Дзержинський райсуд міста Харкова визнав громадянина України винним у низці замахів на умисне вбиство. 

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 15 січня.

У період із 27 квітня по 13 травня 2012 року у Харкові у вечірній час незнайомець кидався на із ножем на вихідців із країн Африки та Азії, які проживали тут, здобуваючи вищу освіту. За короткий час відбулося пʼять таких нападів.

Через тиждень після останнього інциденту поліція затримали молодого чоловіка, який працював охоронцем на ВАТ «Турбоатом». 

За матеріалами справи, молодий чоловік ховав ніж під одягом і ввечері прогулювався біля станції метро, шукаючи представника негроїдної раси, який би не міг чинити йому супротив. Одного разу він зустрів пару —  африканця і українку. Зловмисник обурився, вважаючи, що дівчина зрадила інтереси нації, тому вирішив убити обох, та пішов слідом, шукаючи для нападу затишне місце. У якийсь момент він дістав ножа і вдарив африканця у груди, а його супутницю в ділянку голови. Вважаючи, що зробив достатньо, чоловік із місця злочину втік. Але потерпілі вижили, бо їм своєчасно надали медичну допомогу.

Іншим разом обвинувачений, їдучи в метро, звернув увагу на громадян Нігерії, які перемовлялися між собою. Йдучи повз, обвинувачений помилково вирішив, що ті сміються з нього і вирішив їх убити. Коли один із ніцерійців відокремився від товаришів, зловмисник пішов за ним із метро до подвірʼя будинку. Коли потерпілий намагався зайти у підʼїзд, нападник почав бити його ножем. Хлопцю вдалося вирватися і попросити допомоги в сусідів.

Ще якось зломисник поранив на вулиці двох молодих хлопців, через темний колір шкіри помилково вважаючи, що вони є вихідцями з країн Африки та Азії. Після того напав ще на одного нігерійця: підійшов з-за спини і вдарив ножем у шию. 

Усі потерпілі залишились живі і тільки один із них впізнав кривдника. Інші не роздивилися його обличчя і описали механізм заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Через чотири дні після затримання підозрюваний написав явку з повинною у недавно скоєному умисному вбивстві.

2 травня 2012 року вранці на зупинковій платформі Південної залізниці «Північний пост» у громадському туалеті знайшли труп 24-річного громадянина України із численними ножовими пораненнями. 

Нібито, напередодні ввечері, повертаюсь із невдалого «полювання», обвинувачений перетнувся на вокзалі з пʼяним незнайомцем, який запропонував разом випити. Почувши відмову, пʼяниця продовжував наполягати, тому обвинувачений, начебто, розсердився і убив його.  Затриманий описав обставини скоєння вбивства і взяв участь у відтворенні обстановки, показавши місце і спосіб убивства. 

У суді на стадії допиту обвинувачений відмовився свідчити, кажучи, що повністю підтримує ті пояснення, які надавав суду в письмовому вигляді. У всіх цих злочинах винним він себе не визнає, кажучи, що нічого такого не робив. У судовому засіданні обвинувачений особливо повторював, що вбивство скоював не він.

У листопаді 2013 року Дзержинський райсуд міста Харкова визнав чоловіка винним у серії замахів на умисне вбивство на грунті расової нетерпимості. За епізодом вбивства хлопця, чиє тіло знайшли в туалеті залізничного вокзалу, обвинуваченого виправдали. Проте апеляційний суд не погодився із таким рішенням і справа розглядалася спочатку.

У 2018-му Дзержинський райсуд міста Харкова за сукупністю злочинів, враховуючи умисне вбивство з особливою жорстокістю, засудив нападника до довічного позбавлення волі.

Апеляційний суд цей вирок знову скасував. Підставою стало те, що потерпілі і свідки в судовому засіданні не допитувалися і були оголошені їх показання, дані на стадії досудового слідства. Перша інстанція не зʼясувала причин відсутності потерпілих та свідків і просто оголосила їхні попередні показання.

Обвинувачений скаржився, що під тиском поліції обмовив себе на стадії досудового слідства, а потім йому не дали вибрати адвоката, повторно залучивши захисника, з яким у нього були різні правові позиції. За порушення порядку суддя взагалі видалив обвинуваченого з залу до кінця розгляду справи, позбавивши можливості давати показання.

На думку суддів апеляції, такий судовий процес порушував права обвинуваченого на захист, адже після його видалення із залу суда захисник навіть не мав фізичної можливості поставити хоч якесь запитання потерпілим і свідкам.

У 2024 році Дзержинський райсуд Харкова втретє виніс вирок, виправдавши підсудного від звинувачень у вбивстві, а за іншими епізодами визначив покарання у вигляді 10 років увʼязнення. Ухваливши новий вирок, суд звільнив чоловіка від кримінальної відповідальності, оскільки з 2012 року він уже фактично відбув своє покарання. 

Колегія суддів пояснила, що докази лише свідчать про те, що було виявлено труп із тілесними ушкодженнями, однак немає доказів, що ці рани заподіяв саме обвинувачений. Жоден із доказів обʼєктивно не підтверджує показання обвинуваченого у явці з повинною та під час відтворення обстановки й обставин події.

Причетність підсудного до расистських нападів підтверджувалася речовими доказами і показаннями потерпілих і свідків, які вкотре зачитувалися у судовому засіданні.

Суд повідомив що вживав заходів до виклику всіх потерпілих і свідків шляхом направлення повісток, а також постановленням ухвал про привід, але в судові засідання вони не зʼявлялися. Поліція здійснити їх привід не змогла. Суд вважав за можливе закінчити розгляд кримінальної справи за відсутності потерпілих і свідків, які не зʼявилися, оголосивши їхні показання.

Сусідка обвинуваченого розповіла, що неодноразово чула від нього націоналістичні ідеї. Двоє знайомих із шкільних часів повідомили, що хлопець постійно носив ножа і обурювався тим, що в Україні проживає багато іноземців, називав їх «виродками», яких треба різати й убивати, говорив, що потрібно боротися, щоби в України проживали тільки українці. 

При затриманні в обвинуваченого вилучили розкладний ніж і флешки з нацистською символікою. На його кросівках і рюкзаку були сліди крові. Експертиза крові не підтвердила, що це точно кров когось із потерпілих, припускаючи, що відбулося змішання слідів крові осіб із різною груповою приналежністю. Вдома цей хлопець також зберігав димову шашку і снаряд часів Великої вітчизняної війни, який, нібито, одного разу знайшов, тому його також судили за незаконне зберігання вибухівки.

18

0

20

20