В антикорупційному суді допитали «агента Шевченка»

Вищий антикорупційний суд допитав свідка Євгена Шевченка у справі за звинуваченням експрокурора ГПУ у пропозиції хабара за посаду в НАБУ.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

Свідок сказав, що працює директором ТОВ «Сервіс Солюшн». Шевченко розповів, що все життя займався бізнесом, брав участь у Революції гідності і їздив добровольцем в АТО. У 2016 році при розслідуванні справи проти прокурора Генпрокуратури Матюшка його залегендували під прізвищем Голобородько.

– В яких стосунках з обвинуваченим? – запитав суддя.

– Познайомились років чотири назад… Це не дружні стосунки. Ми не були друзями, – відповів Шевченко.

– Неприязних стосунків немає?

– В принципі ні. Стосунків як таких немає… Ми побачились з певного питання і…

– Може суд записати, що Ви знаєте обвинуваченого, але стосунків не підтримуєте?

– Так-так…

Згодом під час допиту Шевченко неодноразово звертався до Матюшка на ти, у зв’язу з чим суддя звернув увагу, що треба звертатись на Ви.

Прокурор Олег Макар попросив свідка підтвердити, що він звертався із заявою про скоєння злочину.

– Знайомий один звернувся до мене, можливо, наприкінці 2015 року – в січні 2016, що один його знайомий хоче потрапити в НАБУ, подав документи на конкурс…

– Хто звертався? – запитав суддя.

– Я, чесно кажучи вже не пам’ятаю. Декілька друзів було, така розмова була… Не хочу називати всі їх прізвища, бо я точно не пам’ятаю… Спитав, чи я знаю когось із комісії. Я відповів: так знаю. Сказав, чи можеш посприяти. Кажу, що можу зустрітися… що людина хоче, яким чином. І дали мені номер телефону Матюшко. Чи мені дали його номер телефону. Я просто зараз не пам’ятаю… хто кому перший взяв і зателефонував. Відбулася розмова з Матюшко. Домовилися зустрітися. Зустріч пройшла ввечері, не пам’ятаю точно дату, біля мого будинку, неподалік Столичного шосе. Там є автозаправна станція Shell.

– Це коли було? – запитав суддя.

– Десь на початку січня 2016, можливо… Точно не пам’ятаю. Матюшко під’їхав на Фольксвагені Пассат стріблястого кольору. Я сів до нього в машину, познайомились. Спитав, чи можу я бути чимось корисним. Матюшко сказав, що хоче пройти конкурс і готовий за це заплатити 10 тисяч доларів… 5 тисяч доларів, якщо він стане на посаду детектива і 10 тисяч доларів, якщо займе якусь керівну посаду… Ну і… Мені, шо тут було розмишляти. В мене думки були такі: якби, наприклад, Матюшко сказав: я хочу потрапити в НАБУ, щоб боротися з корупцією, проходжу конкурс, але хвилююсь з якихось причин, прошу замовити за мене слово, можливо такі питання вирішувались раніше за гроші, але, розумієш, я проти корупції, проти хабарництва, я не можу віддячити грошима, заплатити хабар за цю посаду… Я б зв’язався з ким я знав і сказав би, що є така особа і вона не хоче пропонувати хабар, тому що сподівається боротися з корупцією. А коли людина, навпаки. пропонувала гроші… В мене тоді, наприклад, були дуже великі сподівання на НАБУ. Я розумів, що інші правоохоронні органи лишились тими, які були, повінстю корумпованими. Сподівався, що люди, які ідуть в НАБУ, будуть боротися з корупцією і не будуть продавати справи. Тому не бачив для себе іншого шляху, ніж повідомити про цю пропозицію, про цю ситуацію.

Прокурор запитав, чи відповідає дійсності дата подання заяви про злочин – 29.01.2016.

– Заява не одразу була мною подана. Ще два три дні… Я ніколи не писав подібних заяв. Я трошки вагався, як на мене будуть дивитися ті друзі, в ході спілкування з якими виникло це питання. Як потім будемо спілкуватися… В мене не так було багато друзів. Не день в день написав заяву. Може, пройшло кілька днів. Трошки вагався. Я думав, що, може, промовчати, сказати, що я нічого не знаю і нічого не можу, і забути про цю ситуацію. Але потім я зрозумів, що якщо Матюшко пройде конкурс, навіть не даючи хабара, але пройде його чесно, відкрито, прозоро. Людина з такими цінностями, яка пропонує за посаду хабар, стане детективом НАБУ або взагалі займе якусь керівну посаду. Мені потім співіснувати… Я не зможу дивитись на себе в дзеркало, тому що я міг не допустити людину з такими цінностями, а насправді нічого не зробив. Я пішов і написав заяву.

– Чи пам’ятаєте Ви розмову з Матюшком на Столичному шосе? З чого Ви зробили висновок, що Матюшко пропонує саме неправомірну вигоду? – запитав прокурор Макар.

– Чотири роки роки пройшло. Деталі я, звісно, не згадаю. Він сказав, що 5 тисяч доларів за детектива і 10 тисяч доларів за посаду заступника або керівника підрозділу. Як ще може бути детальніше?!

– А Ви мали на цей момент якесь відношення до конкурсу, який проводився в НАБУ? Чи були учасником комісії?

– Я жодного стосунку ні до НАБУ, ні до конкурсної комісії не мав.

– На Вашу думку, чому Матюшко звернувся саме до Вас?

– Я був в Автомайдані, я знаю Льошу Гриценко. Якось, може, в полі спільних знайомих люди знали, що я… Шабуніна знаю, Гриценка знаю… Може, Матюшка треба питати, хто йому запропонував до мене звернутися, тому що я ж його не знав.

– Чи відомо Вам, чи мали на цей час Віталій Шабунін і Олексій Гриценко якесь відношення до конкурсу. який проводився в НАБУ?

– Так, я знав, що вони в комісії.

– Чи давали Ви телефони Гриценка і Шабуніна Матюшку? Якщо так, то хто виступив з ініціативою і в який спосіб надавалися телефони?

– Так, я надав телефон Шабуніна.

– Хто виступив з ініціативою? Чи просив Вас Матюшко?

– Я на мав ніякого впливу на цю комісію і розмова йшла за те, чи можу я його познайомити, щоб вирішити це питання, познайомити з кимось із членів комісії. Звісно, що я надав телефон Шабуніна. Наскільки я знаю, Матюшко потім мені телефонував і каже, що Шабунін начебто не захотів з ним зустрічатись. Не домовились вони про зустріч і потім я дав телефон Гриценка.

– Телефон, який Ви дали Матюшку, це Гриценко Вам повідомив цей номер?

– Я запропонував Гриценку, що з тобою хоче зустрітися людина вона проходить конкурс і який номер телефону дати…

– Ви сказали йому, що він хоче домовитися за неправомірну вигоду чи просто домовитися.

– Я точно, звісно, не пам’ятаю. Але думаю, що я йому сказав, що мова йде про неправомірну вигоду, що людина шукає, через кого вирішити питання щодо призначення.

– Ще в Вас якісь зустрічі з Матюшком були?

– Так, ще була одна зустріч. Зима ще була. Сніг лежав. Дату точну не назву. Зустрілися в центрі міста, неподалік від Верховної ради. Я запитав, як просувається справа, чи домовився. Він сказав, що домовився, готовий заплатити 10 тисяч доларів, але тільки, коли його буде призначено на посаду.

Далі свідка допитувала сторона захисту.

– Чи зустрічались Ви перед написанням заяви [про злочин] з Гриценком, з Шабуніним?

– Думаю, що ні.

– А яким чином Вам був відомий телефон Шабуніна?

– Хтось із моїх знайомих сказав. Не пам’ятаю вже.

– Це було після розмови з Матюшком чи до розмови?

– Я думаю, що після.

– Якщо Ви знали, що особа звертається з неправомірною вигодою… Навіщо взагалі було телефонувати Шабуніну та Гриценку, якщо можна було б зразу піти з заявою до НАБУ?

– Я не хотів… Для мене мали значення дружні стосунки. Я не хотів, щоб Матюшко потрапив до НАБУ. Але не хотів особисто писати заяву, щоб моє прізвище там, щоб друзі знали, що це я написав заяву. Я сподівався, що дам телефон Шабуніна і він сам вже напише цю заяву.

– А як взагалі Вами писалася ця заява?

 – Вона, якщо не помиляюся, писалася в готелі «Київ»… Два чи три детектива приїхало… Саша звати детектива.

– Коли знайомився, як Матюшко представився?

– Напевне, сказав, що прокурор. Я знав, що він прокурор.

– Хто Вам сказав прізвище, ім’я, по-батькові Матюшка? Ви при написанні заяви чітко вказували.

– Чесно, не пам’ятаю.

Далі адвокат Ларіонов показав Шевченку заяв про злочин, написану від його імені.

– Ні, це не мій почерк, – сказав свідок.

– Це написано з Ваших слів?

– Напевно, почерк не мій.

Захисники запитав, чому при написанні заяви в НАБУ і під час допиту в якості свідка на стадії слідства Шевченко одразу не повідомив суму хабара. Той відповів, що не пам’ятає.

– Чи може таке бути, що на момент написання заяви сума Вам не була відома?

– Це виключено. Він повідомив на першій зустрічі одразу ці дві цифри.

Адвокат зацитував протокол допиту в якості свідка від 22 лютого 2016, де Шевченко розповідає, що 12 лютого зустрічав Матюшка біля готелю «Київ» і той розповів, що зустрічався з Гриценко з приводу працевлаштування і готовий заплатити 10 тисяч доларів. Тому захисники запитував, чи не дізнався свідок вперше про суму тільки 12 лютого 2016. Шевченко не зміг пригадати цього і наполягав, що інформація прозвучала в січні на першій зустрічі його з Матюшком.

– Виходячи з Ваших інтерв’ю численних… Ви казали, що справа Матюшка відкрила вам двері в НАБУ. Була знаковою подією. Після цієї справи Ви почали співпрацювати з НАБУ. Вас називали «агентом Шевченком».

– Ні, я не планував, не збирався, не мав жодних планів якось в подальшому співпрацювати з НАБУ ні до Матюшко, ні після. Ставати агентом, викривачем… Це вже прийшло через півроку після Матюшка. Інші ситуації почали з’являтися.

Далі запитання ставив обвинувачений Матюшко.

– В яких відносинах Ви перебували з Шабуніним станом на січень 2016 року?

– Декілька разів бачились, але не дружили.

– В яких відносинах перебували станом на січень з Гриценком?

– Так само. Бачились під час Євромайдану. Він був керівником Автомайдану. Але щоб сказати, що близькі друзі…

– В скількох справах НАБУ Ви брали участь?

– Загалом, у різних аспектах, близько 20.

– У скількох справах Ви були як заявник?

– Може, в 10. Я точно не можу сказати. Не пам’ятаю.

– В скількох справа були як заявник за фактом пропозиції неправомірної вигоди працівникам НАБУ?

– У трьох точно. Може, в чотирьох.

– Можете назвати?

– Так, вони публічні. Матюшко, Альперін і Дубовий-Бабенко (це по Труханову).

– А Дубневич?

– Дубневич… Я там був заявником. Але не пам’ятаю, чи там саме йшла мова про хабар. Можливо.

– Так Ви запропонували Матюшку надати номери телефону Гриценка і Шабуніна?

– Ні, здається, ти ж в мене хотів попросити телефон…

– Я вказував, що я знаю цих осіб і просив телефони?

– Я не пам’ятаю безпосередньо, як розмова йшла.

– Скільки зустрічей було?

– Дві, здається.

– Тривалість приблизна?

– Перша – хвилин 15. Друга теж – хвилин 10. Короткострокові.

– За заявою я пропонував неправомірну вигоду. Саме кому? Назвіть кому?

– Мені або члену комісії: Шабуніну або Гриценку.

– Я повідомляв, що знаю цих осіб?

– Не пам’ятаю.

– Де взяли телефони Гриценка і Шабуніна?

– Шабуніна знайомий мені дав. А в Гриценка був один номер, але він мені дав інший.

– Під час попереднього допиту в Голосіївському суді, що підтверджується аудіофіксацією, Ви сказали, що номери телефону Гриценка і Шабуніна Вам дали працівники НАБУ.

– Може, я в помилився. Я можу щось забути. Наскільки я пам’ятаю…

– Будемо клопотати досліджувати цю аудіофіксацію…

– Я не заперечую.

– Можливо Вам надали номери телефону працівники НАБУ?

– Можливо. Мені здається, що ні. Шабуніна, наскільки я пам’ятаю, мені дав один народний депутат. Можливо, я переплутав.

– Чи говорили Ви правдиву інформацію у розмові з Матюшком? Що Шабунін хоче зі мною зустрітися?

– Шабунін не хотів з тобою зустрітися. Йому навіщо з тобою зустрічатися?!

Матюшко показав фото з телефона, що Шевченко написав йому в СМС телефон Шабуніна і радив подзвонити і сказати, що він від Жені Шевченка.

– Навіщо Ви надали номер телефону? – запитав Матюшко.

– Ну щоб, ти його набрав, напевне.

– Свідок, у нас на Ви всі звертаються. Незважаючи на дружні стосунки, зауважив суддя.

В кінці ставив запитання головуючий суддя Коліуш.

– Ви раніше знали Матюшка?

– Ні, не знав.

– Його рекомендував хтось із Ваших знайомих? Можете повідомити хто?

– Пам’ятаю приблизно хто. Не хотів би… Не знаю, яке це має значення. Прізвище особи не хотів би…

– Це стосується Вас особисто?

– Наскільки я пам’ятаю, це був мій близький друг. Хоч ми вже не друзі. Не хотів би… Він займає високу посаду… Він тоді був другом єдиним… В мене було два други. Один загинув у Дебальцеве. І залишився один близький…

– Під час розмови з обвинуваченим, чи було якось озвучено про Ситника, директора НАБУ?

– Я не пам’ятаю такого… Припускаю, що могли згадувати це прізвище, тому що Матюшко хотів потрапити на роботу до Ситника.

– Обвинувачений не казав, знайомий він чи не знайомий із Ситником?

– Не пам’ятаю. Думаю, якби був знайомий, то до нього і звернувся б.

Окрім Шевченка до суду також з’явився свідок Олексій Гриценко. Вони три години сиділи під дверима судового залу, чекаючи поки їх викличуть. Врешті-решт, Гриценко написав заяву, що мусить іти, бо має якусь медичну процедуру. Відтак його допит відбудеться наступного разу. Також чекали свідка Віталія Шабуніна, але він не з’явився. Присутній у засіданні представник Центру протидії корупції повідомив, що Шабунін не знав про допит.

У першій половині засідання суд дослідив аудіо і протоколи розмов Матюшка з громадськими активістами Гриценком та Шабуніним.

Обвинувачений попросив слухати їх закритому засіданні, кажучи, що на диску є його особисті розмови, розголошення яких він не хоче. Прокурор причин для закритого засідання не вбачав і повідомив, що включатимуть тільки ті записи, які стосуються справи, і вони вже відокремлені. Однак Матюшко наполягав на закритому слуханні, посилаючись на те, що особисті розмови відображені в протоколі, який будуть досліджувати. Суд ухвалив видалити з залу сторонніх спостерігачів. Приблизно через півгодини публіку знову запросили в засідання.

Захист заявляв клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами протоколів НСРД – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж неуповноваженою особою.

Прокурор Олег Макар приніс роз’яснення з НАБУ, на якій правовій підставі у 2016 проводилось зняття інформації щодо Матюшка і Гриценка. На 2016 у бюро не було на це повноважень і таку інформацію могла отримати тільки СБУ. Прокурор повідомив, що НАБУ мало ухвали суду про дозвіл на проведення таких слідчий дій, а безпосередньо зняття інформації з мереж здійснювалося технічними можливостями СБУ на підставі детективів НАБУ. У подальшому інформація опрацьовувалась детективами і складалися протоколи НСРД.

Водночас самих доручень детективів, виданих СБУ, на зняття інформації, під час засідання у матеріалах справи не знайшли. Прокурор сказав, що сторона обвинувачення подавала ці документи, коли справа слухалася у Голосіївському суді Києва. Після передачі матеріалів прокурори помітили відсутність деяких документів. Сторона обвинувачення обіцяє надати в наступних засіданнях ці доручення.

Адвокат Ларіонов стверджує, що доручення у Голосіївському суді не долучалися і це зафіксовано на аудіозаписі засідання, який він пропонує в подальшому дослідити.

У підсумку суд у клопотанні відмовив і вирішив дати оцінку доказам у нарадчій кімнаті, тому що, на думку, суду ознак очевидної недопустимості вони не мають.

Крім того, захист звертав увагу, що свідки Гриценко та Шевченко були учасниками НСРД, але відсутнє підтвердження про допуск їх до державної таємниці. Із цієї причини адвокат переконував визнати здобуті докази недопустимими, але суд клопотання не задовольнив.