Голосіївський суд Києва за клопотанням прокурора повернув обвинувальний акт щодо шахрайського заволодіння 33 мільйонами гривень.
У підготовчому засіданні 14 вересня прокурор Офісу генпрокурора Євгеній Сорокін заявив клопотання про повернення обвинувального акту. Cуд його задовольнив.
Він пояснив, що на початку червня 2021 року був призначений старшим у групі прокурорів у цьому кримінальному провадженні. Під час вивчення та опрацювання всіх матеріалів справи з’ясував, що обвинувальний акт, затверджений 29.06.2017 і який вже понад 4 роки перебуває в суді, не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу.
Відображені в обвинувальному акті фактичні обставини начебто не відповідають реальним подіям, а також вбачається неналежне формулювання у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінально-карних діянь. Крім того, до реєстру матеріалів досудового розслідування не внесені відомості про всі слідчі (процесуальні) дії, які відбувалися, певна частина внесена без відображення часу і місця їх проведення.
На думку прокурора виявлені недоліки і невідповідності не можуть бути усунуті ні на стадії підготовчого провадження, ні під час судового розгляду без суттєвих негативних наслідків.
Адвокати це клопотання підтримували, оскільки раніше неодноразово просили про повернення обвинувального акту. Зокрема, один із захисників посилався на відсутність чіткості і конкретності у формулюванні обвинувачення.
Прокурор Сорокін, який клопотав повернути обвинувальний акт тільки віднедавна обіймає посаду в Офісі генпрокурора, а до 2020 року працював у прокуратурі Харківської області.
У червні 2017 року обвинувальний акт затверджувала прокурор Ніна Юр’єва, яка тепер працює старшим слідчим в ОГПУ.
Передісторія
Нагадаємо, що в лютому 2017-го СБУ і ГПУ затримали трьох осіб, які намагалися отримати 66 млн грн за сприяння у відшкодуванні ПДВ. Попередньо компанія «Оптімус Плюс» звернулась до Дніпропетровського відділення ДФС про відшкодування ПДВ на суму 308 млн грн. Після звернення у ДФС на бізнесменів оперативно вийшов чоловік, який запропонував посприяти у поверненні ПДВ. Він повідомив, що в нього є знайомий Сергій, котрий обіймав високу посаду у Державній фіскальній службі і досі має там зв’язки. Цим впливовим знайомим виявився Сергій Лебедко, який у 2015 році був виконувачем обов’язків начальника Головного управління власної безпеки ДФС. Третім співучасником став Мирослава Лаба, котрий обіймав керівні посади в центральному офісі податкової в часи Захарченка і Клименка.
За свої послуги чоловіки нібито хотіли 22% від заявленої до відшкодування суми ПДВ. Тобто 66 мільйонів. Відшкодування ПДВ мало відбуватися у два етапи по 50% і передача винагороди також.
Затримання сталося після того, як один із трійки спритників намагався забрати 1 млн 200 тисяч доларів (на той час еквівалент 33 мільйонів гривень, перший транш від суми обіцяної винагороди) зі своєї іменної банківської скриньки, куди кошти попередньо поклав потерпілий.
4 роки підготовчого засідання: суд двічі повертав обвинувальний акт
У вересні 2017 року Голосіївський суд у складі суддів Первушиної, Валігури та Дідика поставив під сумнів підсудність справи: усі злочинні дії скоєно у різних районах Києва та двох селах Київської області. Тому Апеляційний суд просили визначити підсудність за судом, в межах територіальної юрисдикції якого було закінчено досудове розслідування.
У листопаді 2017-го Апеляційний суд справу віддав назад Голосіївському суду, кажучи, що це все-таки його підсудність. Обвинувачений був затриманий у приміщенні «Укрексімбанку» по вулиці Антоновича, 127 в місті Києві. Тому вважається, що злочин закінчено саме за цією адресою, яка територіально належить до Голосіївського району міста Києва.
У березні 2018 року Голосіївський суд (колегія – Первушина, Валігура, Дідик) повернув обвинувальний акт прокурору.
Обвинувальний акт, на думку суддів, не містить формулювання висунутого обвинувачення, а лише вказівку на те, що особи підозрюються у вчиненні злочинів
Крім того, в обвинувальному акті написано, що чоловіки підозрюються у замаху на злочин за попередньою змовою між собою. Але така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину за попередньою змовою групою, — у обвинувальному акті не вказана, що порушує право обвинувачених на захист.
Крім того, дії обвинувачених кожного окремо, були кваліфіковані органом досудового розслідування як заволодіння майном шляхом обману у особливо великих розмірах і в обвинувальному акті зазначено, що ці ж їх дії, кожного окремо, кваліковані за ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, як замах на шахрайство.
Апеляційний суд це рішення скасував і вирішив, що обвинувальний акт не містить таких недоліків, які би унеможливили його розгляд. Апеляція зазначила, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень у стадії підготовчого засідання, оскільки вдався до оцінки змісту обвинувального акту.
Після цього система авторозподілу начебто передала справу до тої самої колегії суддів — Первушиної, Валігури, Дідика.
У червні 2020-го прокурор заявляв відвід колегії, оскільки вона вже розглядала цю справу і її рішення про повернення обвинувального акту було скасовано. Колегія суддів розглянула заявлений собі ж відвід і не задовольнила його, посилаючись на ч.1 ст. 416 КПК, що розгляд відбувається в іншому складі суду тільки після скасування апеляцією вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру.
У квітні 2021 року Голосіївський суд повторно повернув прокурору обвинувальний акт, але з інших причин. А саме, що по завершенню розслідування одному з адвокатів не було вручено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Друга причина — невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК. Від оцінки формулювання обвинувачення суд утримався, пам’ятаючи попереднє рішення апеляції і зазначивши, що прокурор формулює обвинувачення, як вважає за потрібне.
21 липня 2021 Київський апеляційний суд за скаргою прокурора Владислава Фомченкова скасував ухвалу про повернення обвинувального акту. З’ясувалося, що адвокат, якому нібито вчасно не вручили обвинувальний акт на стадії досудового слідства задіяний не був і уклав договір правової допомоги тільки 22 січня 2018 року, тобто через півтора року після скерування справи до суду.
Щодо інших причин, то суд має право повернути обвинувальний акт, якщо виявлені недоліки перешкоджають його призначенню до розгляду. В даному випадку суд першої інстанції не пояснив, як невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування перешкодила призначенню справи до судового розгляду.
Але безумовною підставою для скасування рішення став склад суду. Апеляційний суд вирішив, що колегія суддів у складі Первушина, Валігура, Дідик не мала права повторно після скасування рішення про повернення обвинувального розглядати його ще раз. Тим більше, після висновку, що раніше судді вийшли за межі своїх повновжень і вдалися до оцінки змісту обвинувального акту щодо фактичних обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні після скасування ухвали суду першої інстанції.
Під час нового авторозподілу справу передали не колегії, а одній судді. Імовірно, через те, що в серпні 2020-го набув чинності закон про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу. Тепер у суді першої інстанції справи щодо злочинів, за вчинення яких передбачено більше 10 років позбавлення волі розглядають колегіально у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
Однак суддею, яку обрала система авторозподілу, виявилась Олена Первушина, яка раніше головувала в колегії, що розглядала цю справу. Вона взяла самовідвід, посилаючись на рішення апеляції щодо неможливості її повторної участі у цьому кримінальному провадженні.
Суддя Оксана Бушеленко самовідвід Первушиної задовольнила і сама стала розглядати цю справу. Однак вже у наступне засідання з’явився новий старший групи прокурорів Сорокін і заявив, що ознайомився зі справою і просить обвинувальний акт повернути, бо знайшов там суттєві помилки, про що ми писали на початку.
Тепер найцікавіше, чи зайде ця справа повторно до суду і як швидко почнуть її розглядати. Адже, час працює на користь обвинуваченим.
За санкцією ч.4 ст.190 ККУ передбачено 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Але ч. 3 статті 68 ККУ говорить, що за вчинення замаху на злочин покарання не може перевищувати двох третин максимального строку.
Можна дискутувати, чи повинно це стосуватися строків давності, чи тільки самого покарання. Але, наприклад, цього літа Солом’янський суд Києва вже скористався такою можливістю і звільнив від кримінальної відповідальності екскерівника Департаменту державних закупівель Міноборони.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
