Семенівський райсуд Полтавської області ухвалив стягнути 2,2 мільйони гривень моральної компенсації чоловіку, виправданому від звинувачень у замовленні умисного вбивства.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на рішення від 1 листопада.

У 2011 році у Миргороді позивача і ще двох чоловіків звинуватили в убивстві підприємця. Причому позивачу відводили роль замовника, а двоє інших були виконавцями.

Вироком Хорольського районного суду Полтавської області у 2014 році усіх трох засудили до тюремного покарання, зокрема, позивача на 11 років.

За кілька місяців вирок щодо замовника було скасовано у зв’язку із неповнотою досудового розслідування і справу в цій частині повернуто прокурору для додаткового розслідування. Та через рік Вищий спеціалізований суд рішення скасував і справу скерував на новий апеляційний розгляд. У 2018-му апеляція вирок залишила без змін і чоловіка взяли під варту для відбуття покарання. У 2020-му Верховний суд попередні рішення скасував і звільнив людину.

Згідно з матеріалами справи, чоловік мав корисливу мету — не бажав повертати потерпілому 5000 доларів боргу та прагнув заволодіти його майном. Також на ґрунті образи за нереалізовані спільні бізнесові плани нібито задумав позбавити його життя. Виконання вбивства він нібито замовив своєму давньому знайомому, пообіцявши 500 тисяч гривень винагороди. Останній залучив колишнього чоловіка своєї сестри, який за 65 тисяч гривень вистрелив у підприємця не менше чотирьох разів. Тіло заховали на стихійному смітнику на околиці міста.

Замовник начебто розрахувався із виконавцем, підказавши йому, що можна викрасти велику партію соняшникового насіння, що належало потерпілому, і продати за 440 тисяч гривень.

Адовокат оскаржував вирок, доводив, що доказів участі його підзахисного в організації вбивства немає. Є лише показання іншого засудженого на досудовому слідстві, від яких той відмовився в судовому засіданні, кажучи, що вбвивство сталося на ґрунті неприязних відносин. У суді апеляційної інстанції цей виконавець визнав себе винуватим за всіма статтями, але заперечував, що вбивство було замовним.

Чоловік, якого вважали замовником, вину заперечував і підтверджував лише наявність бізнес-відносин з убитим, факт обміну 50 000 грн на 6000 доларів восени 2010 року. Підтвердив, що мав конфлікт із покійним та ображався, бо той поширював чутки про незадовільну співпрацю з ним.

Суд першої інстанції як на доказ вини послався на дані з’єднань мобільних телефонів усіх чотирьох чоловіків напередодні та після вбивства. Однак зміст цих розмов залишився невідомим.

Судами встановлено, що між засудженим і вбитим існували напружені стосунки на ґрунті спільних комерційних інтересів і між ними відбулися телефонні розмови невідомого змісту як до, так і після вбивства.

Інший фігурант справи, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за безпосередню участь у вбивстві, дав суперечливі, непослідовні показання щодо участі обвинуваченого як замовника цього злочину.

Верховний суд вважає, що цих доказів явно недостатньо для визнання підсудного винним. Встановлено лише, що в чоловіка були мотиви замовити вбивство, але не доведено беззаперечно, що він це зробив.

Виправданий перебував під слідством та судом 112 місяців 10 днів — з моменту затримання і до рішення Верховного суду в вересні 2020-го. Із них 65 місяців і 15 днів провів у місцях позбавлення волі.

У період ув’язнення в чоловіка виявили рак шлунку і провели операцію з видалення органа. Крім того, заявник має психічні розлади та змушений періодично проходити лікування у психіатрічному закладі. Хвороба вперше проявилася у 1996 році. У 2011 році на фоні психотравмуючої ситуації через кримінальне провадження психічний стан погіршився.

Суд бере до уваги, що на момент розгляду справи заявник є зламаний фізично та духовно, деморалізований та непристосований до життя в умовах сьогодення. Тривалий час він не може адаптуватися у суспільстві та відновити соціальні зв`язки. На момент взяття під варту він був молодим чоловіком у віці 43 роки, мав власне господарство, був одружений, мав на утриманні дружину і 3-х неповнолітніх дітей, матір, рідних сестру та брата. Був повноцінним членом суспільства, мав друзів та користувався авторитетом серед свого оточення, займався суспільно корисною працею. У зв’язку з незаконними діями правоохоронних органів був позбавлений звичайних людських можливостей — жити зі своєю великою родиною та не знати незаконного кримінального переслідування від держави, лікуватися на власний розсуд, подорожувати, тощо.

Крім того, дана подія мала колосальний резонанс в місцевих та всеукраїнських засобах масової інформації, що мало негативні наслідки для заявника та його сім’ї.

Позивач оцінив свої моральні страждання у понад 19 мільйонів гривень, але суд задовольнив їх тільки частково — на 2,2 мільйони.

18

0

20

20