Київський районний суд міста Харкова визнав чоловіка винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 16 серпня.
Між час окупації міста Ізюм обвинувачений із середини червня і по початок вересня 2022 року працював в окупаційному правоохоронному органі, так званій «народній міліції», поліцейським патрульно-постової служби.
Він виконував обовʼязки з охорони та здійснення пропускного режиму в адмінбудівлі «народної міліції» в Ізюмі.
У судовому засіданні чоловік вину не визнав, кажучи, що обіймав посаду поліцейського під примусом російських військових.
Двоє мешканців Ізюма в суді розповіли, що влітку минулого року майже щодня бачили обвинуваченого біля будівлі «народної міліції», як він сидів за столом та записував відвідувачів.
Матір цього чоловіка повідомила, під час окупації до них приходили російські солдати, щось шукали в гаражі і забрали сина, вона не бачила його два тижні, а коли він повернувся, то нічого їй не розповідав. Потім син почав працювати в «народній міліції»: їздив на роботу майже щодня та привозив гуманітарну допомогу з російськими харчами.
Ще один місцевий житель пояснив, що до окупації працював в управлінні поліції. Військовослужбовці РФ пропонували йому роботу, однак він відмовився, тому його били та погрожували, закривали в підвалі, зламали йому руку. Пізніше його відпустили і він виїхав з Ізюму до Харкова. Свідок вважає, що примусити людину працювати, якщо вона не хоче, неможливо.
Інший чоловік розповів, що одного разу бойовики «ДНР», «ЛНР» за придбання краденого велосипеду закрили його в гаражі. У цей час там перебував також обвинувачений, який пояснив, що його затримали за сварку з сусідкою. Однак у гаражі було темно, тому свідок на сто відсотків не впевнений, що це був саме обвинувачений.
Після звільнення міста у будівлі, де працювала окупаційна поліція, вилучили документи, які стосувалися працевлаштування обвинуваченого: автобіоргафію, заяву про надання матеріальної допомоги, трудовий договір, платіжну відомість, журнал обліку виходу на роботу, журнал видачі та повернення посвідчення. Почеркознавча експертиза підтвердила підписи обвинуваченого на цих документах.
Пояснення цього чоловіка, що в період окупації він працював не добровільно, а через погрози, фізичну розправу, фізичне насильство, суд вважає їх безпідставними. Доказів примусу не надано. Натомість у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений їздив на роботу майже щодня громадським транспортом — автобусом, мав фізичну можливість не працювати в незаконному правоохоронному органі окупаційної влади. Збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин не підтверджено.
Суд призначив покарання у виді 12 років увʼязнення із конфіскацією майна та забороною на 10 років обіймати посади в правоохоронних органах.
22
0
20
20
