Деснянський районний суд Києва виправдав ексдиректора ДП «Органічна хімія» НАН України від звинувачень в одержанні неправомірної вигоди.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 12 серпня.
За версією обвинувачення, керівник підприємства хотів 3000 гривень щомісячно за оренду приміщення на 109 к.в.м. у Києві по вулиці Червоноткацькій, 60. Заявником був представник фізособи-підприємця, який мав намір відкрити в орендованому приміщенні станцію технічного обслуговування автомобілів.
За матеріалами справи, у червні 2017-го передано 2000 грн за проведення оцінки та погодження договору оренди. У серпні заявник нібито приніс 3000 гривень, але директора підприємства не було на роботі і він залишив гроші його підлеглому. У вересні 2017-го заявник загинув в автомобільній аварії і тільки на початку жовтня правоохоронці провели обшуки на державному підприємстві. У кабінеті директора в якості доказів вилучили дві купюри по 100 гривень, але в судовому засіданні з’ясувалося, що банкноти мають інші номери, аніж вказано у протоколі обшуку.
Працівник підприємства, через якого начебто передано директору, 3000 грн заявив, що такі показання підписав через погрози правоохоронців. У подальшому прокурор взагалі виключив цей епізод із обвинувачення.
Сам підсудний провину не визнав і розповів, що заявника знав ще від початку 2016 року, коли той приходив знайомитися на підприємство із новим директором. Заявник та інші люди пропонували великі гроші за нелегальне вивезення з підприємства металобрухту і навіть погрожували влаштувати директору величезні проблеми, якщо він відмовиться. У квітні 2017-го хтось підпалив приміщення ДП «Органічна хімія».
Обвинувачений заперечував, що брав будь-які гроші. Під час однієї з розмов заявник за власною ініціативою начебто пропонував йому гроші за пришвидшення підписання договору оренди, на що отримав категоричну відмову.
Заявник у зв’язку зі смертю у суді допитаний не був. Крім того, заява про злочин не містила службових поміток чи штампу канцелярії Київської місцевої прокуратури №3, які б посвідчували факт проходження заяви офіційно, через канцелярію прокуратури та присвоєння їй вхідного номеру тощо. Заява в надрукованому вигляді мала явне виправлення дати вчинення злочину. Таке виправлення не було засвідчено підписами як самого заявника, так і тієї посадової особи, що прийняла цю заяву. У підсумку суд визнав заяву про злочин і відомості з неї недопустимими доказами.
На відеозаписах із НСРД не видно передачі коштів, хоча про це написано у протоколах за результатами огляду цього відео. Суд також не зміг переконатися, що на відео зображено і чути саме заявника, оскільки портретна і звукова експертизи не проводилися. Оперуповноважений пояснив, що сам вирішив, що це голос заявника, хоча не має спеціальних знань із цих питань. У засіданні прокурора спробував перекласти на суд обов’язок порівняти ксерокопію паспорту померлого громадянина із особою, що зафіксована на відеозаписах. Суд не став це робити посилаючись на відсутність спеціальних знань, а також нагадуючи про принцип змагальності — прокурор мав сам довести, що це заявник.
Крім того, прокурор Київської місцевої прокуратури №3 допитав як свідка старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу №5 Управління захисту економіки у м. Києві ДЗЕ Національної поліції України майора поліції. Саме цей оперуповноважений особисто проводив слідчі та негласні слідчі (розшукові) дії, серед яких — допит інших свідків у цьому самому кримінальному провадженні, складав відповідні протоколи.
Оперуповноважений не мав права користуватися повноваженнями слідчого та особисто проводити будь-які гласні та негласні слідчі дії, користуючись повноваженнями слідчого, після того як був допитаний прокурором як свідок у цьому ж кримінальному провадженні.
Суд вирішив, що будь-яких інших належних та об’єктивних доказів на підтвердження висунутого обвинувачення не надано.
20
0
20
20
