Вищий антикорупційний суд 13 липня ухвалив вирок, яким заочно засудив колишнього нардепа Андрія Деркача за державну зраду до 15 років позбавлення волі.

Із 1998 року Деркач був народним депутатом у парламенті семи скликань. Його покійний батько — генерал КДБ СРСР і голова СБУ в 1998-2001 рр, подав у відставку, після того, як був виявлений на “плівках Мельниченка”.

Після перемоги Віктора Ющенка у 2004-му Андрія Деркача помітили в центрі Києва із помаранчевим шарфиком. У 2006-му він очолив державний «Енергоатом» та вже через два роки керівництво уряду звинуватило його у зловживаннях на суму 3,6 млрд. грн. У наступні роки він був нардепом від Партії регіонів. У січні 2014-го голосував за “диктаторські закони” і попрощався з “регіоналами” тільки після перемоги Революції гідності.

У 2019-2020 роках позафракційний нардеп Деркач провів в агентстві  «Інтерфакс-Україна» шість онлайн-конференцій на теми «міжнародної корупції», «зовнішнього управління». Розповідав про те, що США доводять Україну до банкрутства, критикував створення НАБУ і САП, публічно заявляв про розкрадання грошей американських платників податківна боротьбі з корупцією в Україні, говорив про втручання НАБУ в вибори в США і що НАБУ виконує завдання із виведення з-під підозри сина Джо Байдена, який отримував виплати від компанії Burisma Злочевського.

На пресконференціях Деркач оприлюднив аудіозаписи телефонних розмов нібито тодішнього президента України Петра Порошенка і віце-президента США Джо Байдена. Зокрема, у розмові, начебто, йшлося про те, що США готові виділити $1 млрд за відставку українського генпрокурора Віктора Шокіна, при якому велося розслідування проти компанії Burisma, в раді директорів якої був син Байдена.

У США тривала передвиборча кампанія виборів президента і ці записи активно обговорювали у таборі Дональда Трампа, який був конкурентом Байдена на виборах. 

Після перемоги Байдена США у 2020 році ввели санкції стосовно Деркача і його оточення у звʼязку з іноземним втручанням у вибори.

У заяві Міністерства фінансів США йшлося про деструктивну діяльність Деркача як представника української законодавчої влади, який опублікував відредаговані аудіозаписи та іншу непідтверджену інформацію і висунув необґрунтовані звинувачення проти американських і міжнародних політичних діячів.

16 березня 2021 року Офіс Директора національної розвідки США оприлюднив доповідь про те, що це була інформаційно-психологічна операція (ІПСО), санкціонована президентом РФ Путіним для дискредитації кандидата в президенти США Байдена та Демократичної партії США. 

Американська розвідка офіційно повідомила, що не знайшла ознак причетності українського уряду до будь-яких підривних заходів проти США. Але зазначила, що поряд із дискредитацією Байдена ІПСО мала на меті розірвати стратегічне партнерство України з Заходом і повернути її в орбіту РФ.

Свідчення проти Деркача

Після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, в Києві затримали Ігоря Колєснікова, колишнього співробітника Головного управління розвідки СРСР, який був близьким соратником батька Андрія Деркача.

Після кількох місяців в ізоляторі Колєсніков уклав угоду і отримав за державну зраду дуже мʼяке покарання – 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Взамін він погодився дати показання на Деркача.

Слідчим і суду Колєсніков розповів, що виступав у ролі «звʼязкового» між Андрієм Деркачем і ГУ ГШ ЗС РФ. 

У 80-х Колєсніков навчався у Росії, в Рязанському вищому повітряно-десантному училищі, разом із Владіміром Алєксєєвим. Виходець із України Алєксєєв з 2011 року є першим заступником головного розвідуправління Генштабу РФ.

Колєсніков свідчив, що Андрій Деркач неодноразово їздив у Москву і він забезпечував йому зустрічі з першим заступником головного розвідуправління Генштабу РФ Алєксєєвим та його помічником Алєксєєм Савіним.

Спілкування Колєснікова і ГУ ГШ РФ два роки документувала Служба безпеки України в рамках контррозвідувальної справи. Сам Деркач на записах ні разу зафіксований не був. 

На телефоні Колєснікова є лише пару коротких переписок у месенджері, учасником яких, припускається, що був Деркач. 

Детективам довелося шукати Деркача в деталях.

Автором файлу «…Обращение.doc», який Колєсніков пересилав полковнику ГУ ГШ ЗС РФ, був користувач «Віталій Від». Під час обшуку в приймальній нардепа Деркача на електронному носії знайшли інший документ, створений також користувачем «Віталій Від». Це вважається доказом спільного походження цих електронних документів і що ГУ ГШ ЗС РФ направлялися документи саме від Деркача.

За версією обвинувачення, про Деркача завуальовано згадують Колєсніков і представники розвідуправління Генштабу РФ, коли погоджують матеріали для чергової пресконференції, яку назвивають «комісією», тему виступу — «діагнозом», а учасників — «хворими».

Колєсніков, який пішов на угоду, підтвердив свою участь у цих діалогах. Першого заступника головного розвідуправління Генштабу РФ Алєксєєва ідентифікували за подробицями, які прозвучали в розмові з його рідним братом, який мешкає в Україні на Вінниччині. Брат запитував його «Ти завтра іменіннік, чи послезавтра?» і уточнював, чи він уже «слєдующого гінірала получив». 

Перша зустріч Деркача зі співробітниками  ГУ ГШ РФ в Москві нібито відбулася з 8 по 10 квітня 2019 року. 

Офіційно Деркач російський кордон в цей час не перетинав. Колєсніков на допиті підтвердив, що вони завжди їхали окремо.

Пізніше детективи знайшли два рахунки про сплату готелю в Москві 10 квітня 2019-го на імʼя Дмитра Ковальчука — це брат колишньої дружини Деркача, який, до слова, одружений із донькою російського олігарха Костянтина Григоришина. 

Колєсніков розповів, що Деркач приїздив до Москви разом із Ковальчуком і представляв його особисто представникам ГУ ГШ ЗС РФ як свого родича, також готового до співпраці. 

2 вересня 2019-го зафіксована телефонна розмова Колєснікова з особою, котра ідентифікована як співробітник ГУ ГШ ЗС РФ. Колєсніков каже, що збирається приїхати і підтверджує, що не один, а з «супругою», з «дєвочкою» – так із метою конспірації начебто називали Деркача.

4 вересня 2019-го Колєсніков перетнув кордон України поїздом «Київ-Москва» (тоді між Україною та Росією ще діяло залізничне сполучення). Деркач 5 вересня виїхав поїздом «Київ-Мінськ».

Оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку, що перед першою пресконференцією, що пройшла 9 жовтня 2019-го, Деркач спільно з Колєсніковим побували в Москві на зустрічі з представниками ГУ ГШ ЗС РФ. Характер зафіксованих телефонних розмов і їх розшифрування свідком Колєсніковим дають суду підстави вважати, що на тій зустрічі представники РФ передали Деркачу документи, повʼязані з передвиборчою кампанією у США, які у телефонних розмовах умовно називались «анализы».

У Києві Колєсніков також виконував роль курʼєра — отримував гроші у конвертаційних центрах від ГУ ГШ ЗС РФ і начебто привозив їх до приймальні народного депутата або передавав Деркачу через довірених осіб. 

По телефону учасники цих подій спілкувалися завуальовано. Колєсніков розшифрував слідчим ці розмови: «конфеты» – гроші з ГУ ГШ ЗС РФ, «отдохнуть где-то» — організувати зустріч для Деркача та Алєксєєва , «больничный» — це звіт про розподіл коштів від ГУ ГШ ЗС РФ, переданий з офісу Деркача.

Згідно з записами телефонних розмов, 27 березня 2020-го «посилку» з 50 тис. доларів забирав син Колєснікова, тому що батька ніби не було в Києві. У суді Колєсніков сказав, що коли йшов на угоду, то домовився, що сімʼю не чіпатимуть. І, дійсно, його синові претензій не висували. Адвокати Деркача хотіли допитати Колєсніков-молодшого, але зʼясувалося, що той вже виїхав за кордон.

Правдивість заяв Деркача не має значення 

У промові в дебатах прокурор назвав Деркача «архітектором внутрішньої дестабілізації», який використав статус народного депутата для легалізації російських пропагандистських тез. 

Виступи Деркача на пресконференціях досліджувала експертка Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ Тетяна Будко. У висновку експертка написала, що коли оприлюднені відомості не є достовірними, то поширення такої дезінформації може стати підґрунтям для екстремізму, панічних настроїв у суспільстві, загострення і дестабілізації ситуації в країні.

Якщо ж матеріали, які аналізує і коментує Деркач, не є дезінформацією, то, як вважає експертка, їх оприлюднення та розслідування правоохоронними органами України та США не є загрозою національній безпеці України в інформаційній сфері.

Експертка Будко на допиті в судовому засіданні пояснила, що тільки аналізувала зміст висловлювань і до її компетенції не входить оцінка того, чи матиме поширення певної інформації негативний вплив на національну безпеку, бо цим мають займатися інші фахівці.

Адвокати намагалися довести в суді правдивість матеріалів Деркача про «міжнародну корупцію», а також його самостійність у такій розслідувальній роботі, на їхню думку, виключало би державну зраду.

Захисники клопотали про виклик для допиту українських та американських високопосадовців — експрезидента США Джо Байдена, колишнього мера Нью-Йорка Руді Джуліані, американської дипломатки Вікторії Нуланд, колишнього президента України Порошенка, а також чинного президента Володимира Зеленського, екскерівника НАБУ Артема Ситника і колишнього генпрокурора Віктор Шокіна. Але суд цих свідків допитувати відмовився.

Нардеп Олександр Дубінський, звинувачений у держзраді в співучасті з Деркачем, наприклад, заявив на допиті в суді, що пресконференції Деркача проводилися з відома та за погодженням із фракцією «Слуга народу» і Офісом президента Зеленського.

Прокурор Ігор Шур сказав, що правдивість виступів Деркача не стосується предмету доказування. Про достовірність інформації в обвинувальному акті не йдеться. Важливо тільки те, що Деркач, ймовірно, узгоджував свої дії зі спецслужбами РФ, дискредитував Україну і шкодив державній безпеці.

У підсумку суд прийняв таку позицію прокурора і вирішив, що дійсність оприлюдненої інформації не входить до предмета доказування у цьому кримінальному провадженні. Деркача не звинувачують у поширенні недостовірної інформації, повідомленні неправдивих відомостей чи введенні в оману суспільства щодо фактів, які були предметом його публічних виступів. 

* * * 

Офіційно Деркач залишив територію України 26 грудня 2021 року і більше не повертався. Судовий процес відбувався за відсутності обвинуваченого. Вже під час розгляду справи в вересні 2024-го стало відомо, що в Росії він став сенатором і членом комітету Ради Федерації з оборони і безпеки. Ці нові факти Деркачу ще не інкримінували.

Біглого політика в українському суді представляли двоє адвокатів — Ірина Бовнегра і Павло Юрченко. Вони переконані, що доказів проти їх підзахисного немає. 

— Ми не судимо, хто в нас обвинувачений сьогодні, де він знаходиться, ми судимо за події 2019-2020 року. Кілька пресконференцій. Основний свідок  сторони обвинувачення [Колєсніков] не зміг підтвердити державну зраду. Він підтвердив, що Деркач, як і його батько, мав виключно проукраїнські настрої і не він не володіє інформацією про співпрацю з ГУ ГШ РФ. Основний свідок підтвердив, що ніколи не передавав в руки особисто гроші Деркачу, — сказала в дебатах адвокатка Бовнегра.

Адвокат Юрченко нагадав суду, що принцип доведеності поза розумним сумнівом повинен застосовуваися незалежно від особи і характеристик обвинуваченого.

Свідок Колєсніков, на думку захисників, вигадав показання проти Деркача під тиском СБУ, щоб отримати мінімальний строк і врятувати своє численне майно від конфіскації.

З офісу Деркача було вилучено велику кількість документів, що стосувалися проведених пресконференцій, але дати їх створення були задовго до того, як Колєсніков залучив Деркача до співпраці з ГУ ГШ ЗС РФ. Це свідчить про те, що Деркач міг самостійно збирати інформацію і цікавитися цими темами.

Але суд вирішив, що діяльність Деркача з проведення пресконференцій не може бути розцінена виключно як виконання представницьких повноважень народного депутата. Натомість є підстави вважати, що такі публічні заходи були погоджені ГУ ГШ ЗС РФ і мали за мету дискредитацію державної влади України, а також стратегічних партнерів України і завдання шкоди її зовнішньополітичним інтересам.

Деркач оприлюднив аудіозаписи нібито розмов між президентом України Порошенком та колишнім віце-президентом США Байденом. На думку суду, такі переговори між вищими посадовими особами держав можуть стосуватися різних чутливих аспектів міждержавних відносин, які за своїм характером не призначені для необмеженого публічного поширення.

Якщо народний депутат мав інформацію про можливе вчинення злочинів посадовими особами вищого рангу, то, на думку суду, правильно було б звернутися до компетентних правоохоронних органів та взаємодіяти з ними. Публічне поширення непідтверджених відомостей, як вважає суд, не можна виправдувати посиланням на здійснення депутатських повноважень.

Також Деркачу інкримінували набуття активів без законності джерел їх походження — на суму 567 тисяч доларів США. Це сума коштів, яку Деркач нібито набув через третіх осіб від представників ГУ ГШ ЗС РФ у період із 27 березня по 23 квітня 2019 року. 

Передачу коштів особисто Деркачу ні разу не зафіксували.  У суді Колєсніков дав суперечливі пояснення, сказавши, що лише припускає, що гроші були для Деркача, і не знає у звʼязку з чим. Але суд вирішив, що їх отримання Деркачем не спростоване, адже все робилося із дотриманням заходів секретності, із залученням звʼязкового і третіх осіб, використанням паролів і кодових слів.

Так само Деркач, на думку суду, вживав заходів конспірації під час своїх поїздок до РФ. Раніше він навчався у військових навчальних закладах, у тому числі на території РФ — на початку 90-х був слухачем Академії Міністерства безпеки Росії. Писав дипломну роботу «Організація і проведення зустрічей з негласною агентурою».

Ірина Салій, «Судовий репортер»

17

0

20

20