Шосткинський міськрайонний суд Сумської області визнав місцевого жителя винним у державній зраді і призначив йому 15 років позбавлення волі з конфіскаціє майна.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 20 квітня.
Протягом липня-жовтня 2024 року житель прикордонного міста Хутір-Михайлівський спілкувався у Telegram з військовослужбовцем збройним сил РФ. Співрозмовник розповідав, що служить за контрактом, але безпосередньої участі у бойових діях не бере, а лише виконує завдання тилового забезпечення. Посилаючись на звʼязки і підтримку з боку військового командування, росіянин запропонував обвинуваченому займатись переміщенням через кордон наркотичних та заборонених речовин. Але для того, щоб отримувати повноцінну підтримку, чоловік мусив також інформувати ворога про дислокацію українських військових формувань. «За порядочную делюгу и финансировать готовы, я тебе братан скажу там у них на**й бюджет неограничен» (мовою оригіналу), — пояснював представник РФ.
Обвинувачений відповідав, що йому не цікавий цей «петушатник», але погоджувався виконувати завдання. При цьому нарікав на «шакалів», які заважають їм «спокойно дружити і спілкуватися».
Зловмисник надсилав відеозаписи наслідки обстрілів російською артилерією, які, ймовірно, знімав із вікна свого дому, а також скриншоти публікацій і фото наслідків обстрілу залізничного вокзалу, взяті зі ЗМІ. Він зняв військовослужбовців у місті і супроводив відео власними коментарями: «… ставят на позициях прямо, на тропе, где я 30 лет ходил…».
Одного разу коригувальника попросили зʼїздити у Глухів. Він не зміг, посилаючись відсутність транспортного сполучення, але намагався отримати інформацію через товариша, який там проживає, однак той відмовився співпрацювати.
Іншим разом росіянина цікавила обставновка в сусідньому селі. Обвинувачений вкотре повідомив, що йому нема коли і нецікаво цим «п*тухдвижняком» займатися і запропонував залучити його знайомого, який там проживає і наче «ідейний», бо мав військовий досвід в Осетії та Дагестані та жаліє, що свого часу не залишився в РФ. Співрозмовника дуже зацікавила ця особа і він просив звести їх, обіцяючи будь-яку допомогу і оплату.
Обвинувачений згодом надіслав куратору голосове повідомлення про те, що вони з приятелем, якого звуть Саня, зараз вживають алкогольні напої, спілкуються і той готовий до співпраці. Далі до розмови начебто долучився «Саня» і повідомив, що українські вйськові ховаються у місцевому лісі. Куратор попросив позначити цей ліс на карті, щоб уникнути помилок при нанесенні ударів. А ще неодноаразово пропонував дати номер банківської картки, щоб скинути «бабки», у тому числі, на придбання нового мобільного телефону його «ідейному» приятелю, який все ще користується кнопочним пристроєм. Але у подальшому обвинувачений повідомив, що його приятель наразі побоюється співпрацювати. Фактів одержання матеріальної винагороди від представників РФ зафіксовано не було.
За місцем проживання обвинуваченого знайшли екстракт канабісу і саморобний пристрій для його куріння
У судовому засіданні коригувальник не визнав вину і від допиту відмовився. Лише пояснив, що є живим чоловіком, власником імені Святослав і вважає, що на нього не поширюється дія законів України, він не приймає оферту суду, а прокуратура і суд, на його думку, це фірми і приватні корпорації.
За висновком судово-психіатричного експерта, обвинувачений має ознаки змішаного розладу особистості. Такі порушення не є прямими наслідками захворювання або травми і зазвичай виникають ще у дитячому чи підлітковому віці та сягають періоду зрілості. Ці розлади супроводжуються особистісною і соціальною дезінтеграцією. Але не позбавляють людину можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними.
У судовому засіданні допитали мешканця Глухова, якого обвинувачений нібито намагався вербувати на співпрацю з РФ. Свідок розповів, що знає обвинуваченого близько 1,5-2 роки — раніше вони разом перебували у Глухівській психіатричній лікарні. Там обмінялися номерами телефонів і згодом декілька разів спілкувалися. Якось обвинувачений розповідав йому про приліт у будівлю колишнього дитячого садка, кажучи, що там було багато українських військових, яких переодягнули в цивільне, але все одно було зрозуміло, що це військові. Свідок казав, що обвинувачений цілеспрямовано не розпитував його про місця розташування ЗСУ, розмови між ними мали загальний характер і стосувалися випадків обстрілів у їхніх населених пунктах. Будь-яких пропозицій чи натяків щодо співпраці з РФ свідок не помітив.
18
0
20
20
