Хмельницький міськрайонний суд 26 квітня 2021 року виніс рішення у земельній епопеї з кримінальним присмаком, яка співпала з приходом до влади 10 років тому команди Партії регіонів та голови Хмельницької облдержадміністрації Василя Ядухи (2010-2014 роки).
Обвинувачені мешканці Хмельниччини Олександр Данилюк, Дмитро Коваль і Анжела Козак визнані невинними у шахрайстві (вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою осіб, ч. 4 ст. 190 ККУ) і підробці документів (ч. 4 ст. 358 ККУ) та виправдані.
Феміді знадобилося п’ять років, щоб розбити вщент томи доказів, які назбирали правоохоронці. При цьому ключові фігуранти Данилюк і Коваль провели в СІЗО понад три роки, і за цей час суд, продовжуючи їхній арешт, залишався непохитним: «Вони обвинувачуються в скоєнні за попередньою змовою цілого ряду особливо тяжких умисних корисливих злочинів, якими спричинені збитки в особливо великих розмірах та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. За своїм характером ці злочини представляють особливу суспільну небезпеку».
У певний момент навіть здавалося, що обвинувачені «зламаються» і підуть на угоду зі слідством, яка передбачає пом’якшення покарання. Адже багато допитаних свідків, яких заявляв прокурор, давали свідчення не на користь фігурантів. Чому ж усе сталося діаметрально інакше, пояснює суд у виправдувальному вироку.
Афера із 53 гектарами
За версією слідства, у травні 2010 року викладач правознавства двох хмельницьких вишів Олександр Данилюк вступив у злочинну змову з мешканцем села Лісові Гринівці Хмельницького району Дмитром Ковалем, переслідуючи власні інтереси та інтереси третіх осіб. Апетити чоловіків стосувалися земель для ведення особистого селянського господарства на територіях Михайлюцької сільської ради Шепетівського району і Стуфчинецької, Грузевицької, Ружичанської та Шаровечівської сільрад Хмельницького району. Цими чорноземами на той час розпоряджалося керівництво Хмельницької і Шепетівської райдержадміністрацій. Знаючи це, обвинувачені розробили схему з отримання безоплатних два гектара землі на підставних осіб (частина з них були студентами з вишів Данилюка).
Новоспечені щасливі власники потім дарували земельні ділянки неостаннім людям області – дружині тодішнього голови ОДА Наталії Ядусі, її доньці Світлані Ядусі (Реп’ях), а також деякому С. Клочкову і самому Дмитру Ковалю.
Таким чином за період з травня 2010 року і протягом 2011-го Данилюк і Коваль «зібрали» 53,2 гектари на суму 20,7 млн грн.
Обвинуваченим закидали ще й підробку документів. Так, влітку 2010 року пан Данилюк нібито підробив заяви від імені п’яти громадян (які й гадки не мали про «земельний бум») до голови Шепетівської РДА з проханням надати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2 гектара кожному. Потім Данилюк у змові з Ковалем підробили підписи Наталії Ядухи, яка й стала власницею нової земельки.
Аналогічні документально-земельні махінації зачепили ще кількох мешканців, від імені яких тривало «полювання» на землю у передмісті Хмельницького. Тут же на початку лютого 2011 року чоловіки залучили хмельничанку Анжелу Козак для підроблення п’яти клопотань на ім’я голови Хмельницької РДА. У когорту підставних осіб, які просили голову райдержадміністрації про 2 гектара землі, навіть записали матір обвинуваченого Дмитра Коваля. До речі, Анжела Козак у суді частково визнала свою причетність і підтвердила, що вона від імені громадянки Коваль заповнювала папери на виділення земельної ділянки на території Ружичанської сільради. Однак заперечила, що була в змові із обвинуваченими Данилюком та Ковалем.
Олександр Данилюк також частково визнав вину. Повідомив, що у травні 2010-го на нього вийшов Дмитро Коваль з проханням підшукати людей, які хочуть отримати у власність земельні ділянки. Він погодився, оскільки процедура була законною. Потім Данилюк звернувся до своїх знайомих і запитав, чи згодні вони допомогти людині отримати землю, спочатку оформивши ділянки на себе, а потім подарувати. Усі необхідні документи своїх знайомих Данилюк передав Ковалю. На цьому й закінчилася його місія, сказав він у суді. Додав, що Коваль обіцяв просування по службі і тому на його прохання він подарував свою земельну ділянку дружині ексголови ОДА Наталії Ядусі (восени 2010-го Олександр Данилюк очолив управління у справах сім’ї, молоді та спорту Хмельницької ОДА, у якому протримався до 30 квітня 2014 року – авт).
Сам Коваль у суді усе заперечив: змови з Данилюком не було, землю у двох районах не привласнював, документів не підробляв, контактів із іншим обвинуваченим не мав. Натомість заявив, що особисто займався купівлею-продажем землі, частину якої йому подарували. Був випадок, коли одну земельну ділянку Коваль обміняв на автомобіль.
Аргументи суду
Місцевий суд досить філігранно пройшовся по кримінальних статтях, за якими обвинувачували двох чоловіків і жінку, і таки знайшов «шпарину».
Розбір на молекули почався зі статті 190 Кримінального кодексу «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)». В обвинувальному акті сказано, що Данилюк і Коваль заволоділи чужим майном – землями державної власності, якими тоді розпоряджалися Шепетівська і Хмельницька райдержадміністрації. Отже, логічно, що потерпілою стороною у цій справі мала б бути місцева держадміністрація або хтось з її посадовців.
«Обвинуваченим Данилюку і Ковалю інкриміновано заволодіння земельними ділянками державної власності та придбання права на них шляхом обману та зловживання довірою фізичних осіб – мешканців Хмельницької області, студентів навчальних закладів та підлеглих Данилюку працівників управління у справах сім’ї, молоді та спорту Хмельницької ОДА. Заволодіння ж вказаними земельними ділянками та придбання права на них шляхом обману чи зловживання довірою осіб, уповноважених на прийняття рішення щодо передачі громадянам у власність земельних ділянок, обвинуваченим не інкриміновано», – наголошується у вироку.
Обманутими щодо заволодіння державною землею могли бути тільки відповідні чиновники із повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками.
Але прокуратура написала в обвинувальному акті, що з приводу заволодіння державною землею обманули так званих фіктивних власників ділянок, які їх подарували, а не чиновників, які передавали цю землю із державної у приватну власність.
Про таку помилку красномовно свідчили і дії прокурора, який офіційно визнав потерпілим Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, якому належало право розпорядження земельними ділянками. А колишні студенти та інші підставні особи, на яких оформлялися ділянки, у суді були заявлені тільки як свідки.
Таким чином, проблема була саме у формулюванні обвинувачення.
Суд зробив важливу ремарку: за 10 років розгляду справи прокурор міг змінити обвинувачення. Але таким правом чомусь не скористався.
Сам же суд може вийти за межі пред’явленого обвинувачення лише в частині зміни кваліфікації, коли це покращує становище обвинувачених. Це був не той випадок.
Що ж стосується статті 358 Кримінального кодексу «Підроблення офіційного документу», то суд пояснив: усе, що оформляли Данилюк і Коваль (заяви на голів РДА, документи в проектах землеустрою, підписи в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю, заяви про зміну права власності), не є офіційними документами!
«Документація із землеустрою набуває статусу офіційного документу після її затвердження відповідним органом (у випадках передбачених законодавством) або після перевірки та приймання обмінного файлу відповідним органом (у випадку, якщо документація із землеустрою не підлягає затвердженню). Відповідно до статті 62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь», – написав суд.
І разом із виправданням трьох підсудних «на волі» також опинилися 40 земельних ділянок, які арештували у рамках цього кримінального провадження у 2015 році.
На черзі – ще один програш прокурорів?
Шість років тому прокурори області оголосили ще один «хрестовий похід» проти сім’ї колишнього голови Хмельницької ОДА Василя Ядухи. Зокрема, у квітні 2015-го до Хмельницького і Шепетівського міськрайонних судів надійшли цивільні позови прокуратури в інтересах тодішнього Головного управління Держкомзему області. Предметом позовів було визнання незаконними та скасування земельних розпоряджень керівництва Хмельницької і Шепетівської РДА, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та договору дарування земельної ділянки. Відповідачами у справах зазначалися дружина ексголови ОДА Наталія Ядуха та її «дарувальники»-студенти.
До речі, тут варто дати пряму мову тодішніх студентів, які вимушено стали учасниками земельної афери і яких суд допитав ще 2017 року.
«Двоє товаришів по гуртожитку взяли мого паспорта та ідентифікаційного кода. Сказали, що треба зробити копії документів для нашого навчального закладу. Трохи згодом наш викладач з права Олександр Данилюк відпросив з лекцій, повідомивши, що необхідно підписати певні папери у нотаріуса. Я його запитав: «А якщо ми їх не підпишемо?». На що той відповів: «Треба, щоб ви це зробили на благо свого вузу, бо може так статися, що хтось і не довчиться»… Зрозумійте: на той час Олександр Васильович був авторитетом для студентів. Про земельну ділянку площею 2 га на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району дізнався безпосередньо від нотаріуса. Сюди мене з хлопцями привіз Данилюк. У нотаріуса я підписав документи дарування землі на ім’я Наталії Ядухи. Після цього випадку намагалися все забути, як страшний сон. І сподівалися, щоб батьки про це не дізнаються», – зазначив один із них.
«Я її ніколи не бачила (Наталію Ядуху – авт.), хто вона така мені не відомо. Догадувалася (після того, як справою зайнялися правоохоронці – авт.), що це дружина Ядухи В.С… Земельну ділянку подарувала, так як не хотіла мати ніяких проблем у навчанні», – пояснила суду ексстудентка.
Тепер історія прокурорів з цивільними позовами також може закінчитися пшиком. Адже місцеві суди зупинили їхній розгляд до винесення вироку в кримінальній справі, де фігурують уже знайомі Данилюк і Коваль та громадянка Козак. А, зважаючи, що з’явився виправдувальний вирок (щоправда, не вступив в силу до рішення апеляційного суду – авт.), наступні «земельні» рішення можуть бути невідворотними. А державі знову залишиться бублик.
Віталій Тараненко, для сайту «Судовий репортер»
20
0
20
20
