Лозівський міськрайонний суд Харківської області виправдав колишнього суддю Ленінського районного суду Полтави Олега Жилку.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 10 червня.
У 2012 році до суду звернувся чоловік із позовом про визнання укладеним договору дарування квартири між ним та батьком. Але позовна заява мала деякі недоліки, не вистачало деяких документів і суддя повинен був відмовити. За версією обвинувачення, суддя узяв телефон своєї помічниці та подзвонив батьку позивача і сказав, що за позитивне рішення потрібно заплатити 5 тисяч гривень. Крім того, суддя викликав чоловіка до себе в кабінет і пояснив, які документи треба додати.
У салоні свого авто суддя нібито отримав 2 тисячі гривень, а після прийняття рішення ще 3 тисячі.
Передача першої частини імовірного хабара не взагалі не документувалась і ці гроші не вилучалися. Однак цей епізод вказаний в обвинувальному акті. За другим епізодом – з машини судді вилучили 2800 гривень, які лежали в барсетці у бардачку. Сам суддя заперечував отримання грошей і казав, що їх підкинули.
У підсумку суд визнав недоведеними обставини, як 2800 гривень опинились у машині судді. Немає беззаперечних та допустимих доказів, що суддя власноручно отримав ці гроші. Одночасно враховуються показання свідка захисту — юриста, який того дня приїхав до суду подавати заяву і випадково побачив, близько 12:30-12:45 години, що четверо незнайомців оглядали машину машину судді, а двері машини з боку пасажира та водія в цей час були відкриті. Згодом стало відомо, що це співробітники правоохоронних органів. Однак із протоколу вбачається, що обшук автомобіля проводився з 15:45 години до 16:40.
Це свідчить, що незадовго до обшуку існував неконтрольований доступ невизначеного кола осіб, в тому числі з числа співробітників УБОЗ УМВС України в Полтавській області, до автомобіля судді.
Крім того, в судді вилучили штани, на яких начебто були сліди хімічної речовини, якою помічали гроші. Але з’ясувалося, що штани не були належно упаковані, щоб гарантувати відсутність до них стороннього доступу.
Згідно з протоколом особистого обшуку, на штанах судді було світіння нижче правої кишені. В той час, як згідно з висновком експерта, плями хімічної речовини розташовані на штанах трохи інакше.
У підсумку суд визнав протоколи обшуків, вилучені штани і гроші недопустимими доказами.
У постановах суду на проведення обшуків не зазначено, які речі має відшукати слідчий. Також підозрілим суду видався той факт, що за дозволами проведення обшуків слідчий звернувся до суду в день порушення кримінальної справи щодо судді, а самі подання на обшуки були погоджені заступником Генерального прокурора України за день до порушення кримінальної справи, тобто випереджаючи події. Посилання прокурора під час судового розгляду, що це є опискою, не були враховані, оскільки ця невідповідність жодним чином не виправлена.
Зрештою, суд визнав недопустимим доказом навіть заяву про злочин. Вона не відповідала вимогам КПК в редакції 1960 року: не вказана посадова особа, яка відібрала заяву, не складено відповідного протоколу. Замість попередження заявника про кримінальну відповідальність за неправдивий донос, зроблено запис: «Зі ст.383 КК України ознайомлений». Крім того, із журналу обліку громадян не вбачається, щоб заявник того дня заходив до УБОЗ ГУМВС України в Полтавській області.
Оперативно-розшукова справа, в якій документували суддю, заведена за сім місяців до того, як громадянин звернувся із заявою до правоохоронних органів про вимагання суддею у нього хабара.
Тому суд вважає, що заява про злочин відбиралась формально. Фактично уже проводились оперативно-розшукові у справі щодо голови одного з районних судів та двох суддів того ж суду, які нібито вимагають хабара за винесення рішення.
У матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на те, що суддя раніше скоював які-небудь злочини, зокрема, пов’язані з корупцією, або що були підстави підозрювати його в попередній злочинній діяльності
Чоловік, який написав заяву, раніше був заявником у справах з приводу вимагання хабарів при схожих обставинах. Крім того, протягом осені 2010 року неодноразово залучався працівниками прокуратури Ленінського району м.Полтави та відділу боротьби з корупцією УБОЗ УМВС України в Полтавській області в якості понятого на слідчих діях щодо корупційного злочину.
З огляду на це суд вбачає ознаки провокації з боку співробітників УБОЗ УМВС України в Полтавській області, які використали заявника і вийшли за межі пасивного розслідування. Докази, здобуті в результаті провокації, є недопустимими.
Криміналістична експертиза відео- та звукозапису не змогла підтвердити справжність записів (безперервність, відсутність монтажу, редагування показань таймера і т.п.), оскільки експерт не отримав апаратури, на яку вівся запис. Водночас встановлено, що зображення на відео не відповідає звуку. Встановити які слова належать обвинуваченому «не виявилось можливим у зв’язку з непридатністю до ідентифікаційних інструментальних досліджень зразків мовлення».
Належність обвинуваченому голосу, зафіксованого на аудіо- та відеозаписах, не було підтверджено експертним шляхом. Тому суд не може стверджувати, що голос належить саме йому.
Насамкінець суд вирішив, що екссуддя у 2012 році не набув статусу підозрюваного. Письмове повідомлення про підозру відповідними посадовими особами йому взагалі не складалося та не вручалося.
***
Ця кримінальна справа надійшла до суду ще у 2013 році — спочатку до Красноградського райсуду Харківської області, який у 2017-му повернув обвинувальний акт прокурору. Апеляційний суд це рішення скасував і призначив розгляд в першій інстанції. Після цього Красноградський суд повідомив, що не може сформувати колегію для слухання справи і її скерували в Лозівський суд. Останній також повідомив, що не має достатньо суддів. Але апеляційний суд зазначив, що перебування судді у відпустці не є підставою для зміни підсудності, тому що колегію можна сформувати після виходу судді з відпустки. Наступні 2,5 роки справу слухали судді — Смірнова Н.А. (головуюча), Каращук Т.О. і Ткаченко О.А.
Суддя Жилка звільнився з посади у 2019 році за власною заявою.
За законом, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років має право подати заяву про відставку. Жилка працював на посаді судді з 2002-го.
Вища рада правосуддя вирішила, що суддя має достатньо стажу для подачі у відставку. ВРП врахувала норми законодавства і позицію Великої палати Верховного суду, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для призначення на посаду судді.
20
0
20
20
