Дарницький суд Києва Києва засудив тренера за футболу за розпусні дії щодо малолітнього хлопчика.

Про це інформує  «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 12 липня. 

У грудні 2015-го обвинувачений дитяча футбольна команда поїхала на гру до Львова і зупинилась у хостелі. Близько 4 ночі, коли діти спали, тренер підійшов до ліжка одного з хлопчиків, спустив йому до колін шорти і спідню білизну та почав руками торкатися його статевого органу. Малолітній прокинувся, але вигляду не подав. Тоді тренер приспустив свої труси, дістав статевий орган і почав торкатися ним обличчя дитини. Щоб не бути викритим, тренер за допомогою світла мобільного телефону ще раз перевірив кожного в кімнаті, та переконавшись, що всі сплять, продовжив свою злочинну діяльність: знову приспустив свою спідню білизну, дістав свій статевий орган, та почав водити ним по обличчю хлопчика, в тому числі по губах. Малолітній роблячи вигляд, що спить, відвернувся в бік стіни. Після цього, тренер натягнув свої штани і вийшов з кімнати.

Після цього хлопчик одразу відправив СМС:  «Мама мені страшно мені тренер х*й в губи ложив я хочу. Уїхати пожалуйста» із доданими плачучими смайлами.

Батько потерпілого розповів, що дружина вночі отримала СМС. Вони передзвонили сину, однак той не взяв трубки. Батько негайно сів за кермо та поїхав до Львова, на ранок уже був на місці. Обвинувачений тренер та його помічник вийшли з кавою в такому стані, наче цілу ніч щось вживали. При дітях батько вирішив не розпочинати жодних розмов із обвинуваченим, просто забрав сина.

З’ясувалося, що тої ночі в кімнаті прокинувся ще один хлопчик і все бачив та підтвердив показання потерпілого. Із цим свідком проводився слідчий експеримент, щоб переконатися, що він бачив саме тренера і не сплутав його член із рукою чи іншим предметом.

Справу передали до суду ще у 2016-му однак тренер не з’являвся на судові засідання і його затримували і доставляли до суду. У липні 2017-го обвинуваченого оголосили в розшук і справу зупинили на 2 роки, аж поки у вересні 2019 він не був затриманий.

У суді тренер провину не визнав і казав, що потерпілий його обмовив. Напередодні події хлопця начебто видалили з поля за те, що він ударив іншого гравця, і в роздягалці тренер зробив йому жорстке зауваження.

Також захист надав суду висновок за результатами спеціального психофізіологічного дослідження з використанням поліграфу, відповідно до якого обвинувачений зовсім не причетний до розпусних дій щодо малолітнього.

Але суд вважає, що сам по собі цей документ не може свідчити про невинуватість, оскільки дані цього висновку суперечать іншим зібраним доказам. Крім того, дослідження на поліграфі відбулося через понад 5,5 років після події. У висновку не міститься даних щодо використаного технічного забезпечення, зокрема його назви, відповідності ДСТУ, сертифікату та строку дії калібровки, які б відповідали стандартам. Також суд бере до уваги, що стороною захисту не заявлялось клопотання про проведення судової психофізіологічної експертизи обвинуваченому із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграф, проведення якої було би доручено відповідній експертній установі/експерту. Спеціаліст, який проводив дослідження не є експертом, що включений до Державного реєстру атестованих судових експертів як експерт та наявності у нього кваліфікації «поліграфолога» і тому зазначення у висновку про його попередження про кримінальну відповідальність будь-якого значення не має.

Суд звертає увагу, що встановлення особливостей психічної діяльності та таких її проявів в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки, можуть з’ясовуватися лише шляхом призначення та проведення судової психологічної експертизи, а не експертного дослідження.

Відповідно до Інструкції про призначення і проведення експертиз, опитування із застосуванням комп’ютерного поліграфа може проводитися виключно в межах психологічної експертизи з метою отримання орієнтувальної інформації, а не використовуватися як засіб доказування обставин.

Дані психологічного тестування, як зазначає суд, також не підтверджують невинуватість підсудного, оскільки стосуються відомостей не схильності обвинуваченого до гомосексуальної поведінки. Водночас за висновками тестування оцінити ризик порушення вибору статевого об’єкту за віком (педофілія) не є можливим.

Суд зазначив, що обвинувачений хоч і не є родичем потерпілого чи особою, яка займається вихованням дитини чи піклуванням про неї, але був тренером потерпілого. Обвинувачений мав розуміти, що поведінка тренера відіграє підвищену роль у вихованні та формуванні особистості юного спортсмена. Особлива небезпечність дій підсудного полягає у впливі на нормальний моральний та фізичний розвиток малолітніх осіб, а також виникненні аморальних поглядів у дітей.

Тренера визнали винним і засудили до 7 років позбавлення волі. До набуття вироком законної сил суд змінив запобіжний захід і негайно взяв чоловіка під варту.

Обвинувачений працював тренером-викладачем з футболу Київської міської дитячо-юнацької спортивної школи з міні футболу, тренером з футболу в ФК «Дніпро-Київ».

Справу розглядав Дарницький суд Києва, оскільки потерпілий, обвинувачений та майже всі свідки проживають у столиці.

За рішенням суду інформація про цього чоловіка включається до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

19

0

20

20