Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області визнав виконуючого обовʼязки старости села Лісна Стінка Купʼянського району Харківської області винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 27 березня.
Із червня по 9 вересня 2022 року чоловік працював в.о. помічника начальника відділу с. Лісна Стінка територіального управління Військово-цивільної окупаційної адміністрації Купʼянського району.
Він російською мовою виступав з вітальною промовою на святі 1 вересня та вручав школярам подарунки, надані окупаційною владою. Це сталося після того, як директорку школи забрало ФСБ РФ, тому що вона не захотіла співпрацювати.
Жінка відсиділа 90 днів за ґратами, на підвалі. У селі вона розповіла, що скаргу до ФСБ на неї написали місцеві вчителі. Після 16 червня 2022 року староста завітав до неї додому та передав записку: «Ви повинні зʼявитися в м. Куп`янськ зі списком вчителів, які підуть на співпрацю з РФ і почнуть процес за російськими програмами». Із 17 вчителів 9 погодилися на співпрацю та майже весь технічний персонал. Директорка школи відмовилася і запитувала у старости «Ти, що з ними? Підеш співучасником!», на що він відповідав: «Ти мене не лякай». Жінка заявила, що не буде співпрацювати з окупантами і краще нехай вбʼють її, на що староста говорив: «Добре, якщо вб`ють, а не залишать калікою…».
Після звільнення із підвалу жінка бачила зняте росіянами відео за участі старости про те, що вона нібито обікрала школу. Йшлося про два ноутбуки, які директорка дійсно забрала зі школи додому, бо то були ноутбуки вчителів, які не проживали в селі. У відеоролику староста казав, що ці ноутбуки тепер будуть використовувати для блага. Мовляв, ноутбуки і печатки, які «незаконно» зберігалися у директора школи, повернуті.
Під час окупації в село приїхала жінка, яка почала працювати в школі вчителькою російської мови. Одного дня місцева жителька побачила, як ця вчителька стирає зі стовпа український прапор, і пригрозила їй: «Іди звідси сепаратистка, я тобі там повитираю…». Потім зʼясувалося, що вчительці стирати прапор України ніби доручив староста. Того ж дня староста приїхав і вимагав вибачитися перед вчителькою, яка стирала прапор. Запитував у людей, чим вони не задоволенні. І переконував, що в «ДНР» люди живуть краще, там гарні зарплати і таке інше.
Сам староста вину не визнав і говорив, що під час окупації був вимушений скласти повноваження і далі тільки як волонтер допомагав односельцям. Жодних документів окупаційної влади не підписував, зарплату в російських рублях не отримував. Люди розповідали, що староста роздавав по 10 тисяч рублів допомоги від окупантів. Але він заперечував і казав, що це робили представники «пенсійного фонду». Лист-папірець директорці школи він передав, бо його передав староста сусіднього села, кажучи, що це з сільради збирають директорів шкіл. Змісту цього листа староста нібито не знав.
Обвинувачений запевняв, що у святі 1 вересня і в зйомці відеоролика брав участь, тому що до нього приїжджали озброєні військові і погрожували. Староста наголошував, що в селі проживали 8 учасників АТО і він нікого не видав. У сусідньому окрузі таких людей катували, тому в своєму селі він спалив документи про атовців і ніхто не постраждав. Коли зайшли хлопці ЗСУ, 80 бригада, він допомагав їм, забезпечував харчуванням, розселяв.
Але більшість допитаних у суді свідків все ж підтвердили лояльне ставлення старости до окупантів. Чоловіка бачили в доброму настрої, не пригніченим, без ознак тілесних ушкоджень. Про тиск на старосту людям не відомо, хоча в селі чутки поширюються швидко. Коли російські військові затримали й ізолювали директорку школи, яка відмовилась співпрацювати, то про це знало все село. Натомість староста після затримання директорки школи виступив на святковій лінійці до 1 вересня і вручив подарунки дітям від імені окупаційної адміністрації.
Суд дійшов висновку, що в період окупації села місцеві жителі все ж мали можливість вибрати декілька варіантів поведінки. Доводи обвинуваченого про скоєння злочину під примусом треба оцінювати критично, тому що такі обставини нічим не підтверджуються та є фактично спробом уникненя кримінальної відповідальності.
Обвинувачений із 2010 року працював сільським головою, потім старостою сіл, тобто майже 12 років займав керівні посади.
221 мешканець села підписав характеристику обвинуваченого як доброзичливої, відповідальної людини, яка протягом тривалого часу опікувалася побутовими та соціальним питаннями громади.
Чоловіка засудили до 5 років тюремного покарання. Після відбуття увʼязнення йому на 10 років забороняється обіймати деякі посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах та організаціях, незалежно від форми власності.
19
0
20
20
