Вбивство Вороненкова: допитали свідка захисту і одного обвинуваченого

Шевченківський суд Києва 16 жовтня провів чергове засідання у справі Ярослава Тарасенка і Олександра Лося, яких обвинувачують у пособництві в умисному вбивстві колишнього депутата Держдуми Росії Дениса Вороненкова.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

За версією обвинувачення, у день вбивства Тарасенко був водієм кілера Паршова, а Лось здійснював візуальне спостереження за Вороненковим.

Вину чоловіки не визнають і переконують, що справа проти них сфальсифікована. Наразі це єдині, кого притягують у цій справі.

Підозру так званому організатору, Владіміру Тюріну, колишньому чоловікові вдови Вороненкова, скасували ще у жовтні 2019. Тюрін, за версією слідства, доручив організацію вбивства деякому Юрію Василенку, громадянину України, який має зв’язки в кримінальному середовищі і зараз перебуває у розшуку. Далі виконавцями були начебто залучені особи з праворадикального націоналістичного середовища, учасники АТО, не поінформовані про дійсні мотиви замовників.

На початку суд допитав свідка захисту – уродженця Павлограда Сергія Тищенка. Як пояснив адвокат, Тищенко спілкувався з обвинуваченим Тарасенком у 2017 році до його затримання.

– З Тарасенком я познайомився у 2013 році за обставин проведення навчально-польових зборів під час реалізації програми національно-патріотичного виховання молоді. Я працював викладачем коледжу…. і Ярослав викладав там… Це відбувалося в селищі Курахове Донецької області, де відбувалися регіональні змагання з військово-патріотичного напрямку… З того часу ми періодично підтримували зв’язок у напрямку виховання молоді. (адвокат запитав, як часто вони з Тарасенком спілкувалися) До 2014 року десь раз в місяць під час заходів, а потім частіше – десь раз у тиждень, два тижні.

– Чи знали Ви таких осіб, як Паршов і Левенець. Якщо знали, то де і при яких обставинах познайомились, – запитав захисник Добош.

– Знав у довоєнний час Паршова. Бачив один раз із Левенцем. Це орієнтовно 2011-2012 рік. Левенця знаю давно – з 2009 року. Він у Жовтих Водах розвивав один із видів спорту. Їздив до нас на змагання, контактував, особливо у довоєнний час… Паршова бачив лише один раз. По Левенцю – бачив періодично на змаганнях, на зборах громадських організацій. Він був активним громадським діячем. Бачились раз у місяць десь.

– Чи підтримував Ярослав Тарасенко спілкування з цими особами?

– Щодо спілкування Ярослава з Паршовим мені невідомо нічого. Разом їх ніколи не бачив. Щодо Левенця, то вони спілкувалися. Коли в Павлоград Левенець проїздом, вже на пам’ятаю, чи на фронт чи з фронту, також служив, брав участь у бойових діях. Заїжджаючи в Павлоград, спілкувалися з приводу розвитку національно-патріотичного руху… У 2014 Левенець був ув’язнений. По-моєму в 2015-2016.

– 2017 рік. Як часто Ви бачили з початку року Ярослава до його затримання? Як часто спілкувалися? Яке коло знайомих і спілкування в нього було?

– Ярослав перебував у Павлограді. Постійно з ним я мав стосунки. Спілкувався декілька разів на тиждень – це точно. Ми займалися напрямком військово-патріотичного виховання молоді. Я постійно проводив таборування, вишколи, залучав Ярослава в якості консультанта… Він на той час працював на ринку електриком. Проживав зі мною в одному мікрорайоні, тому часто бачились.

– Він з сім’єю проживав?

Зараз він розведений. На 2017 рік він, підтримуючи стосунки з дружиною, матір’ю, донькою, проживав з дівчиною… з цивільною дружиною.

Якими він користувався автомобілями?

В користуванні Ярослава точно були автомобілі. В 2016 точно був автомобіль – Ланос сірого кольору. Він придбавав, доводив його до ладу, продавав і придбавав новий… Ланос сірого кольору, Сенс сірого кольору, чорна 99-та була, КІА. Відремонтовував і продавав.

– Ви знаєте, що в нього також у суді в Палограді є кримінальна справа?

– Знаю.

– Чи відомо Вам, щоб він ухилявся від відвідувань того суду за період 2016-2017 рр.?

– У 2016 він вийшов на поруки народного депутата Парасюка і з тих пір регулярно, за тиждень, готувався, збирався, їхав в суд. Це я точно знаю. Ми проговорювали ці моменти. Казав, що суд і він зайнятий. Всі судові засідання відвідував. Де відділення поліції регулярно з’являвся.

– Чи відомо Вам щось про поїздки Ярослава в Київ в березні 2017 року? 23 березня 2017 відбулося вбивство Вороненкова.

– Знаю, що планувалася поїздка в рамках створення всеукраїнської громадської організації. Тарасенко, Левенець… і доволі велика кількість людей з різних міст України, які займалися національно-патріотичним вихованням, ветерани, волонтери. Вони хотіли створити громадську організацію нову. І приєднатися, створювався такий меморандум – “Національний корпус”, “Свобода”, “Правий сектор”. На об’єднання спільних зусиль. Левенець плекав таку надію поїхати в Київ, всіх зібрати і приєднатися до цього меморандуму. Метою поїздки на березень було якраз підписання цього меморандуму.

А Ярослав Тарасенко?

– Він координатором був цієї громадської організації, наскільки я розумію. Планував виступати в ролі керівника… Звичайні такі поїздки. Приїхав, підтримували далі стосунки. Вишколи, походи, навчання. Березень, травень, квітень, червень – абсолютно людина проживала нормальним життям.

– Чи піднімали ви питання щодо вбивства Вороненкова? Бо ви Паршова знали.

– Безумовно. Коли це сталося. Стало відомо зі ЗМІ. Я був в шоці. Спілкувалися на цю тему. Дуже негативна ситуація… Обмінювалися даними із загальних джерел інформації.

– Що повідомляв Ярослав? Яка в нього була поведінка?

За себе ніякої інформації не повідомляв. Але ми переживали за Паршова… І Левенець десь пропав, зник. Через це я теж мав деякі хвилювання. І невідомо, де він зараз.

– Чи відомо Вам про якусь власність Ярослава?

– Є кооперативний будиночок, розділений на декілька квартир. Він з матір’ю в одному будиночку прописаний. А ніякої власності в нього немає.

– Майновий стан його змінився? Витрачання більше коштів?..

– Ярослав веде доволі скромний спосіб життя. Більшу частину своєї роботи приділяв громадській діяльності. Тому статків не має. Нічого не змінилося.

– Чи чули Ви про таку особу, як Василенко?

– Ні.

– Може знаєте Лося Олександра?

– Ні, не знаю.

– Чи звертались до Вас правоохоронці? – запитав Тарасенко.

На прохання судді він уточнив, що мається на увазі спілкування з поліцією через вбивство Вороненкова.

– У квітні почали з’являтися незрозумілі дзвіночки. Зателефонував вже покійний, царство йому небесне, командир 8-го бату, друг Червень і поцікавився, чи Ярослав, чи хтось із наших причетний до даної події. Це здивувало. Сказав, що до нього приїхали в розташування частини люди, які збирали інформацію про Левенця. Оскільки я з 2014 був добровольцем, особисто знаю комбатів, я зацікавився. Кажу, хай люди приїздять в Дніпро і ми з ними зустрінемось. Вони показали посвідчення СБУ, представились контррозвідниками. Ми приїхали з Ярославом в місто Дніпро. Орієнтовно квітень – кінець квітня… Їх було двоє… Спілкувалися не в формі допиту, знаємо-не знаємо, але в такому руслі… У травні проходила інформація в правоохоронних органах, я підходив до начальника поліції і питав, чи є якісь питання, може, Тарасенку виїхати в Київ з кимсь поспілкуватись, але ні, нічого не треба. Чули, що є якась зацікавленість. А в червні відбулось [затримання]

– Коли ми спілкувались втрьох – я, Ви та Левенець – чи не здалось Вам, що ми щось приховуємо? – спитав Тарасенко.

– Не здалося. Левенця знаю давно. Від щирого серця спілкувалися в сенсі створення і розвитку нової громадської організації і приєднання до всеукраїнського… Не бачив ніяких таємниць.

– Ви сказали, що бачили Паршова один раз. Можете більш докладно пояснити, за яких обставин?

– Орієнтовно з 2006 року моя громадська організація проводить літнє таборування. І Левенець як очільник аналогічної організації, але в місті Жовті Води, приїздив на таборування і привозив дітей. 2011-2012 рік, привозячи дітей, Левенець знайомив мене з … Він приїздив на автомобілі і представився Павлом Паршовим. Чому я запам’ятав. Тому що даний громадянин сказав, що сам він родом із Павлограда і має там коріння та ін. Потім знав від Левенця, що Паршов з ним служив у батальйоні нацгвардії “Донбас”.

Також на прохання прокурора свідок пригадав зникнення Левенця. З його слів, у квітні 2017 він подзвонив Левенцю, щоб дізнатися, чи підписали Меморандум, але телефон був поза зоною досяжності. Але про причетність Левенця до вбивства Вороненкова свідок почув уже після затримання Тарасенка.

Головуючий суддя Циктіч запитав, що пов’язувало Тарсенка і Левенця. Свідок відповів, що лише напрямок військово-патріотичного виховання молоді. При цьому уточнив, що спілкуватися могли як втрьох, так і окремо.

Далі суд ще переглянув відео вручення підозри Лосю, про що просила сторона захисту. На записі видно Лося і адвоката в кабінеті слідчого. Лось відмовляється брати повідомлення про підозру: «Это подстава… Почему я должен брать, если это не мое», – чути обурений голос.

Після цього суд запропонував обвинуваченому Тарасенку дати показання.

– Обвинувачення безпідставне. До злочину я не маю відношення. Матеріали справи самі за себе говорять. Доказів, що була змова, хтось щось планував, отримував матеріальну винагороду… наразі всього цього немає. В чому заключається моя винуватість? В тому, що я був знайомий з Левенцем і зустрічався з Паршовим?! Це був другий раз [в житті], що я Паршова бачив. Перший раз в січні 2017 чи грудні 2016 в Мар’їнці… пару хвилин поспілкувались і вони поїхали далі.

Коли я знаходився в Києві з Левенцем і перший раз заїжджали на заправочну станцію… До 10 літрів заправив автомобіль… Чому приховують той факт, що ми з Паршовим [23.03.2017] безцільно їздили по місту. Ще й виник трохи конфлікт, що він [Паршов] не хотів визнати своєї вини, бо міг підставити своїх побратимів… Не було зрозуміло цілі поїздки… Ми посперечалися, бо як можна їздити по місту… це була моя перша поїздка по місту [Києву] в такому щільному русі. Це мене трохи, навіть дуже нервувало. Тому я з ним розпрощався. Він сів за кермо та поїхав… Потім побачив в новинах, зателефонував зразу Левенцю, але… ніхто не на зв’язку. Телефонував на всі три номери, які в мене були… Чому не долучили, що ми спілкувалися в телефонному режимі? Що в месенджері писали? Не розумію, щось приховують.

Автомобіль, вилучений у свідків Лебедів, не має відношення до цієї справи. Таких автомобілів по Україні дуже багато. Микитенко, який продавав автомобіль, впізнав його за фото з телефону… Красним олівцем обведено місце на задньому бампері, де пошкодження… Коли проводились слідчі дії, гляньте там нема ніяких пошкоджень…

– Твоя мета поїздки 23 березня 2017 до Києва? – запитав захисник Добош.

– Ми заздалегідь домовились із Левенцем. Можливо за тиждень, десять днів… Ми повинні були деякі моменти з приводу створення нової громадської організації обговорити… Великий шмат роботи треба провести, щоб створити громадську організацію всеукраїнського масштабу… Що Паршов буде присутній не було відомо. На той час він не мав ніякого відношення до нашої спільної діяльності… 23 була мета завершити підготовку, переговори та створити організацію…

Тарасенко каже, що прибув до Києва 23 березня 2017 о 7 ранку автобусом. Левенець зустрів його на вокзалі і вони, розмовляючи, пішли до машини.

У матеріалах справи є записи пересування двох осіб на відстані 20-30 метрів один від одного. Тарасенко підтвердив, що це вони з Левенцем.

– Зустрічав не я Левенця, а Левенець мене. Я не можу впливати на дії іншої людини. Мені довелось його наздоганяти. Він був на відстані… Він мені махнув і я рухався в його напрямку.

Левенець підвів Тарасенка до машини Ланос і сказав, щоб він був кермом, а він показуватиме дорогу, значи, що Тарасенко не орієнтується в місті Києві. Чоловіки заправились на АЗС, іноді авто зупинялося і Левенець кудись виходив, також заїхали в піцерію, де Тарасенко купив собі їжу. Згодом Левенець залишив Тарасенка і замість нього з’явився Паршов.

– Левенець сказав, що йому потрібно до прокуратури чи поліції. Сказав: сходжу туди і повернусь назад до тебе. Через деякий час (не пам’ятаю точніше) підійшов Паршов, привітались і сів на заднє сидіння. В розмові сказав, що Левенець в курсі того, що йому треба під’їхати. Потім ми приїдемо та продовжимо наші справи. Щоб я його підвіз… З його слів, Левенцю було відомо… Людина (Паршов) на той момент не викликала ніяких підозр… Це було пересування по місту. Але якщо Левенець вказував напрямок і кінцева мета була досягнута, то Паршов казав “прямо”, “направо”, “наліво”, там розвернись, на світлофорі повернись… Близько години, може трохи більше. Після того поцікавився на заправочній станції картою міста, то в мене остаточно здали нерви. Сказав, як так можна пересуватися, я вже втомлений… Ми повздорили, я вийшов з атвомобіля. Після того, як Паршов сів за кермо я більше його не бачив.

– Ви попереджали Левенця, що Паршов сів за кермо? – запитав прокурор.

– Не попереджував. Левенець не просив мене бути його водієм, а просив покерувати автомобілем… [Телефон] був відключений і було вже не до цього, – відповів обвинувачений.

Посварившись із Паршовим, близько 10 ранку Тарасенко став, не шукаючи Левенця, одразу повертатися додому в Павлоград попутним транспортом. Вдома він прочитав новину про загибель Паршова (кіллера) і вбивство Вороненкова. Тарасенко запевняє, що ввечері одразу подзвонив Левенцю, але його телефон був недосяжний.

– Ви приїхали аж з Дніпра для створення громадської організації. Чому так спонтанно поїхали, навіть не попередивши Левенця?

– Я був розлючений обставинами. Мета в мене була приїзду була трохи інша, ніж перебування в місті Києві та бездумне шатання по ньому.

– Що Ви можете повідомити з приводу показань свідків Лебедів? Чи дійсно Ви просили розібрати автомобіль Део Ланос приблизно у травні 2017?

– Ні, такого прохання не було. Я сказав, хай у них постоїть. Неодноразово до них звертався з такими проханнями. Якщо не помиляюсь, до цього два автомобілі передавав на тимчасове зберігання… Це шутка була. Ніяких вказівок з приводу знищення, розбірки я не надавав. Їм було відомо, що даний автомобіль їм не належить.

– У Вас є думки, чому вони розібрали авто без дозволу?

– Це треба в них… Мабуть злякались. Я розумію. Мене затримали, така інформація. Багато інформації в ЗМІ.

Відповідаючи на запитання судді Тарсенко сказав, що 23 березня був у Києві взагалі без жодного мобільного телефону. Напередодні поїздки він зайшов до мами, сів у крісло телефони випали з кишень куртки.

– Я ввечері заходив до мами, як її здоров’я. Я присів в крісло. Воно трохи високе. І мобільні телефони трохи залишились в кріслі… Всі інші учасники були з мобільними. Левенець, Паршов. Та куртка, в карманах нема застібок. Це вже не перший випадок, що лишав телефони… Це не було сплановано. Випадково. Виявив в автобусі, коли з Дніпра виїхали у місто Київ.

– Які дії Ви зробили того дня, щоб досягти мети, яку запланували – створення громадської організації загальноукраїнського масштабу? – запитав суддя Циктіч.

– Обмін інформацією з Левенцем – тільки це я встиг зробити. Він повідомив, які події в нього відбулися, що встиг зробити. Я повідомив досягнення, які були в мене. Я після цього більше його не бачив!

– Яка була необхідність Вашої зустріч? Безпосередньо обмінятись інформацією…

– (пауза) Необхідність була. Ми збирались поспілкуватись з іншими хлопцями з приводу цього, зі сторони інших організацій. Ці зустрічі повинен був організовувати Левенець. Тому що в мене особливих зв’язків в мітсі Києві на той час не було взагалі… Ми обмінялись інформацією. Я розраховував, що він продовжить спілкування… Я планував пробути в місті Києві мінімум три дні. Він сказав, що поселить до помешкання якогось.

– Ви прибули до особи, яка координує всю цю діяльність. Потім розлючений все кидаєте і уїзжаєте. Нічого не зробивши. І причиною цих дій є взагалі стороння особа на ім’я Паршов. Левенець Вам довіряє свій автомобіль. Виходить у власних справах. Розраховує на Вашу участь в організації. А Ви все кидаєте і їдете. Поясніть, будь ласка, – сказав суддя Циктіч.

– Так іноді відбувається. Як я можу пояснити свій розлючений стан?! Пригадайте, Ваша честь, коли я виявив неповагу до суду і взяв цигарку і запалив прямо в залі.

– Ви самі себе характеризуте як людину нестриману, – посміхнувся Циктіч.

– Нерви не сталеві, самі розумієте.

Іншого обвинуваченого Лосі суд буде допитувати 19 жовтня. З цим чоловіком Тарасенко начебто не був знайомий до інкримінованих подій і вперше побачився в лютому 2018 року у Голосіївському суді Києва, коли їм продовжували запобіжні заходи.

______

Вороненкова вбили трьома пострілами 23 березня 2017 року в центрі Києві. Кілера й охоронця Вороненкова було поранено. Пізніше кілер, яким виявився громадянин України Павло Паршов, помер у лікарні.

Причиною вбивства Вороненкова прокуратура назвала політичні мотиви і незгоду політика з внутрішньою та зовнішньою політикою РФ. У жовтні 2016 він переїхав на постійне проживання в Україну і згодом отримав український паспорт. Також Вороненков був свідком у справі про держзраду екс-президента Віктора Януковича, на стадії досудового слідства дав показання про причетність керівництва Росії до збройної агресії проти територіальної цілісності та суверенітету України.

Обвинувачення офіційно заявило, що до організації вбивства Вороненкова спецслужбами РФ начебто був залучений Володимир Тюрін, колишній чоловік дружини депутата, який негативно ставився до її другого шлюбу.

У квітні 2019 вдова Вороненкова Марія Максакова дала показання в суді і заперечила причетність Тюріна. Жінка озвучила іншу версію, що за вбивством стоїть колишній співробітник Слідчого комітету РФ Денис Панаїтов. Сім’я Вороненкова жила в квартирі Панаїтова після переїзду до Києва і вони планували обміняти на неї своє московське житло, але Панаїтов начебто не захотів виконувати домовленості і присвоїв нерухомість Максакової. Обвинувачених потерпіла не впізнала.

error0
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *