Київський апеляційний суд 14 листопада залишив без змін рішення про запобіжний захід щодо Сергія Крайняка та Ігоря Гуменюка, яких звинувачують у терористичному акті під Верховною Радою 31 серпня 2015 року.
Про це повідомляє «Судовий репортер».
Оскаржувалось рішення від 25 липня 2019 року. На момент розгляд апеляційної скарги вона вже не мала сенсу, оскільки з тих пір суд першої інстанції уже двічі продовжував обвинуваченим запобіжний захід. Відтак прокурор Гарасим говорив, що суд взагалі не мав би її розглядати.
Донедавна ухвали суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу до винесення вироку оскаржити було неможливо. Але у червні цього року Конституційний визнав таке положення КПК неконституційним.
Скарги подали, але їх розгляд відбувся аж через 3,5 місяці. Підсудні та їх адвокати, вважають, що Шевченківський суд затягнув передачу справи і так вкотре проявив до них свою упередженість, не давши скористатися своїм правом на апеляцію.
Останні два роки розгляд справи проходить закрито з міркувань безпеки потерпілих, але з онлайн-трансляцією. Розгляд в апеляції вперше за два роки відбувався у присутності вільних слухачів.
31 жовтня, коли була призначена перша дата судового засідання, з’ясувалося, що Шевченківський суд не погодив конвоювання обвинувачених до апеляційного суду. Гуменюка і Крайняка включили із СІЗО по відеозв’язку, але вони наполягали на особистій присутності і так суд відклав слухання ще на два тижні.
14 листопада обвинувачених таки доставили. На початку засідання адвокат Свиридовський клопотав, щоб хлопцям дозволили сидіти не в скляному боксі, а поряд з захисниками, додавши, що суд першої інстанції постійно у цьому відмовляє.
-Представники конвойної служби, скажіть, будь ласка, наскільки ви можете забезпечити безпеку як суду, так і присутніх учасників, у разі прийняття рішення про перебування обвинувачених поряд із своїми захисниками? – запитала суддя Ірина Горб.
– Це суперечить нашій інструкції. Ми не можемо забезпечити надійну охорону, – сказав чоловічий голос.
Суд відхилив клопотання. У цей час в залі перебувало 12 чоловік у формі – конвоїри та охоронці.
Далі суддя Горб зачитала зачитала рішення першої інстанції та апеляційні скарги. Шевченківський суд зазначав, що що Гуменюк у Крайняк обвинувачуються у скоєнні теракту, що призвело до смерті кількох осіб і їм загрожує довічне позбавлення волі. Тому суд вбачає ризик переховування обвинувачених. Крім того не допитані судом свідки та потерпілі і на волі підсудні начебто можуть впливати на них.
Захист називає ухвали про запобіжний захід шаблонними і стереотипними. Так, в ухвалах судом не дано індивідуальної оцінки дій обвинувачених чи їх змістовного опису. Захисники посилалися на практику Європейського суду, що сама лише тяжкість можливого покарання не може виправдовувати тримання під вартою, а ризики не можуть бути абстрактні, а мусять підтверджуватися фактичними даними.
На час затримання Гуменюк був працівником батальйону поліції спеціального призначення, куди вступив добровольцем і брав участь у бойових діях в зоні АТО. Пізніше Гуменюка поміщали до камери разом з іншими засудженими, які застосовували до нього як фізичне насильство, так і постійний психічний тиск, змушуючи визнати провину. Протягом року з ним майже не проводились слідчі дії за участі захисників. До вручення обвинувального акту було проведено тільки допит підозрюваного, освідування після побиття, одночасний допит із Крайняком, два додаткові допит і пред’явлення остаточної підозри. Також адвокат повідомив, що Гуменюк був активним учасником Революції гідності і свідком побиття протестувальників працівниками поліції, допомагав пораненим, пізніше воював в АТО, але ні разу не проходив психологічної реабілітації. У серпні 2015 повернувся до Києва для переведення в інший підрозділ, у зв’язку з розформуванням добровольчих батальйонів, почувався психологічно пригніченим і моральним виснаженим, тому прояви агресії поліції і фізичного впливу до цивільних громадян і мирних мітингувальників у Гуменюка виникає загострене почуття люті і несправедливості.
Адвокат Заруцький вважає, що до Крайняка можна застосувати особисте зобов’язання. Адвокат Свиродовський просив змінити Гуменюку запобіжний захід на домашній арешт у селі Жабинці Хмельницької області.
Крайняк у своїй скарзі зазначив, що суд проігнорував позицію захисту, а саме, що неодноразово подавалися заяви про взяття на поруки від народних депутатів і депутатів Київської міської ради, а також заява тітки про забезпечення його житлом в Києві. Також зазначається про тривалий розгляд справи судом – понад три роки.
«У мене склалося таке враження, що в суді першої інстанції я абсолютно непотрібна людина, я не є стороною процесу, я є просто предмет. До мене застосовуються якісь дії, а те що я говорю, ніким не сприймається… Я не хочу, щоб мене в клітці тримали протягом років і щоб суд дивився на мене як на злочинця, як на особу, яка є небезпечною… Чому вони нас бояться, я не можу зрозуміти, я звичайна людина. Коли мене затримали, я був студентом, я ходив на навчання, я їздив добровольцем захищати свою країну… Я приїжджаю до суду, кожного разу виступаю. Я бачу, що склад суду першої інстанції займається своїми справами. Присяжні читають новини у Фейсбуці. Я це бачу!.. Я бачу, що їм нецікаво. Виступають адвокати – ніхто нічого не слухає! Абсолютне ігнорування наших позицій!.. В мене є тільки один інтерес – довести свою невинуватість. Але чомусь суд чує тільки прокурора!.. Продовжують мені запобіжний захід, приносять через півтора місяці ухвалу в СІЗО і там абсолютно нема того, що я говорив і що говорив мій захист. Як я можу захищатися в такому суді?! Як довести свою невинуватість?! Я бачу повну упередженість в тому суді!.. Повністю ігнорують закон. Вони дивляться на мене як на злочинця, на людину, яка вчинила злочин. Але я його не вчиняв!
Суд першої інстанції зробили закритим. Все, що відбувається, не можуть спостерігати громадськість, не може прийти ЗМІ. А закрили, бо одна з потерпілих сказала, що хтось із присутніх у залі їй говорив неприємні слова. Це абсолютно нас не стосується. Чи це дійсно, чи чиясь фантазія. Варто було, мабуть, в цьому розібратися. Але суд закрив засідання, просто тому, що йому було зручно. Зараз в закритому засіданні він ігнорує все, що ми говоримо, все, що подаємо!.. В суді в закритому режимі, я вважаю, хочуть нам дати пожиттєве і щоб це не бачили люди, ЗМІ, громадськість», – сказав Крайняк.
Обвинувачений Гуменюк заявив, що практична користь від апеляції вже «витекла з часом».
«Шевченківський суд відноситься до нас упереджено… Вони не дають нам можливості розглянути апеляційну скаргу, коли ще можна змінити рішення. Вони затягують. Нас не доставляє конвой і так дальше… Ніхто з нас не перешкоджає розгляду справи, в нас є позитивні характеристики… Доводи обвинувачення не знаходять підтвердження. Коли прокурор і починає говорити, що хто з нас робив… він плутає нас місцями».
Адвокат Свиридовський повідомив, що у закритому засіданні долучають і досліджують письмові докази, але більшість з них, на думку захисту, недопустимі. Зокрема, судово-медична експертиза проводилась без обстеження потерпілого. У Шевченківському суді справу розглядають судді, які є вихідцями з Донецької області. Захистом було подано 22 заяви про відвід складу суду, але їх не задовольнили.
Адвокат Заруцький розповів, що у Європейському суді з прав людини з цього приводу ініційовано дві справи – щодо запобіжного заходу і про порушення презумпції невинуватості.
Після виходу із нарадчої судді оголосили, що залишають скарги без задоволення. Повний текст рішення із поясненнями суддів буде зачитано 19 листопада.
Наразі у Шевченківському суді триває дослідження письмових доказів. Зі слів адвоката, судом вивчено менше половини матеріалів. Список свідків і потерпілих, яких хоче допитати прокурор, ще досі не надано.
31 серпня 2015 року Верховна Рада в першому читанні проголосувала президентський законопроект про внесення зміни до Конституції у частині децентралізації – про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Під парламентом сталися сутички і вибухи, в результаті чого загинуло четверо нацгвардійців, також низка осіб отримали тілесні ушкодження.
Гранату, за версією слідства, кинув боєць батальону «Січ» Ігор Гуменюк (1994 р.н.). Також обвинувачення пред’явили бійцю добровольчого батальйону «Карпатська Січ» Сергію Крайняку (1994 р.н.). Крайняк начебто запалив димову шашку, допомагаючи Гуменюку зробити вибух. Хлопці свою вину заперечують і стверджують, що в СІЗО їх били, щоб змусити зізнатися у злочині.
18
0
20
20
