Вищий антикорупційний суд визнав колишнього суддю Київського апеляційного адмінсуду Ігоря Петрика винним в одержанні неправомірної вигоди і призначив йому 7 років позбавлення волі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 9 липня.
Суддю Ігоря Петрика затримали в грудні 2016 за підозрою в отриманні $5 тис. хабара. Гроші в конверті вилучили з кишені штанів.
За версією обвинувачення, суддя отримав хабар за рішення в інтересах фірми, яка судилась за відновлення анульованої ліцензії на утилізацію небезпечних відходів.
Обвинувальний акт стосовно Петрика надійшов до Печерського суду ще 26 квітня 2017 року. У 2019-му матеріали передали до новоствореного Вищого антикорупційного суду.
Станом на середину лютого 2022 року дослідив майже всі докази сторони обвинувачення. Але після початку повномасштабного вторгення Петрик мобілізувався і часто не зʼявлявся в судові засідання і не підключався по відеозвʼязку. Тому суд зупинив розгляд провадження. Але в травні 2023-го командир військової частини на запит суду повідомив, що Петрик служить на посаді помічника командира бригади з правової роботи-начальника юридичної групи і насправді може брати участь у судовому процесі як особисто прибуваючи до суду, так і по відеоконференцзвʼязку. Судовий розгляд відновився, але Петрик все одно часто просив відкласти засідання, повідомляв, що на лікарняному, запізнювався тошо. А згодом ще не раз клопотав зупинити процес. Але суд відмовив, тому що посада офіцера юридичного відділу не передбачає фактичне знаходження на лінії зіткнення та безпосередньої участі у бойових діях.
Суд із подробицями описав причини неприбуття Петрика в судові засідання з грудня 2024 року.
Постійні неявки в судові засідання без поважних причин тричі були підставою для накладення на Петрика грошових стягнень та один раз застосування до нього приводу.
На думку суду, Петрик самостійно створював собі обставини, щоб не зʼявлятися до суду і про свою неявку зазвичай повідомляв за півтори години до засідання. Обвинувачений часто запізнювався, посилаючись на повітряні тривоги і непередбачувані обставини — наприклад, говорив, що зламався транспорт, яким він їхав. Одного разу Петрик нібито забув сумку в маршрутці і потім весь час призначений для судового засідання їздив і шукав ту маршрутку і свою сумку.
Повітряні тривоги, як зʼясував суд, мають значення для обвинуваченого тільки під час проведення судових засідань. Коли судове засідання закінчилося, то Петрик не сидить в укритті, а без жодних проблем пересувається містом. Аналіз телефонних зʼєднань Петрика і карти повітряних тривог показали, що він не перебував в укритті кожну повітряну тривогу, але використовував повністю це своє право в час проведення судових засідань.
20 березня 2026-го Петрика із посиланням на те, що він ухиляється від участі у судових засіданнях, помістили під варту в Київський слідчий ізолятор.
На фінальній стадії розгляду справи в обвинуваченого неодноразово змінювалися адвокати, прохаючи щоразу час на ознайомлення зі справою. Суд тричі призначав йому захисників із Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Один із адвокатів за договором вступив у справу, коли Петрик уже мав виступати в дебатах.
Така послідовність дій, на думку суду, свідчила про затягування судового розгляду з метою спливу строків давності, які закінчуються у цій справі 1 грудня 2026 року.
По суті предʼявленого обвинувачення Петрик вину не визнав. Він стверджували, що правоохоронці влаштували провокацію злочину з залученням «системного» заявника.
Громадянин Остапенко, який написав на Петрика заяву, є заявником у щонайменше шести кримінальних провадженнях. Захист здобув відомості, що цей свідок часто зідзвонювався із працівником СБУ.
Обвинувачений вважає, що кримінальну справу створили штучно, щоб усунути його з посади судді і з конкурсу на посаду в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду.
Петрик повідомив, що як суддя розглядав резонансні справи, у тому числі виборчі. Його рішення не влаштовували високопосадовців. Якось він слухав виборчу справу і зобовʼязав зареєструвати кандидатом у депутати позивача, який що не поділив із президентом України. Таке його рішення начебто не сподобалося Банковій. Йому після цього розбили вікно в машині і намагалися завести іншу кримінальну справу.
Екссуддя вважає, що співвиконавцем провокації був його помічник, чиє майно, на його думку, відповідало доходам. Так, помічник судді нібито їздив на новому автомобілі, мав квартиру в Києві, користувався найновішим айфоном і цікавився придбанням ще однієї квартири.
Потрик пояснив, що йшов в судове засідання, тримав у руках справу, руки були заняті. До нього підійшов помічник і поклав конверт з грошима йому кишеню. Петрик ствержував, що раніше давав помічнику 4000 доларів для передачі синові в аеропорту як подарунок на день народження. А тому конверт, який помічник поклав йому в кишеню, суддя начебто сприймав як його повернення грошей, бо не вдалося зустрітися із сином. Коли ж правоохоронці дістали конверт і відкрили його, то він побачив, що то не ті гроші, адже він давав купюри старого зразка, а в конверті були нові.
Також обвинувачений Петрик розповів, що зустірвся з Остапенком лише тому, шо його попросив тодішній заступник голови Вищого адмінсуду Михайло Смокович. У телефонній розмові Смокович нібито назвав Остапенка своїм гарним знайомим і просив його проконсультувати. Петрик казав, що впізнав Смоковича по голосу. Згодом, коли Смокович повернувся з відрядження, то при особистій зустрічі, що телефонував Петрику і просив про щось. Тому сьогодні Петрик вважає, що якась особа за завданням правоохоронців скопіювала голос Смоковича.
Обвинувачений наголошував, що від Остапенка ніяких грошей, тим паче за вирішення судової справи, не отримував, а розмови в автомобілі про гроші не було. Запис НСРД, на його думку, є сфабрикованим та скомпільованим.
Але суд у підсумку не знайшов будь-яких прихованих мотивів у заявника провокувати Петрика на отримання неправомірної вигоди. Вирішальною у скоєнні злочину була саме ініціативна поведінка Петрика. Остапенко, на думку суду, не був агентом правоохоронних органів, а був приватною особою, яка познайомилася із обвинуваченим, як із особою, яка могла проконсультувати по справі. Остапенко в суді повідомив, що навіть спочатку вважав, що Петрик звичайний юрист. А виявилося, що це був один із суддів, які розглядали справу.
Посилання на Смоковича суд відкинув. Заявник Остапенко сказав, що такої людини не знає.
У свою чергу, Петрик, очевидно, залучив до передачі грошей свого помічника, який не знав, що йдеться про хабар. У суді цей помічник розповів, що шеф його попросив забрати якісь документи в кафе навпроти суду. Таким чином Петрик ніби дистанціювався від безпосереднього одержання неправомірної вигоди і у випадку затримання помічника «на гарячому» міг перекласти відповідальність на нього ж.
За вироком суду, Петрику визначили покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна і заборною обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки.
Наразі вирок не набув законної сили і обвинувачений має право його оскаржити.
17
0
20
20
