Київський районний суд міста Харкова визнав громадянина винним у колабораціонізмі.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 2 лютого.

У липні 2022 року, проживаючи в місті Ізюм під час окупації, чоловік працював дільничним у незаконно створеному відділі поліції. Через місяць його призначили «виконуючим обовʼязки інспектора дорожньо-патрульної служби УВС ТДА в Харківській області». 10 вересня 2022-го Ізюм офіційно звільнили Збройні сили України.

У судовому засіданні чоловік частково визнав вину: не заперечував, що обіймав посаду в окупаційній поліції, але не погоджувався, що це було добровільно. Пояснив, що проживав із батьками і з початку окупації ніде не працював і з окупантами не спілкувався. У липні 2022 року він гостював у товариша, вони випивали спиртні напої, не розрахували час та досиділи до комендантської години. Він попрохав товариша провести його додому. На вулиці до них підʼїхали російські військові. Помітивши, що чоловіки пʼяні, солдати посадили їх у машину, завʼязали очі ганчіркою, а руки скотчем та відвезли на «яму» і там били, допитували та утримували приблизно одну добу. Після цього окупанти, нібито, запропонувала чоловікам роботу в своїй поліції, кажучи, що в разі відмови не відпустять їх та будуть «добивати». Зі страху за своє життя та життя батьків, обвинувачений погодився. Йому було відомо, що за порушення комендантської години та перебування на вулиці у стані алкогольного спʼяніння, окупанти суворо карали, зокрема, його однокласникові прострелили ногу.

Чоловік розповів, що як дільничний займався перевіркою заяв жителів міста про втрату особистих документів. Поліцейська форма та зброя йому не видавалася, цивільних мешканців він не затримував, збором інформації щодо позицій ЗСУ та колишніх військових не займався. Зарплату від окупаційної влади отримав один раз, у серпні 2022 року.

Обвинувачений пояснив, що вони з батьками намагалися виїхати з міста, але їм це не вдалося, оскільки ЗСУ замінували міст і коли вони підʼїхали до мосту, то почали стріляти в землю, кажучи їм повертатися. Надалі міст був підірваний і вони залишилися на окупованій території. Спочатку жили в селі, потім закінчилася їжа і вони їли лише пшеницю, яка теж закінчилася, гуманітарної допомоги ніхто не давав, а ще село почали регулярно обстрілювати. Тому він із батьками був вимушений повернутися в Ізюм. Чоловік запевнив, що виїхав би на підконтрольну українській владі територію, якби була така можливість.

У вчиненому він щиро каявся і просив його суворо не карати.

Доказами було посвідчення окупаційної поліції із фото обвинуваченого та гербом РФ у вигляді двоголового орла, а також службові документи за підписами цього чоловіка. Зокрема, він прийняв заяву від місцевого мисливця, який, начебто, добровільно здав власну зброю окупційній поліції на зберігання.

У судовому засіданні були двоє свідків, які також працювали в окупційній поліції і там познайомилися з обвинуваченим. За їх словами, підсудний приймав заяви та пояснення від жителів міста, а також чергував у райвідділі.

Ще один свідок познайомився із обвинуваченим в ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Він сказав, що невідомі особи в масках протягом девʼяти місяців застосовували до нього в СІЗО фізичний примус, щоб переконати дати неправдиві свідчення проти обвинуваченого. Ці обставини перевірялися в окремому кримінальному провадженні і тиск на свідка офіційно не підтвердився. Тому суд вирішив, що показання цього чоловіка взагалі не мають значення для справи.

Свідком захисту був товариш обвинуваченого, який підтвердив, що влітку 2022-го їх двох на вулиці викрали російські військові і в погрозами змусили працювати в окупаційній поліції. Під час допиту їх утримували в різних кімнатах. Зі слів товариша йому відомо, що він із аналогічних причин погодився працювати на окупантів. 

Суд вважає, що це цей свідок не був очевидцем психічного чи фізичного примусу до обвинуваченого й іншими доказами такі обставини не підтверджуються. Натомість встановлено, що чоловік ходив на роботу майже щодня, виконував покладені на нього окупаційною владою обовʼязки, отримував зарплату, принаймні в серпні 2022 року, про що він сам сказав під час допиту в суді. 

Тому суд вирішив, що обвинувачений діяв діяв добровільно і призначив йому 12 років увʼязнення з конфіскацією майна, заборонивши на 12 років обіймати посади в правоохоронних органах.

18

0

20

20