Фастівський визнав міськрайонний суд визнав місцевого жителя винним у державній зраді.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 10 липня.
За матеріалами справи, чоловік був військовослужбовцем за призовом під час мобілізації. У травні 2024-го його направили на МСЕК у Києві, але у військову частину він більше не повернувся.
Через пів року обвинувачений встановив у месенджері «Telegram» контакт із представником спеціальних служб Російської федерації і погодився за грошову винагороду виконувати різного роду завдання.
Спочатку він зробив пʼять написів «выборы» на парканах та стінах будівель у місті Фастові. За це отримав 1200 гривень.
Після того йому запропонували за 30-50 тисяч гривень підпалити автомобіль з ознаками приналежності до Збройних Сил України. Обвинувачений у відповідь запропонував підпалити будівлю РТЦК та СП, кажучи, що хотів би не менше 50-70 тисяч гривень.
Чоловік встановив мобільний додаток, який додає до фотографій і відеозаписів позначки місцезнаходження GPS. Після цього зробив тренувальний підпал сміттєвого баку і зафільмував це з привʼязкою до географічних координат.
У грудні 2024-го зловмисник відзняв на відео радіолокаційне обладнання одного із військових підрозділів Повітряних Сил Збройних Сил України. За це йому мали заплатити 5 тисяч гривень. А ще зробив відеозапис будівельної техніки з привʼязкою до географічних координат і відправив куратору.
За результатами оперативно-розшукового заходу зафіксована розмова обвинуваченого зі знайомим, якому він розказує, що шукає машину для поїздки у Васильків, щоб зняти відео на 10 секунд та заробити за це 5000 грн. Знайомий застеріг його, що це злочин, але обвинувачений відповів, що йому все набридло, тому що його не звільняють з військової служби і він готовий відсидіти 5-8 років. На що співрозмовник відказує, що за такі ж дії його знайомий отримав 15 років вʼязниці, а інший пожиттєво. Обвинувачений відповів, що хоче пожиттєве увʼязнення.
Потім йому вдалося домовитися з іншим чоловіком, який також покинув військову службу. Той підвіз його в Глеваху і обвинувачений знімав там поле, кажучи, що нібито хоче там придбати земельну ділянку. Пізніше між бувшими військовими виник конфлікт. Обвинувачений купив у цього знайомого двигун, який йому не підійшов і хотів повернути гроші. Зафіксована телефонна розмова, в якій обвинувачений вимагає повернення боргу і висловлює співрозмовнику погрози каліцтвом та підпалом гаража. У лютому 2025-го відбувся підпал автомобіль ВАЗ 21093 зеленого кольору. Після цього потерпілий запитав обвинуваченого по телефону, чи це він підпалив його автомобіль. Обвинувачений запитав, яка частина авто згоріла, та не отримавши відповіді сказав, що він палив би передню частину, а не задню.
У суді обвинувачений провину не визнав. Адвокат просив виправдати його за основними пунктами, а за дезертирство покарати, але умовно.
Підсудний скаржився на погане ставлення за місцем військової служби, сказав, що отримав поранення та інвалідність. У військовій частині його змушували копати окопи, косити траву. Він за станом здоровʼя не міг цього робити, а командування ігнорувало його рапорти.
Чоловік говорив, що не знав, що переписувався у Telegram зі сіпівробітником ФСБ РФ. Жінка спілкувалася з ним українською. Він був військовослужбовцем з першого дня повномасштабного вторгнення, але начебто не знав, що не можна фотографувати і розповсюджувати відомості про переміщення та місце дислокації військових. Пояснив, що просто шукав роботу і виконував такі завдання, щоб мати гроші на прожиття.
Підпал автомобіля знайомого обвинувачений також заперечував. Сказав, що хотів лише повернути свої гроші, а не покарати потерпілого. Товариш потім повернув йому кошти, тому конфлікт завершився і мститися він не хотів. На місці підпалу знайшли рукавичку і потім таку ж рукавичку вилучили за місцем проживання обвинуваченого. Чоловік стверджував, що рукавичку міг загубити, тому що його автомобіль стояв поблизу гаража потерпілого.
У підсумку суд визнав обвинувачення повністю доведеним.
Як вбачається з переписки у Telegram, обвинувачений виконував завдання, самостійно за винагороду пропонував підпалити будівлі РТЦК та СП, надсилаючи інформацію, сам пояснював, що зняв ППО.
Характер отриманих та виконаних завдань свідчить, що їх метою було саме заподіяння шкоди національній безпеці України в умовах воєнного стану. Обвинувачений як військовослужбовець не міг цього не розуміти. Знаючи про покарання у виді увʼязнення, від таких дій не відмовився, а навпаки наполягав на виконанні серйознішого завдання за більшу грошову винагороду.
За сукупністю злочинів чоловіка засудили до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
17
0
20
20
