Вищий антикорупційний суд визнав адвоката з Івано-Франківська винним у зловживанні впливом.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 20 липня.
За матеріалами справи, у 2025 році адвокат пообіцяв клієнтові вирішити із суддею Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області питання про закриття адміністративної справи про водіння з ознаками наркотичного спʼяніння.
Йшлося про 8 тис грн і 1 300 доларів США , які адвокат переконав клєінта заплатити. Це кваліфікували як закінчений замах на підбурення до надання неправомірної вигоди шляхом умовляння, погроз і примусу. Але водночас передавати гроші судді адвокат нібито не планував і розпорядився ними на власний розсуд, тож йому ще інкримінували шахрайство.
Заявник розповів у суді, що адвокат говорив, що справа непроста і за її вирішення треба заплатити йому та судді. Адвокат, начебто, запропонував два способи співпраці:
1) згідно із законом, але неефективно.
2) вирішення питання, що вимагає оплату 1 500 доларів США. І ця сума нібито включає роботу адвоката та вирішення питання із суддею.
Сам адвокат у суді не визнав вину і стверджував, що діяв добросовісно і отримані гроші — це виключно адвокатський гонорар.
Проаналізувавши докази, суд зʼясував, що саме адвокат запропонував клієнтові варіанти дій при розгляді судової справи і зазначив суму, яка підлягає сплаті, і потім одержав ці кошти.
Суд вважає, що зафіксовані фрази адвоката «ходити з грошима», «комусь нести» свідчать про те, що він намагався вирішити питання клієнта в Калуському міськрайонному суді саме в незаконний спосіб. При цьому адвокат постійно створював у клієнта враження про наявність діалогу, взаєморозуміння із суддею: «…Ми зрозуміли одне одного. Ми зрозуміли один одного тому, що про таке не говорять… Так-так. Ми всі дійшли до спільного знаменника».
Але прямо про передачу коштів судді і наявність твердої домовленості з нею адвокат не казав.
Тому суд не переконався поза розумним сумнівом, що 1 300 доларів призначалися саме судді. Адвокат не говорив про остаточну домовленість із суддею, уникав прямих відповідей і відповідав клієгтові ніби вимушено вимушено.
Докази будь-якої комунікації між адвокатом і суддею відсутні.
Суддя, допитана як свідок, заперечила будь-яке позапроцесуальне спілкування з адвокатом і повідомила, що з нею ніхто не намагався домовитися.
Висловлені адвокатом у розмовах рекомендації щодо сплати 1 300 доларів, на переконання суду, не були підбуренням. Хоча й створювали у клієнта враження про необхідність сплати цієї суми, але мали загальний характер, не спрямований саме на надання неправомірної вигоди судді.
Дії адвоката перекваліфікували на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на суддю за прийняття нею рішення, потрібного для іншої особи.
Суд також уточнив суму неправомірної вигоди до 1 300 доларів США, а не 1 500 як зазначено в обвинувальному акті. Різниця у 200 доларів, як вважає суд, справді була гонораром адвоката.
За обвинуваченням у шахрайстві суд адвоката повністю виправдав — через недоведеність, що 1300 доларів призначалися саме судді, і тому що введення клієнта в оману не підтвердилося.
Сторона захисту намагалася довести провокацію злочину. Заявник ще до першої зустрічі відвідав офіс ДБР у Львові і міг отримувати від них інструкції.
Крім того, у день передачі грошей адвокатові заявник чомусь зателефонував чоловіку, який є викривачем у справі судді Коломийського міськрайонного суду.
Суд переконався, що заявники дійсно знайомі між собою. Але просто факт їхнього спілкування у день передачі коштів, як вважає суд, не є доказом провокації з боку правоохоронних органів.
За зловживання впливом адвоката оштрафували на 93,5 тис грн.
17
0
20
20
