Більше року тому до Хмельницького міськрайонного суду окремо зайшло два обвинувальних акти (які потім об’єднали в одну справу) за подіями 19 лютого 2014 року біля будівлі управління Служби безпеки України у Хмельницькій області. Перший стосувався колишнього начальника обласного СБУ Віктора Крайтора, якого слідство обвинувачує за трьома статтями Кримінального кодексу: ч. 2 ст. 365 (в редакції Закону від 7 квітня 2011 року) – перевищення службових повноважень, що супроводжувалося застосуванням зброї; ч. 1 ст. 119 – вбивства, яке вчинено через необережність; ст. 128 – спричинення необережного тяжкого тілесного ушкодження.
Другий обвинувальний акт за аналогічними статтями Кримінального кодексу стосувався співробітника безпеки відділу Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів управління СБУ і колишнього підлеглого Крайтора Віталія Тарадая.
Крайтор і Тарадай опинилися на лаві підсудних внаслідок вбивства і поранення кількох мітингувальників. Це сталося вдень 19 лютого 2014 року біля будівлі управління СБУ. Зі змісту обвинувального акту випливає, що «о 12 год. 36 хв. Крайтор віддав підлеглому Тарадаю незаконний наказ на застосування вогнепальної зброї (кулемету модифікації Калашникова калібру 7,62 мм – авт.) при значному скупченні людей та наявності реальної можливості ураження сторонніх осіб. При цьому жодних інших заходів щодо припинення дій мітингувальників та унеможливлення завдання шкоди стороннім особам не вжито».
У цей момент поблизу будівлі з пікетом перебувало пару сотень пересічних мешканців, котрі добивалися зустрічі з керівництвом управління, маючи вимогу – не відправляти до Києва спецпідрозділ «Альфа», який міг бути задіяний для придушення учасників Євромайдану. Також у момент пострілів окремі «гарячі голови» протестувальників (не більше 10 осіб) розбили скло і потрапили до тамбуру центрального входу управління СБУ.
Після «розрядки» ситуації кількома пострілами з приміщення СБУ серед мітингувальників з’явилися поранені. Зокрема, Олег Топольницький отримав чотири вогнепальних кульових наскрізних поранень, Олександр Полудніцин – поранення черевної порожнини, Володимир Гаман – поранення черевної стінки. Найбільше ж дісталося 72-річній хмельничанці Людмилі Шеремет – куля пробила голову, пошкодивши головний мозок. Через три дні жінка померла у лікарні.
У справі Крайтора-Тарадая «майданівці» Топольницький, Полудніцин, Гаман, а також донька Шеремет Ірина проходять потерпілими. Троє з них уже виставили цивільні позови. Зокрема, Ірина Шеремет оцінила моральну шкоду в 1 млн грн, Полудніцин і Топольницький – по 700 тис. грн кожен. Вони запропонували солідарно стягнути кошти з обвинуваченого Крайтора та управління СБУ у Хмельницькій області.
Четвертий потерпілий Володимир Гаман не заявляв жодного цивільного позову. Під час спілкування з журналістами 30 жовтня 2019 року він висловив думку, що обвинувачений Крайтор разом з іншими співробітниками у 2014 році виконували військовий обов’язок і запобігли можливим вибухам снарядів, які зберігалися в управлінні СБУ.
Попри те, що справа «есбеушників» більше року у суді, вона залишається на початковому етапі – оголошено обвинувальні акти, з’ясовано позицію учасників та визначено порядок дослідження доказів. Після зачитування обвинувальних актів Крайтор і Тарадай заявили, що не визнають себе винними і готові давати свідчення наприкінці дослідження доказів. Всього у цій справі нараховується кілька сотень свідків.
«Буксування» справи також зумовлено не завжди бездоганною присутністю прокурорів. До прикладу, усі прокурори, котрі входять у групу по справі Крайтора-Тарадая, не з’явилися на засідання 17 жовтня і 21 грудня 2019 року. З цього приводу головуючий суддя Хмельницького міськрайонного суду Олег Антонюк неодноразово звертався до Офісу генпрокурора з проханням забезпечити явку прокурорів.
Коментар судді Олега Антонюка: «У мене є кілька справ, які на розгляд суду направив Офіс генпрокурора. І останнім часом спостерігається незадовільна явка прокурорів. Так, навесні 2020 року зірвалось кілька засідань у справі за обвинуваченням Віктора Крайтора і Віталія Тарадая через відсутність прокурорів. Натомість вони нам пояснювали, що це зумовлено черговим етапом реформування органів прокуратури, який стартував у 2019 році при тодішньому генпрокурорі Руслані Рябошапці. Однак ми неодноразово писали листи на ім’я Рябошаки, а також нині діючого генпрокурора Ірину Венедіктову з проханням налагодити роботу самих прокурорів.
Що стосується справи Крайтора-Тарадая, то сформована група з військових прокурорів. Востаннє до її складу включили військового прокурора хмельницького гарнізону і його заступника. Однак один із них перевівся в іншу прокуратуру, а інший нині перебуває на лікарняному. Перед черговим засіданням у цій справі (справу Крайтора-Тарадая мали слухати 11 листопада – авт.) до суду надійшов лист від військової прокуратури хмельницького гарнізону про не можливість забезпечити участь у справі хмельницького прокурора. Я їм пояснив, що це ваші проблемі, які ви повинні вирішити зі своїм вищим керівництвом. Так тривати далі не може. До кінця поточного року у мене вже розписаний розклад засідань, тож доведеться узгоджувати з учасниками нову дату засідання – не раніше 10 січня 2021 року.
Крім цього, відкладався розгляд справи із причин карантину. Зокрема, дружина одного з обвинувачених захворіла і він пішов на самоізоляцію. А, оскільки без обвинувачених суд не може продовжувати розгляд, тому засідання було відкладено. Надалі ж зі свого ж боку суд сприятиме швидкому розгляду цієї справи».
Віталій Тараненко, для сайту «Судовий репортер». Фото автора.
20
0
20
20
