Верховний суд змінив рішення антикорупційного суду, виключивши з вироку та ухвали посилання на протоколи допиту свідка на досудовому розслідування.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на постанову від 22 жовтня.
Йдеться про засудження колишнього судді Малиновського райсуду Одеси Анатолія Целуха. Влітку 2020-го його засудили до 7 років ув’язнення за 2500 доларів хабара.
Апеляційний палата ВАКС зменшила тривалість тюремного покарання до 5 років. При розгляді у першій інстанції в суду не було даних щодо стану здоров’я обвинуваченого, про що зазначено в мотивувальній частині вироку. Такі документи захист надав лише до суду апеляційної інстанції. З них вбачається, що після винесення вироку у Целуха діагностовано захворювання, проведено хірургічну операцію та здійснюється лікування.
З огляду на надані документи щодо стану здоров’я 60-річного Целуха апеляційний суд вирішив, що раніше визначене покарання є надто суворим і зменшив строк позбавлення волі.
Адвокати колишнього судді оскаржили вирок до Верховного суду, який погодився з висновками апеляції за винятком одного — врахування протоколів допиту померлого свідка під час досудового слідства.
Йдеться про протокол від 18 березня 2019-го, коли громадянин подав заяву про злочин і допитувався прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Другий допит відбувся 29 березня 2019 року після передачі грошей судді Целуху.
За пару місяців після затримання судді Борисов раптово помер через хворе серце і в суді допитати. Однак у засіданні було оголошено та долучено до матеріалів справи протоколи його допитів на стадії досудового слідства.
Сторона захисту заперечувала проти визнання таких показань в якості доказу, тому що не мала можливості поставити свідку запитання для спростування його показань (право на перехресний допит). Та суд із цього приводу зазначав, що надав можливість захисту висловити свої зауваження щодо протоколів, а також спростувати показання свідка шляхом допиту інших свідків.
Суд сприймає показання свідків безпосередньо, тобто вони допитуються особисто в судовому засіданні. Але в даному випадку суд першої інстанції посилався на необхідність зрівноважити конкуруючі інтереси сторони захисту та сторони обвинувачення. Суд визнав вагомою причину неявки свідка Борисова, а саме його смерть. По-друге, вказувалося на вагомість його показань для доведення чи спростування факту вимагання неправомірної вигоди, а також з’ясування імовірності провокації. По-третє, як зазначав суд, неможливість безпосереднього допиту свідка в суді не повинна заганяти правосуддя у глухий кут з огляду на значення цього доказу для встановлення обставин справи. Суд пояснив, що показання померлого були детально перевірені і вони підтверджуються та взаємоузгоджуються з іншими доказами.
Апеляційний суд погодився із позицією нижчої інстанції і виходив з того, що для оцінки допустимості показань відсутнього свідка потрібно виконати трискладовий тест («тест Аль-Хаваджа і Тахері»).
Йдеться про з’ясування таких обставин: 1) чи існували поважні причини для неявки свідка до суду та відповідно для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів; 2) чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого; 3) чи існували достатні врівноважуючи фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску доказу, та забезпечити щоб судовий розгляд у цілому був справедливим.
Та Верховний суд із цим не погодився, оскільки однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
У виняткових випадках показання свідка чи потерпілого можуть бути отримані судом під час досудового розслідування, якщо небезпека для життя і здоров’я, тяжка хвороба чи інші обставини можуть перешкодити їх майбутньому допиту в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань. У такому випадку допит організовується у слідчого судді, в судовому засіданні.
Таким чином, законом передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки показаннями свідка чи потерпілого, яких безпосередньо не допитував під час засідання, лише у разі коли ці особи були допитані слідчим суддею.
Верховний суд вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно враховано позасудові показання померлого свідка з посиланням на те, що визнання цих показань допустимим доказом не могло поставити під сумнів справедливість судового розгляду в цілому чи суттєво порушити право засудженого на захист.
Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року допускалося, що суд може оголосити показання свідка, дані під час дізнання, досудового слідства або на суді, у випадках, зокрема, неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива. Апеляційний суд посилався на ряд рішень Верховного Суду, які стосувались дослідження позасудових показань за положеннями КПК України 19060 року. Однак Верховний суд вважає, що висновки цих рішень не відповідають обставинам цієї справи.
Відтак із вироку щодо судді Целуха та ухвали апеляції виключаються посилання на позасудові показання померлого свідка. Однак на засудження Целуха і строк його покарання це не вплине.
- Більше про цю справу — Судді дали 7 років за хабар: детектор жучків не допоміг