Черкаський районний суд Черкаської області за строками давності звільнив від покарання адвоката, який збив на смерть пішохода і втік.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 15 березня.
14 січня 2016 року, приблизно о 17 годині, на дорозі з боку селища Орбіта в напрямку міста Чигирин Черкаської області, під час роз’їзду із зустрічним автомобілем, водій збив 25-річного пішохода, який перетинав проїзну частину в недозволеному місці. Нібито, не маючи технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування, водій допустив наїзд на пішохода і той загинув на місці.
Окрім водія, в машині було ще троє його товаришів, з якими вони того дня їздили на полювання. Чоловіки вийшли з машини, пересвідчилися, що пішохід мертвий, відтягнули тіло на узбіччя і поїхали звідти, не викликавши ні поліцію, ні швидку. Однак через дві години повернулися. Один із них нібито загубив там свій мобільний телефон. Знайшовши мобілку вони знову поїхали. Наступного ранку двоє перехожих на тій дорозі за слідами крові знайшли на узбіччі тіло, яке лежало в ямі, присипане землею і сосновими гілками. За версією обвинувачення, саме водій там заховав тіло. Пізніше того дня чоловік відкрутив з бампера свого автомобіля фари, які зазнали пошкоджень під час ДТП, та зняв пошкоджене кріплення номерного знаку.
Наступного дня четверо товаришів знову вирушили на полювання, а вечері повернулися додому в Харків.
На Черкащину вони приїздили на кілька днів на полювання і там орендували в Чигирині квартиру у знайомого. Господар цієї квартири розповідав, що бачився з ними після обіду, тобто через годину-дві після ДТП і вони нічого йому про це не розповідали.
Машину, яка збила пішохода, слідчі оглянули через два тижні, але підозру водієві вручили аж через 3 роки.
Початково справа розслідувалась за ч.2 ст.286 ККУ – порушення правил дорожнього руху, що призвело до смерті потерпілого, ст.396 ККУ – приховування злочину і ст.135 ККУ – залишення особи в небезпеці.
У липні 2018-го старший слідчий поліції Питель С.М., не повідомляючи потерпілого закрив кримінальну справу в частині ч.2 ст.286 ККУ через відсутність у діях водія складу злочину. Слідчий посилався на авто технічну експертизу від 17.10.2016, що у такій дорожній обстановці водій автомобіля не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування як при швидкості руху керованого ним автомобіля 40… 70 км/год, так і при допустимій швидкості руху даного автомобіля за умовами видимості дороги 42… 58 км/год.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя не переконався, що є докази, які спростовують склад злочину. На думку судді, не перевірено всіх обставин події. Постанову слідчого було скасовано.
18 січня 2019, тобто через 3 роки після смерті пішохода, водію повідомили про підозру. Але тільки за ст.135 КК – залишення особи в небезпеці, за те, що водій залишив потерпілого на дорозі і не надав допомогу.
При розгляді справи в суді по суті чоловік провину не визнав, говорив, що має первинні навики надання медичної допомоги і, на його переконання, потерпілий помер одразу і можливості його врятувати не було. Він не викликав медиків, а заховав тіло в яму, бо діяв у шоковому стані. Вважає себе потерпілою стороною, адже дана подія призвела до його значних душевних хвилювань. Просив суд його виправдати.
Інші троє пасажирів машини були допитані як свідки і не змогли пояснити суду, чому не повідомили працівників поліції про ДТП, не викликали швидку медичну допомогу і залишили місце події.
Суд визнав водія винним за єдиною пред’явленою йому статтею обвинувачення – ч.1 ст.135 Кримінального кодексу (залишення особи без допомоги у небезпечному для життя стані). Це злочин злочин невеликої тяжкості, за який передбачено найбільш суворе покарання у виді 2 років позбавлення волі. Існує також ч.3 ст.135 КК – коли залишення особи в небезпеці призвело до смерті, що карається від 3 до 8 років в’язниці.
Однак у даному випадку причиною смерті пішохода визнано саме наїзд машиною, якого нібито не зміг уникнути водій. Медичний експерт повідомив суду, що тілесні ушкодження були несумісні з життям. Експерт вважає, що смерть наступила в дуже короткий проміжок часу після травмування від декількох секунд до декількох хвилин. Разом з тим, точно сказати, що чоловік загинув в момент завдання травми і не подавав ознак життя експерт не може, в період життя від декількох секунд до декількох хвилин він ще міг подавати ознаки життя.
Водія визнано винним у злочині невеликої тяжкості, з моменту якого минули строки давності (три роки).
Відтак суд, призначивши максимально можливі 2 роки тюрми, був змушений звільнити винуватого від призначеного покарання за строками давності.
Суд частково задовольнив позов про стягнення моральної шкоди, врахувавши, що водій, «поправши всі людські цінності не просто залишив потерпілого на місці ДТП, а намагаючись уникнути будь-якої відповідальності та повністю приховати свою причетність до вчиненого, закопав тіло». Суд зважив на «глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, які полягали не тільки в смерті сина, а і у відношенні обвинуваченого до його тіла, переживання, щодо можливості взагалі не дізнатися про долю сина».
З обвинуваченого на користь батька загиблого стягнуто 150 тисяч гривень моральної шкоди.
В судовому засіданні встановлено, що в діях обвинуваченого немає причинно-наслідкового зв’язку зі смертю потерпілого, що вказує на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, пов’язаної саме зі смертю , тому в іншій частині вимоги про відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню.
Обвинувачений – виходець із Харкова, у публічних джерелах згадується як керівник і бенефіціар компаній, що займаються будівництвом і нерухомістю. У серпні 2019, через три з половиною роки після аварії, чоловік отримав свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю.
20
0
20
20
