Шевченківський районний суд міста Києва визнав ексначальницю відділення соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Північна виправна колонія №90» Оксану Мінцеву невинуватою у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 17 грудня.
Жінку звинувачували, що під час окупації вона зайняла посаду так званого старшого інспектора відділу по контролю за виконанням покарань в окупаційному Управлінні служби виконання покарань по Херсонській області.
Під час окупації Херсона слідчі СБУ перехопили телефонну розмову, яка відбулась 9 травня 2022 року між начальником ДУ «Північна виправна колонія № 90» Євгеном Соболєвим та Мінцевою. Перед початком розмови Соболєв каже не в слухавку, що буде розмовляти з Тропіною. Далі по телефону він запитує співрозмовницю, чи залишається вона. Мінцева відповідає, що хоче залишитись, але перепитує, чи загрожує їй «стаття», на що Соболєв відповідає, що тепер «стаття» загрожує всім. Мінцева повідомляє, що має певну «ситуацію» і на запитання Соболєв, чи може він розраховувати не неї як на співробітника, відповідає, що залишиться. Соболєв пропонує їй «прийняти» відділ, на що вона заперечує, що не має потрібного досвіду. Після цього Соболєв просить її просто прийняти справи на на тиждень-два поки він знайде когось на посаду відділу кадрів, каже, що наступного дня з нею звʼяжуться інші співробітники і на цьому розмова завершується.
В вересні 2022-го Мінцевій заочно оголосили підозру, що вона погодилась зайняти посаду начальника відділу кадрів в колонії під владою окупантів.
У листопаді 2022-го Херсон звільнили і підозрювану на деякий оголошували в розшук. Як згодом жінка розповідала в суді, вона не переховувалась, проживала в Херсоні з сімʼєю і коли в місто почали приїздити українські правоохоронці, вона проходила фільтрацію. Дізнавшись, що перебуває у розшуку і що їй оголошена підозра, Мінцева самостійно звʼязалася з прокурором і той сказав їй приїхати на допит до Києва. Вона приїхала з маленьким сином та мамою, прибула до суду і була взята під варту.
У подальшому зміст звинувачень трохи відкоригували. Жінці не інкримінували зайняття посади начальника відділу кадрів в колонії. Як зʼясувалося, Соболєв помилково сприйняв Мінцеву за іншу жінку. Насправді 9 травня 2022-го він телефонував Тропіній і саме їй пропонував посаду начальника відділу кадрів. Тропіній заочно висунули обвинувачення.
Але запис телефонної все одно розмови залишався у справі Мінцевої як доказ, хоча їй вже інкримінували зайняття іншої посади — так званого старшого інспектора відділу по контролю за виконанням покарань, не повʼязаних з ізоляцією засуджених від суспільства, Управління служби виконання покарань по Херсонській області.
Мінцева не визнавала вину і пояснювала в суді, що працювала в Північній виправній колонії №90, коли там ще керувалися українським законодавством. Жодних вказівок як діяти в умовах окупації працівники не отримували, чекали на евакуацію або наказу з вищестоящих інстанцій. Після захоплення міста жінка бачила на території колонії декілька разів представників РФ, але на будь-які наради з окупантами її не запрошували.
Мінцева підтвердила, що мала розмову з начальником колонії Соболєвим, який пропонував їй очолити відділ кадрів. Але наступного дня заступник Соболєва сказав, що начальник помилився і цей дзвінок був не до неї, а до Тропіної.
На той час вже ходили чутки, що Міністерство юстиції України має намір звільнити всіх працівників колонії в окупованому Херсоні.
Тому 12 травня 2022 року Мінцева написала рапорт на звільнення з ДУ «Північна виправна колонія №90» і, пропрацювавши ще два тижні, була звільнена зі служби в українській колонії. Далі, як розповідала обвинувачена, вона залишилась з дитиною та матірʼю в окупованому Херсоні і вони жили за рахунок її заощаджень, підробітків репетиторством, пенсій батьків та аліментів на дитину.
У судовому засіданні допитали тільки одного свідка – ексначальника дільниці слідчого ізолятору ДУ «Північна виправна колонія №90». Він розповів, що після окупації міста установа ще деякий час працювала за українським законодавством. Зокрема, працівники установи проводили засідання по відеоконференцзвʼязку з українськими судами. Хоча в цей час росіяни вже приїжджали в колонію, спілкувалися з Соболєвим як начальником, заходили до відділу виконання судових рішень та оглядали особові справи. На початку травня 2022-го з соцмереж стало відомо, що Соболєву українські правоохоронці оголосили підозру. Після цього була нарада керівництва, в кінці якої Соболєв сказав про цю підозру і що він вирішив залишатися в Херсоні, а із присутніх кожен має прийняти своє рішення і що він погодиться з будь-яким рішенням працівників. Свідок після цього подав рапорт на відпустку і 12 травня 2022 року виїхав на підконтрольну Україні території. Перешкод від адміністрації установи щодо виїзду не було. Люди евакуювалися по неорганізованій дорозі, їхали на свій ризик. Із 28 червня 2022 року свідка призначили виконуючим обовʼязки начальника Північної виправної колонії № 90. Він мав завдання встановити контакт з працівниками та дізнатися хто виїхав, а хто залишився в окупації. Спілкувався з Мінцевою і вона казала, що хоче виїжджати, але дуже боїться. Свідок повідомив, що до нього зверталися співробітники внутрішньої безпеки з приводу етапування засуджених та чи можливо отримати списки. Він контактував по месенджеру з Мінцевою, яка надала такі списки. Про зайняття Мінцевою посади в окупаційному правоохоронному органі свідку нічого невідомо.
Явку інших свідків прокурор забезпечити не зміг і, зрештою, відмовився від них.
Суд дійшов висновку, що прокурор не надав безсумнівних доказів, які б могли бути покладені в основу обвинувального вироку. Доводи обвинуваченої про її невинуватість не спростовані.
Письмові документи, долучені прокурором, не підтверджують створення протягом травня 2022 року незаконного правоохоронного органу, в якому би працювала обвинувачена.
Згідно з показань Мінцевої, що вона працювала в Північній виправної колонії № 90 і була звільнена 31 травня 2022 року за українським законодавством.
Суд дослідив копію витягу з наказу начальника ДУ «Північна виправна колонія-90» від 13.05.2022 і копію трудової книжки, які свідчать, що обвинувачена була звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням.
Мінцева з 2013 року працювала в кримінально-виконавчій службі України, має матір похилого віку, малолітню дитину, яку виховує без чоловіка.
Жінку виправдали у звʼязку з недоведеністю вчинення злочину. Вирок ухвалила суддя Шевченківського районного суду Тетяна Овсепʼян.
Раніше, у 2024 році суддя Шевченківського райсуду Києва Володимир Бугіль визнав Мінцеву винною і з урахуванням помʼякшуючих обставин призначив їй 8 років позбавлення волі. Розгляд відбувався у закритому засіданні і текст вироку не оприлюднювали.
У січні 2025-го апеляція цей обвинувальний вирок скасувала і повернула справу на новий розгляд у першу інстанцію.
З рішення апеляційного суду вбачається, що обвинувальний вирок чомусь враховував показання свідка, якого в судовому засіданні не допитували і протокол допиту якого не надавався.
Апеляційний суд погодився із доводами захисту, що суд першої інстанції не проаналізував усі докази і не врахував аргументи щодо невинуватості обвинуваченої. Після повторного розгляду справи жінку визнали невинуватою.
Мінцева провела під вартою 2,5 роки і вийшла на свободу в липні цього року, коли їй зменшили заставу до 242 тисяч гривень.
15
0
20
20
