Суддя Бабушкінського суду Дніпра Ігор Литвиненко досудився до втрати посади. Вища рада правосуддя 29 липня зробила подання про його звільнення.
Епізод І
У липні 2018 року суддя Литвиненко затвердив мирову угоду, за якою троє громадян України і троє громадян Туреччини визнають, що їх солідарна заборгованість перед громадянином України становить 3 млн доларів, що еквівалентно 79,5 млн грн. У погашення заборгованості вони зобов’язалися передати свої корпоративні права у ТОВ «ІК Актив» і ТОВ «Дніпроолія».
Через 5 днів до суду надійшла апеляційна скарга відповідачки по справі. Жінка стверджувала, що випадково із судового реєстру дізналась про мирову угоду, яку насправді не укладала, оскільки ніяких відносин із позивачем не мала. Спір вона вважала штучним та створеним із метою заволодіння майна її та її партнерів по бізнесу.
23 серпня 2018 адвокатом на прізвище Дятлов, який начебто представляв одного із відповідачів у справі, подано заяву про ознайомлення з матеріалами. Через чотири дні під час підготовки до розгляду в апеляційному суді помічник судді виявила, що матеріали справи підмінили.
За фактом викрадення матеріалів цивільної справи внесли відомості до ЄРДР. Найближче засідання скасували. У листопаді 2018 матеріали втраченого провадження повністю відновили. А в березні 2019 рішення, яким затверджено мирову угоду, було скасовано. Зазначалося, що суд першої інстанції не пересвідчився, чи відповідає угода закону, чи є частки у статутних капіталах співмірні сумі боргу та ін.
Крім того, суд не перевірив місця реєстрації і проживання відповідачів. Вказано тільки – Туреччина, місто Стамбул. Даних про вулицю і номер будинку немає. Для всіх громадян Туреччини вказувалася одна адреса для листування у Кривому Розі. В суді їх представляла якась невстановлена особа. Апеляційний суд вирішив, що фактично іноземних громадян не інформували про засідання та усунули від участі у справі.
З’ясувалося, що документа про сплату судового збору за подання позовної заяви до Бабушкінського районного суду матеріали справи не містять. Тому суддя Литвиненко мав залишити позовну заяву без руху. Чотири копії довіреностей, що видані представнику, не містили підписів довірителів. Із запису засідання вбачалося, що суддя не перевіряв належність документів, що уповноважували представників відповідачів у справі.
У подальшому від юриста, який нібито представляв відповідачів, надійшла заява, що він не брав участі у розгляді справи у Бабушкінському суді і ніяких заяв не подавав. Нотаріус, яка нібито посвідчила довіреності на цього представника, також відхрестилася, що затверджувала такі документи чи їх копії.
У грудні 2019 позивач через адвоката подав до суду нотаріально посвідчену заяву, що відмовляється стягувати 3 млн доларів. Наслідки відмови, зокрема, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не допускається, йому відомі.
Суддя Литвиненко виправдовувався, що представника доповідачів допустив попередній головуючий у справі, тому він не мусив нічого перевіряти. Вища рада правосуддя не погодилась і вирішила, що це суперечить принципу безпосереднього розгляду справи суддею та обов’язку судді щодо розгляду справи спочатку.
Привертало увагу, як швидко суддя Литвиненко вирішив справу – за 20 днів. Його дії були оцінені як груба недбалість, що надавала можливість заінтересованим особам протиправно заволодіти корпоративними правами підприємств без відома їхніх власників.
Епізод ІІ
Головне слідче управління Нацполіції розслідувало кримінальну справу, розпочату у 2013 році, за фактом злочинів при будівництві багатоповерхівки. 15-поверховний будинок у Дніпрі по вул. князя Володимира Великого, 13-б (колишня вул. Плєханова, 15-к) було арештовано і передано на зберігання керівнику КП «Муніципальна варта».
У серпні 2017 суддя Литвиненко скасував постанову слідчого і зобов’язав допустити до будівельного майданчика особу, яка називала себе власником. Цей чоловік раніше набув власності на будинок за рішенням суду, яке було скасовано. Відтак суддя Литвиненко погоджувався, що чоловіка не можна вважати власником нерухомості, але на будмайданчику знаходиться інше належне йому майно – будівельні ліси, будівельна техніка, електричні кабелі, залізна арматура, пінобетон, огорожа майданчика тощо.
У вересні 2017 будинок було визнано комунальною власністю міста Дніпра. Одночас із цим будинку присвоїли іншу адресу, не таку, яка була в судовому рішенні про його арешт.
Цим і скористався чоловік, який називав себе власником будинку. На початку жовтня 2017 Печерський суд саме через зміну адреси скасував арешт багатоповерхівки.
Далі чоловік ще раз звернувся до Бабушкінського суду, показуючи ухвалу про скасування арешту. На цей раз суддя Литвиненко вирішив, що оскільки на будмайданчику є будматеріали, які належать позивачу, і ніхто інший там будівельних робіт не вів, то слід погодитись із твердженням, що недобудований будинок також є майном позивача. Суддя зобов’язав слідчих поліції передати будинок як речовий доказ на зберігання позивачу або уповноваженій ним особі.
У травні 2018 позивач оскаржив у Литвиненка бездіяльність слідчих і суддя зобов’язав повернути будинок. А через два тижні ухвалою про виправлення описки визнав позивача володільцем.
Суддя пояснював, що на його думку позивач як забудовник, який поніс витрати на будівництво, мав більше прав на будинок, аніж міська рада. Також суддя вважав, що не мусив інформувати міську раду про розгляд скарг. Судові рішення досі не виконані, переходу права власності не відбулося, тому ніхто не зазнав шкоди.
Але перевірка показала, що суддя Литвиненко розглянув скарги на дії та рішення, які під час досудового розслідування не оскаржуються.
Зобов’язання забезпечити скаржнику безперешкодний доступ до будівельного майданчика було втручанням у діяльність органів досудового розслідування та зобов’язанням їх до дій, що не належать до їхньої компетенції.
Також суддя втрутився у відносини між особою, яка вела самовільне будівництво, і Дніпровською міською радою, якій належить земля, на якій ведеться будівництво, і яка прийняла рішення про включення будинку у комунальну власність. Суддя не брав до уваги, що позивач не мав статусу забудовника, не мав дозвільних документів.
Третя Дисциплінарна палата ВРП зробила висновок, що мало місце суддівське свавілля і є очевидною незаконність висновків судді та недобросовісність і односторонність тлумачення ним законодавства.
Суддя Литвиненко мав позитивні характеристики за місцем роботи, від голови суду. Але з огляду на грубість і систематичність порушень Дисциплінарна палата ВРП вважає, що справедливо буде його звільнити.
Литвиненко був обраний на посаду судді безстроково у 2012 році.
22
0
20
20
