Суд виправдав прокурора від хабара через зміну показань свідка, який отримав труну поштою і лікувався у психлікарні

1511

Суд виправдав колишнього прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області, визнавши провокацію хабара.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 28 грудня.

У серпні 2017 року житель міста Роздільна Одеської області заявив у поліцію про крадіжку в нього вдома ювелірних виробів. Слідчі з’ясували, що речі нібито викрав співмешканець заявника. Через три місяці чоловік поінформував поліцію, що, пошукавши вдома, знайшов частину ювелірки, тому просив вважати викраденим лише золотий браслет вартістю 21 тис. грн. Потерпілий тепер говорив, що не має претензій до свого співмешканця.

Чоловік зустрівся з прокурором, який начебто захотів 500 доларів за те, що пом’якшить кваліфікацію його співмешканцю і сприятиме, щоб того не взяли під варту. Йшлося про те, щоб інкримінувати звичайну крадіжку, а не із проникненням у житло. Потерпілий пояснював, що із підозрюваним фактично проживав громадянським шлюбом, тому вже просив його суворо не карати. Почувши вимогу прокурора, чоловік звернувся із заявою в поліцію, яка задокументувала передачу хабара. Гроші заявник поклав у папку, яка лежала в кабінеті прокурора.

На руках прокурора слідів речовини, якою помітили гроші, не виявили. Але НСРД зафіксовано обговорення розміру винагороди і валюти, в якій вона буде передаватися.

Підсудний вину заперечував. Він нібито чув щось про гроші, але думав, що відвідувач має на увазі відшкодування йому спричиненої матеріальної шкоди. 

В суді заявник, який був ключовим свідком, тричі давав показання. Спочатку підтвердив версію обвинувачення, а потім під час двох наступних допитів від попередніх пояснень відмовився.

Перед засіданням, на мобільний номер свідка від співробітника поліції нібито прийшли смс з показаннями, які він давав раніше слідчому, щоб він нагадав собі їх зміст і в суді розповів аналогічне. Співробітники Управління захисту економіки поліції, зі слів свідка, психологічно тиснули на нього, бо їм потрібно було вручити хабар будь-якому із прокурорів. Він сам притягувався до кримінальної відповідальності за продаж контрафактного алкоголю і утримувався в СІЗО.

Свідок заявив, що обвинувачений (колишній прокурор) насправді ніколи в нього грошей не вимагав. Але після спілкування із заступником керівника місцевої прокуратури він подумав собі, що його не достатньо поважають і не розслідують справу, де він потерпілий. Своїми почуттями чоловік випадково поділився із раніше знайомим оперуповноваженим поліції, якого зустрів на вулиці. Знайомий поліцейський запропонував вручити гроші прокурорам, оскільки вважав, що ті саме на це і натякають. Але розмови про кошти нібито взагалі не було. Чоловік каже, що 17 листопада 2017 не писав заяву в поліцію, в цей день взагалі не був у місті. Його телефон весь день фіксувався в селі Кучургани.

Після зміни показань працівники поліції нібито погрожують свідку фізичною розправою та навіть смертю. Йому на телефон надійшли смс з фотографією труни та погрози словесного характеру. Декілька днів потому свідку додому поштою доставили труну із запискою з погрозами. Труну він сфотографував та повідомив у правоохоронні органи. Погрози надходять регулярно.

На завершення свідок зізнався, що він не офіційно, на платній основі, проходить лікування у КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я», у зв’язку із психічними захворюванням. Неофіційно проходить лікування, оскільки не бажає мати будь-які відомості про таке лікування. Про таке лікування безумовно відомо співробітникам поліції, які попередили його, щоб він нікому про це не розказував.

Заяви свідка по суті майже ніяк не були спростовані прокурором. Але оперуповноважений поліції повідомив, що одного разу дзвонив заявнику, оскільки розшукував його співмешканця за крадіжку золотих прикрас. Чоловік попередив працівника поліції, щоб більше не сміли проводити в нього вдома обшуки, інакше з ними станеться те саме, що з прокурором і недавно затриманим на хабарі начальником місцевої кримінальної поліції. Цю розмову працівника поліції зі свідком було автоматично записано.

Суддя вирішив, що особа ключового свідка не заслуговує на довіру, тому відмовився вірити всім його показанням.

Аналіз показань суддя Малиновського суду Одеси Олександр Гарський почав із цитати римського філософа Сенеки: «Для нас немає нічого більш гідного, ніж те, щоб не слідувати як ті вівці за стадом йдуть попереду і рухатися не тим шляхом, яким ідуть усі, а тим, яким маємо йти».

Суддя констатував, що, на жаль, слова «Правду казати легко і приємно» з роману Булгакова «Майстер і Маргарита» свідку не відомі.

Також у вироку наведено цитату російського правознавця Владімірова: «Правда є те, що перш за все представляється душі; сказати цю правду – прямий наш обов’язок. Для того, щоб сказати правду, не потрібно ні мистецтва, ні науки, ні спокуси, ні мотиву, потрібно тільки одне не насилувати природного прагнення нашої природи» (Л.Владіміров «Вчення про кримінальні докази. Частини: загальна і особлива», С.-Петербург, 1910 рік.)

Суддя Гарський пояснив, що коли суду надані декілька різних за своїм змістом показань, то суд за правилами радянського мислення або за правилами здорового глузду завжди оцінить їх. Однак, якщо один і той же доказ наданий в настільки різних проекціях, то це може бути нереально.

Прокурор зобов’язаний надати суду докази, які б не мали двох тлумачень, які можливо оцінити за відомими правилами логіки та здорового глузду. Суд не повинен перетворюватись в установу сприйняття тих або інших фактів за інтуїцією або за бажанням.

Суддя Гарський відзначив, що останнім часом, інститут притягнення до відповідальності за неправдиві показання, імовірно, не виконує своєї функції і людина, з’являючись до суду, не відчуває своєї високої ролі громадянина, який має сприяти правосуддю. У даному випадку свідку, здається, байдуже, які показання надавати в суді. Він не відчуває свого обов’язку казати правду.

Cуд вважає, що не повинен входити в оцінку правдивості показань одного і того ж свідка в різний проміжок часу, оскільки не можливо встановити які покази свідка є правдивими. Відтак суд визнав недопустимими усі показання цього свідка. Свідок як особистість не заслуговує на довіру. Цей чоловік є головним свідком, на показаннях якого фактично вибудовано обвинувачення. Тому такі сумніви руйнують обвинувачення.

Водночас суддя вирішив, що у справі мала місце провокація злочину з боку працівників поліції. Немає даних, що обвинувачений своєю минулою поведінкою давав привід підозрювати його у злочині.

Прокурор не довів суду, що обставини, які інкримінуються обвинуваченому, були створені самим життям, а не штучно співробітниками поліції. Для обґрунтування вироку суддя дослідив два рішення вищих судових інстанцій США та Канади – «Шерман проти США» (1958 р.) і «Норман Лі Мак проти ЇЇ Величності королеви» (1988 р.). Обидві справи були про провокації поліції у сфері торгівлі наркотиками.

Суддя відзначив слабкість характеру обвинуваченого, його нездатність протистояти звичайним людським спокусам, що вказує на корупційні ризики в його особистості. Можливо, така поведінка не гідна співробітника прокуратури і для цього є дисциплінарні органи, які мають вживати заходів. У 2018 році дисциплінарна комісія звільнила цього прокурора.

Головуючий суддя як звичайна людина, з моральної точки зору, не погоджується з поведінкою обвинуваченого, який із жадібності спокусився на провокативні дії поліції та допустив взагалі будь-які розмови з приводу професійних обов’язків. Однак, діючи від імені суду та держави, суддя не може ігнорувати можливість того, що особа могла б не скоїти злочин, якби не зіткнулась із надмірними схиляннями з боку поліції.

Суд вважає, що головним висновком у цьому провадженні, окрім виправдання обвинуваченого, є необхідність не допустити у подальшому вчинення подібних дій співробітниками правоохоронних органів. Враховуючи радянське минуле правоохоронної системи, суддя передбачає, що сторона обвинувачення буде намагатись переслідувати осіб винних у розвалі цієї справи. Головний свідок, попереджений двічі у суді про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, має безумовно нести таку відповідальність. Але дії співробітників поліції не є такими, що безальтернативно свідчать про склад злочину – провокацію підкупу. Тому цей вирок не має наслідком притягнення до юридичної відповідальності співробітників поліції та прокуратури.

Справа про крадіжку золотого браслета досі розглядається в суді, вироку там ще нема. Дії підсудного кваліфікують як крадіжку із проникненням у житло, незважаючи на те, що вони із господарем помешкання нібито жили громадянським шлюбом. Восени минулого року суд за заявою представника потерпілого відвів з цієї справи чотирьох прокурорів Роздільненської прокуратури як таких, що можуть бути упереджені через кримінальне переслідування їх колеги.

error19
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20
Please follow and like us:
Pin Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує файли cookies з метою аналізу трафіку та надання реклами і послуг на основі профілю ваших інтересів. Якщо ви хочете дізнатися більше або заборонити використання усіх чи деяких cookies, ознайомтесь з нашою Сookie Policy. Якщо ви натиснете «погоджуюсь» чи продовжите навігування сайтом, ви погоджуєтесь з політикою cookies. Погоджуюсь