Київський апеляційний суд скасував вирок, яким двох колишніх слідчих ДПІ у Деснянському районі Києва та їх пособника визнали винними в отриманні 250 тис. грн неправомірної вигоди.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на ухвалу від 23 грудня.
Вирок у червні 2019 ухвала суддя Шевченківського суду Києва Лідія Щебуняєва. Колишнім податківцям призначили по 5 років і 6 місяців позбавлення волі, а їх пособнику – 5 років. До всіх трьох суд застосував конфіскацію майна.
Адвокати оскаржили вирок, вказуючи на процесуальні порушення. Після дебатів та останнього слова обвинувачених суд вийшов до нарадчої кімнати, але згодом повернувся і, не оголосивши вирок, відновив слухання та призначив допит п’яти свідків. Повторний допит цих свідків був зумовлений втратою дисків аудіозаписів та журналів судових засідань. Повторні показання цих свідків начебто відрізнялися від первинних, зокрема були більш узгоджені між собою.
Апеляційний суд погодився. КПК не передбачено проведення будь-яких процесуальних дій після виходу суду до нарадчої кімнати, в тому числі і повторного допиту свідків. Повторний допит свідка судом можливий стосовно тих обставин, щодо яких він не допитувався. Повторний допит свідка стосовно обставин, щодо яких він уже дав показання, ні на етапі судового розгляду, ні після повернення суду із нарадчої кімнати нормами діючого КПК України не передбачений. Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність дисків із записами судових засідань, на яких були допитані свідки, настала внаслідок дій невстановлених осіб. Для підтвердження факту реальної втрати цих дисків і можливого їх відшукання існувала необхідно було провести службове розслідування, за результатами якого суд міг би вирішувати питання щодо показань зазначених свідків у порядку, який би не суперечив вимогам КПК. Однак у матеріалах справи немає інформації про проведення такого розслідування та його результати.
Результати такого повторного допиту свідків апеляційний суд вважає недопустимими доказами.
Також суд зауважив, що перша інстанція не надала мотивів відхилення клопотань про визнання доказів недопустимими. У матеріалах справи відсутні документи щодо вилучення таких доказів, як мобільний телефон і гроші. Протокол особистого обшуку не складався. Телефон та грошові кошти знаходились не в обвинуваченого , а на землі поряд із ним.
Крім того, апеляційний суд вважає, що в першій інстанції не було вжито заходів для спростування версії захисту про можливу провокацію злочину. Так, матеріали справи містять записи розмов між заявником та обвинуваченими, що зроблені заявником за власною ініціативою на йому записуючу техніку. Судом першої інстанції ці записи визнані недопустимими доказами вини обвинувачених. Проте, на думку суддів апеляції, зміст цих записів, може бути враховано при вирішенні питання про наявність провокації (підбурювання) обвинувачених на вчинення злочину. Сам факт здійснення таких записів, зроблених заявником на самому початку його спілкування із обвинуваченими, може вказувати на провокацію.
Апеляційний суд скасував вирок і призначив новий розгляд справи в першій інстанції.
20
0
20
20
