Шевченківський суд Києва виправдав заступника директора Департаменту Міністерства аграрної політики від вимагання і одержання неправомірної вигоди.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 16 червня.
У серпні 2013 до чиновника звернувся директор ТОВ «Виробничо-будівельна компанія «ІВВІ`С Україна». Чоловік цікавився можливістю використання майна Кіровоградського державного сокоекстрактового заводу, який перебував у стані ліквідації. Чиновник начебто запропонував за винагороду у 50 тис. грн припинити ліквідацію і призначити особу новим директором цього державного заводу.
За версією слідства, відбулася передача 3 тисяч і 10 тисяч гривень, а решту коштів фігурант брати відмовився, нібито здогадавшись про документування. Втім, після затримання ці гроші так і не були вилучені і їх доля залишилась невідомою. Відео- та аудіозаписи зустрічей і розмов суд недопустимими доказами, оскільки ухвали на проведення НСРД не були відкриті захисту ні на момент закінчення розслідування, ні під час розгляду справи судом.
Крім того, у протоколі огляду, ідентифікування та вручення грошових коштів йдеться, що це були гроші заявника. Водночас захист надав копію нібито цього ж протоколу, яка була в матеріалах клопотання при обранні запобіжного заходу. У копії протоколу зазначено, що гроші отримано у Департаменті фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС. При цьому на абревіатурі ДФЗБО наявне закреслення у вигляді рукописного підпису. З огляду на такі розбіжності суд зробив висновок, що були виготовлені два різні за змістом протоколи за результатами проведеної однієї процесуальної дії.
Таким чином, вимагання і передача грошей виявились недоведеними.
Заявник розповів суду, щоб мав знайомого заступника начальника УБОЗ Кіровоградської області. У 2013 році знайомий працював вже в Києві і він приїхав до столиці і написав заяву про вимагання грошей. До заяви він додав записи з диктофона, які сам зробив. Однак у журналі обліку відвідувачів у цей день не зафіксовано, щоб такий чоловік відвідував будівлю УБОЗ Києва. На заяві про злочин є тільки дата її реєстрації, а дата написання відсутня. Суд поставив під сумнів ці показання і вирішив, що заява фактично слугувала приводом для залучення особи співробітниками УБОЗ до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Сам обвинувачений вину заперечував і розповів, що до нього звертався чоловік, якого цікавив металолом на банкрутуючому заводі. На це він говорив, що необхідно запропонувати план роботи, укласти та затвердити інвестиційний договір і лише потім працювати. Але відвідувач повідомив, що це його не цікавить, вони виріжуть металолом та показав посвідчення нібито антикорупційного комітету і сказав, що вони викривають на хабарях. У подальшому чоловік начебто став готувати документи. А бухгалтер заводу у Кіровограді одного разу подзвонила в міністерство і повідомила, більше не може охороняти підприємство, її побили, на територію забігли якісь люди. На думку чиновника, заявника цікавив тільки метал на заводі і господарську діяльність вести він не планував. Обвинувачений сказав, що заявник постійно провокував його, пропонуючи різного роду відпочинки і не міг чітко пояснити мети своїх візитів.
Крім того, обвинувачений чиновник не мав повноважень зробити те, за що йому нібито передавалися гроші. Директор державного заводу призначається наказом міністра.
20
0
20
20
