Суд закінчив допит Без’язикова

Шевченківський суд Києва 14 лютого закінчив допит полковника ЗСУ Івана Без’язикова, звинуваченого у державній зраді та участі у терористичній організації.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

Допит продовжував адвокат Олег Веремієнко. Без’язиков підтверджував, що в полоні бойовики «ДНР» Хмурий і 63 компрометували його.

—  Могла быть не только компрометация, но и прямая угроза… Можно было получить пулю в любой момент, — говорив обвинувачений.

— Чи було таке, що Вас змушували приймати телефонні дзвінки? — запитав адвокат Веремієнко.

— Да. Было.

— Хто конкретно погрожував, заставляв Вас?

— Большую часть времени я проводил с боевиком 63 и его подчиненнные люди.

— У Вас була можливість піти від 63? Попроситись, щоб Вас перевели?

— Такої можливості не було. Я даже не могу себе представить.

— Є перехоплення, які всі чули, на ютуб каналі СБУ. Голос, схожий на Вас, телефонує і каже якомусь бойовику: «Добрый день, я зам 63». Змушували Вас такы дзвінки робити?

— Іменно про який випадок?.. Вообще то було, да.

— А в цьому випадку, про який каже захисник, — спитала суддя Щебуняєва.

— Про який випадок?.. — не зміг пригадати Без’язияков.

— Я точно не пам’ятаю, якого це було числа. Але ми прослуховували в минулих засіданнях, що телефонував голос, схожий на Ваш, — говорив адвокат Веремієнко.

— Таке можливо, — визнав Без’язиков.

— Це була Ваша ініціатива, чи Вас змушували це робити? — уточнював Веремієнко.

— Ни в коем случае. Я по своей инициативе ни к каким средствам связи не мог доступа иметь.

— Цікавий перехват СБУ публікувала, що 63 дзвонить бойовику іншому і каже: давай Иван Николаевичу по 100 баксов на день рождения скинемся. Ви отримували подарунок?

— Не знаю… Гроші і я не отримував точно ніякі… і подарунки.

Із колегії суддів запитання Без’язикову ставила тільки головуюча Лідія Щебуняєва.

— Ви зазначили, що Вам не пропонували посаду за час перебування у Хмурого — заступника начальника 1-го відділу аналітичної роботи військової розвідки «ДНР». Чи відомо Вам, чи були якісь письмові документи щодо зарахування Вас на вказану посаду? Могли вони існувати?

— Я думаю, що не могли.

— Вас не ознайомлювали?…

— Не ознайомлювали, ніде не розписувався. Не бачив.

— Чи пропонували Вам в офісі по вулиці Щорса (офіс розвідки «ДНР». – ред.) виконувати обов’язки щодо збору розвідувальної інформації щодо сил та засобів українських військових підрозділів… проведенні інформаційних операцій проти ЗСУ та держави Україна? Безпосередньо хтось просив Вас? 63, Хмурий або інші бойовики? Пропонували? Є перехвати, Ви бачили…

— Я уже пытался объяснить, что когда я был в этом офисе и находился под контролем боевиков, были такие моменты… Постоянно под давлением очень большим психологическим. Плюс, физическая угроза потери здоровья и жизни. Именно предложения я не могу вспомнить…

— Накази, заставляли…

— Такое вот было. Могло быть. В какие-то моменты я не мог отказаться. Тільки під примусом.

— Ви можете пригадати адресу будинку, де було розквартироване управління розвідки, де ви проживали. Будинок у парковій зоні міста Донецька.

— Ні.

— Чи перебували Ви в період з серпня 2014 по травень 2015 в районі Жданівської развилки в Донецьку?

— Я не знаю, что такое Ждановская развилка.

— А особисто 2 січня 2015 року, чи спілкувались Ви телефоном із бойовиком з позивним 14 чи Дудніченком, щоб він привіз Вам посвідчення водійське?

— Не спілкувався… Был момент, мы ехали, нас задерживал патруль… Вы наверное про этот момент.

— Так-так. Хто ми?

— Я с боевиками ехал… Уменя документов никаких не было… Однажды после Нового года, все праздновали… Более-менее трезвые боевики пригласили… не то что пригласили, а решили показать Донецк, какой он красивый город. В этот момент нас останавливали местные патрульные.

— Чи дзвонили Ви Дудніченку?

— Я не мог звонить. У меня не было средства связи.

— Чи знайомі Ви з громадянином Мельніковим Ігорем Ігоровичем?В Донецьку, під час перебування…

— Не знайомий.

— Чи зустрічалися з останнім 3 грудня 2014? Чи домовлялися про виготовлення паспорту?

— Ні. Не домовлявся.

— Чи виїздили Ви за час перебування в розвідуправлінні за межі Донецької області, зокрема в Росію?..

— Ні, не вивозили.

— Чи дійсно Ви вели переписку з дружиною Маргаритою під час перебування в цьому підрозділі?

— Я думаю, що вів. Намагався… во всяком случае…

— Ну була між Вами переписка?

— Я надеюсь, что я с женой переписывался.

— А від імені Льоні Любецького?.. Ви особисто з дружиною переписувались під ніком Льоні Любецького?

— Я переписывался в открытой странице.

— Під ніком Льоня Любецький?..

— Мне кажется нет.

— Зрозуміло, не пам’ятаєте.

Суд вкотре продовжив обвинуваченому тримання під вартою до 13 квітня, без визначення застави. Хоча адвокат переконував відпустити полковника під домашній арешт

У наступному засіданні 4 березня захист має долучити свої письмові докази. У тому числі, показання покійного Валерія Шмигельського, який ходив забирати тіла разом із Без’язиковим і офіцером Мандажи. Разом вони потрапили в полон. Шмигельський і Манджи були звільнені значно раніше, у 2014 році. Після повернення додому у Вінницьку область Шмигельського у 2016 на смерть збила машина.

Спогади Шмигельського зафіксовані у книзі історика Жирохова про бої за Савур-Могилу. Покійний майор говорив, що завдання іти в Степанівку з Без’язиковим ставив полковник Мітцель. Без’язиков сказав, що не виключає, що їхню групу могли відправити за ініціативою генерального штабу, але і не підтверджує це.

Без’язиков вважає, що на нього має поширюватись ІІІ Женевська конвенція 1949 року про поводження з військовополоненими.

Розгляд справи в суді добігає кінця. Сторонам сказали готуватися до дебатів.

За версією прокуратури, у полоні Без’язиков пішов на співпрацю з терористами і був заступником начальника відділу військової розвідки «ДНР». Згідно з обвинувальним актом, Без’язиков мав у підпорядкуванні десять бойовиків. Сам він у судовому засіданні сказав, що це брехня.

Йому загрожує до 15 років позбавлення волі. Полковник вину не визнає і каже, що зацікавлений у встановленні істини. З грудня 2016 він перебуває в українському СІЗО.

Допит полковника Без’язикова – ч.1

Допит Без’язикова ч.2: життя в полоні і зустріч з Рубаном

У справі Без’язикова дружина розповіла суду про секретний обмін

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *