Уродженець Луганської області Сергій Литвин підозрюються в участі у незаконному збройному формуванні і порушенні законів та звичаїв війни.
За даними слідства, орієнтовно з квітня 2014 року Литвин керував групою швидкого реагування «окремого комендантського полку народної міліції «Луганської народної республіки». Підрозділ спеціалізується на пошуку, незаконному увʼязненні і катуванні людей з метою отримання інформації про розташування, переміщення, структуру і оснащення українських військових.
22 липня 2014 року о 16-16.30 на дорозі, що веде із селища Ювілейне міста Луганська подружжя волонтерів, які возили їжу та медикаменти українським військовим українським, випадково натрапили на ворожий блокпост «ЛНР». Литвин спрямував ствол пістолета до голови цивільного чоловіка, але постріл не відбувся, бо пістолет не був заряджений.
Потерпілий — це Олександр Кононов, який майже 20 років тому втратив на виробництві ліву ногу і праву руку, але, попри це, активно займався волонтерством.
Далі Литвин зарядив пістолет і спрямував ствол до лоба жінки. Потім відвів Кононова в бік і вистрелив поблизу його голови так, що на вусі і в районі лопатки виникли подряпини. Після цього інші невстановлені бойовики принесли Литвину полімерний пакет, який він затягував на шиї жінки і душив її. У цей час інші солдати змушували Кононова дивитися на катування дружини. Так учасники «ДНР» змушували подружжя зізнатися у диверсійній діяльності.
Потерпілих під прицілом посадили в автомобіль. У салоні машини Литвин пригрозив відрізати жінці вухо. А потім наказав іншому солдату підпалити їй вухо, що той і зробив.
Незабаром після описаних вище подій Литвин став міністром сільського господарства та продовольства псевдодержавної терористичної організації «Луганська народна республіка». У грудні 2016-го на 44 році життя він помер.
За повідомленнями ЗМІ, Литвин навчався у Луганському національному університеті ім. Володимира Даля за напрямом «Менеджмент та управління персоналом». Працював у сфері виробництва, займався комерційною діяльністю, протягом п’яти років керував агропідприємством.
У 2006 році був одним із керівників обласної організації партії «Трудова Україна». З березня 2014 року був активним учасником так званого «руху опору» у Слов’янську та Червоному Лимані, з квітня — у Луганську. Литвин особисто брав участь у бойових діях і був одним із організаторів референдуму 11 травня 2014 року, за результатами якого проголосили «Луганську народну республіку».
Потерпілого Кононова у жовтні 2014-го звільнили із полону «ЛНР» за обміном. Чоловік почав власний сироварний бізнес і пізніше повернувся на рідну Луганщину, жив поблизу Сіверодонецька. Кононов, повернувшись із полону, в інтервʼю інтервʼю журналістам неодноразово говорив, що розстрілом йому погрожував саме Литвин.
За повідомленнями друзів, у перші дні повномасштабного вторгнення РФ, у березні 2022-го, Кононов був убитий у власному будинку в інвалідному візку.
22
0
20
20
