Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області визнав громадянина винним у державній зраді.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 16 січня.

28 листопада 2022 року в месенджері Telegram чоловік отримав від невстановленого представника РФ злочинне завдання передати географічні координати розташування в місті Ізмаїлі електропідстанції, а також блокпоста, поблизу неї, уточнити, скільки військовослужбовців є на блокпосту, чи мають вони зброю та ін. На початку грудня обвинувачений повідомив відстань від електропідстанції до обʼєктів житлової забудови, а також про фортифікаційне оснащення двох блокпостів біля підстанції.

Зловмисник також інформував про роботу морського порту і судноремонтних заводів, які використовуються силами оборони. Перебуваючи за місцем роботи на судноремонтому заводі, він дізнався, що туди прибули чотири автомобілі, які завантажують дизельним паливом, щоб транспортувати для цивільних і військових потреб. На підтвердження цього обвинувачений надіслав кураторові фото вантажівок на території заводу.

17 січня 2023-го коригувальника затримали в селі Кислиця Ізмаїльського району, де він мешкав зі своїми батьками і сестрою. Оглядаючи мобільний телефон чоловіка, слідчий виявив у ньому додаток «VPN росія», а тако фото місцевої інфраструктури й вантажівк, припаркованих на території судноремонтного заводу. Також у телефоні були проросійські медіафайли й скриншоти електронних карт із позначенням обʼєктів критичної інфраструктури та блокпостів військовослужбовців. Під час огляду мобільного телефону в месенджер Telegram надійшло повідомлення від абонента, якому обвинувачений постійно передавав інформацію і який, за версією правоохоронців, є представником РФ.

У судовому засіданні чоловік не визнав вину, кажучи, що ніколи не спілкувався з російськими військовими. Дійсно, на його мобільному телефоні був встановлений додаток VPN, але виключно для особистих потреб. У Telegram йому надходили пропозиції роботи з російських номерів, однак він їх, начебто, відхиляв, пояснюючи, що не має бажання працювати у такому напрямку, і блокував абонентів. У день затримання приїхали правоохоронці, наділи на нього кайданки, били на очах у батьків, допитували протягом однієї години, а вже потім почали відеозйомку. Попередньо він, нібито, залишив телефон у будинку, а сам був в іншому приміщенні. Так обвинувачений намагався переконати суд, що правоохоронці мали доступ до мобілки за його відсутності і могли самі створити там акаунт. 

Але ця версія подій спростовується відеозаписом обшуку та показаннями понятих, з яких випливає, що затриманий був без кайданків на руках, добровільно видав телефон саме під час обшуку, а не до цього. 

Обидва поняті категорично заперечили застосування до обвинуваченого будь-якої фізичної сили з боку правоохоронців. Під час відеофіксації ані обвинувачений, ані присутні його родичі не заявили про те, що телефон, начебто, вже був вилучений раніше, а також про застосування фізичної сили. Такі зауваження до протоколу обшуку не вносилися, хоча право це зробити обвинуваченому чітко розʼяснювалося. 

Чоловік повідомив, що  працював на судноремонтному заводі, куди приїжджали вантажівки з паливом, зерном та іншими товарами. Він як працівник, нібито, мусив фотографувати, який саме транспортний засіб приїхав, що саме за продукція та у якій кількості. 

Однак жінка, яка працювала разом із обвинуваченим, пояснила, що в його обовʼязки входило слідкувати за розвантаженням барж, а також виписувати товарно-транспортні накладні на паливо. Працівники не фотографують вантажівки, які приїжджають.

Переписка на телефоні обвинуваченого стосувалася  безпекової  ситуації в Україні та політичних настроїв населення півдня країни у звʼязку з війною. При цьому обвинувачений виказував явну підтримку діям агресора і нетерпимість до України й шкодував, що не має однодумців, з якими міг би обʼєднатися у такій підривній діяльності. 

Із листування видно, що обвинувачений розумів, що спілкується із представником РФ. Анкетні дані цього співрозмовника не встановлені, але це не впливає на доведеність вини. Суд тільки виключив із обвинувачення вказівку на те, що ця особа була співробітником розвідувальних органів РФ

Суд відкинув доводи захисту, що дії чоловіка треба було кваліфікувати не за статтею 111 Кримінального кодексу (як державну зраду), а за більш мʼякою статтею 114-2 Кримінального кодексу, адже остання стосується тільки поширення певної інформації невизначеному колу осіб. У випадку державної зради адресатом є іноземна держави чи організація або їх представники. Обвинувачений не просто поширив інформацію, а надав її конкретному невстановленому представнику іноземної держави-агресора, розуміючи що це шкодить безпеці України.

Чоловіка засуджено до 15 років увʼязнення з конфіскацією майна.

18

0

20

20