пожертви на ЗСУ, а також те, що він добровільно мобілізувався до лав ЗСУ.
Захисник обвинуваченого, який захищав його на фінальний стадії, заперечував проти викладених в обвинувальному акті обставин, а також наданих прокурором доказів. На його думку, дії заявника були провокативні і контролювались працівниками правоохоронних органів.
Судовий процес тривав у ВАКС із березня 2026 року. У другій половині червня, вже на стадії допиту свідків обвинувачення, Щербина самостійно мобілізувався, обрав собі бойову військову частину і був призначений кулеметником.
Після цього сторона захисту намагалася зупинити розгляд справи, посилаючись на залученість Щербини до бойових завдань і неможливість брати участь у судових засіданнях навіть дистанційно по відеоконференцзвʼязку.
Як згодом зʼясувалося, військово-лікарська комісія визнала Щербину придатним тільки до служби в тилових підрозділах. Крім того, відповідно до закону, Збройні Сили України та інші військові формування не можуть комплектуватися особами, обвинуваченими у вчиненні тяжкого корупційного злочину, провадження щодо яких перебуває на стадії судового розгляду.
Вищий антикорупційний суд звернувся із запитом до Міноборони. Військова частина повідомила, що Щербина не повідомляв їх про свою кримінальну справу і після службової перевірки його мобілізації винні посадові особи були притягнуті до дисциплінарної відповідальності.
Попри незаконну мобілізацію, Щербина продовжив військову службу і через це низку засідань було зірвано його неявкою. Хоча командування обіцяло забезпечувати його участь у судових засіданнях.
Наприклад, під час судових дебатів стало відомо, що Щербину відрядили для виконання бойового завдання, він виконує бойові завдання на лінії зіткнення з противником у Покровському районі Донецької області і час його повернення непередбачуваний. У звʼязку з цим адвокат вкотре клопотав про зупинення судового розгляду.
У вироку суд констатував, що захист обвинуваченого неодноразово вдавався до зловживань процесуальними правами, що виявилось у поданні клопотань про зупинення судового провадження, а також усних і письмових заяв, що ускладнювали й затягували судовий розгляд.
Попри всі перешкоди, суд ухвалив рішення і визнав Щербину винним та призначив йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацію майна.
Цікаво, що виправдувальний вирок, за ухвалення якого Щербина начебто отримав хабар, залишився не скасований, хоча прокурор і подавав апеляцію.
8 вересня 2026-го крапку в цьому питанні поставив Верховний суд, який не побачив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
«Одержання неправомірної вигоди може відбуватися як за ухвалення законного, так і незаконного рішення в інтересах того, хто надавав неправомірну вигоду. Тож сам по собі факт існування кримінального провадження щодо такого судді ще не означає автоматичну незаконність судового рішення, ухваленого щодо особи», — зазначено в постанові.
16
0
20
20
