Як державний суд не дав стягнути з Барщовського 75 мільйонів євро

У березні 2020 року Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» ухвалив стягнути з бізнесмена Тараса Барщовського 75 мільйонів євро на користь фінансової компанії «Інвестохіллс Веста». Барщовський власник групи компаній T.B. Fruit — провідного виробника концентрованих соків в Європі. У 2019 році журнал «Новое время» включив Барщовського у список 100 найбагатших людей України. Бізнесмен зайняв 60 позицію, його активи оцінили у $105 млн.

Заборгованість накопичилась з 2011 року за неповернутими кредитами у «Дельта Банку», поручителем по яких виступив Барщовський. Банк у 2015 році визнали неплатоспроможним і в кінці минулого року Фонд гарантування вкладів продав права вимоги по кредитам компанії «Інвестохіллс Веста». Остання звернулась до третейського суду, оскільки «Дельта Банк» і Барщовський підписами у договорі погодили вирішення спорів саме у третейському суді.

Третейські суди — це недержавні суди, що існують для вирішення цивільних і господарських спорів. Сторони, що звертаються до третейського суду, довіряють вирішення спору третій особі, а не державному органу. Водночас рішення третейських судів мають юридичну силу і підлягають виконанню, як і інші державні судові рішення. Якщо таке рішення не буде оскаржене, а оскаржується воно саме у державному суді.

За законом, рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване у державному суді лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.

Отже, господарський суд не може оцінювати законність і обґрунтованість рішення третейського суду, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування.

Але це – закріплена у законодавстві теорія.

Практика ж виглядає трохи різноманітніше…

Так, 5 травня 2020 року Північний апеляційний господарський суд у Києві в особі судді Агрикової скасував рішення третейського суду про стягнення 75 мільйонів євро із Тараса Барщовського.

Барщовський ствержував, що вони з банком нібито не домовлялися про розгляд спорів у третейському суді при громадській організації «Союз інвесторів України». У договорі кредитної лінії 2011 року йшлося про третейській суд при Асоціації Українських банків. Але у додатковому договорі 2013 року йшлося вже про третейський суд при «Союзі Інвесторів України». Барщовський говорив, що останній договір він не підписував.

Раніше третейський суд у заяві Барщовського про некомпетентність суду відмовив, зазначивши, що не надано жодних доказів, що свідчили б про неукладеність, недійсність або нікчемність договору з усіма змінами і доповненнями.

На підтвердження своєї позиції в апеляції представники третьої особи (компанії «Танк-Транс», за яку поручився Барщовський) надали претензію «Дельта Банк» від 06.02.2015 року на суму 36,8 млн євро. Зі змісту претензії вбачалося, що згідно з п. 7.1. договору кредитної лінії всі спори за цим договором вирішуються сторонами в процесі переговорів. А в разі неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, всі спори, розбіжності та вимоги, вирішуються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Апеляційний суд зробив з цього висновок, що лист «Дельта Банку» ставить під сумнів підписання вищезгаданої додаткової угоди.

Іншою суттєвою обставиною була відсутність оригіналів документів. Придбавши право вимоги, компанія отримала від «Дельта Банку» тільки нотаріально посвідчені копії.Оригінал додаткового договору і договору поруки у 2017 році були вилучені поліцією під час обшуку у «Дельта Банку» і перебувають у матеріалах кримінального провадження №42016101060000209 у СВ Печерського управління ГУ Національної поліції у м. Києві.

Північний апеляційний госпсуд зауважив, що третейський суд, маючи заперечення двох сторін про дійсність додаткового договору розглянув справу за відсутності оригіналів документів.

Суду надали копію протоколу обшуку, яка з’явилася за фактом ознайомлення з матеріалами кримінального провадження адвоката позивача. Суд не взяв до уваги цю копію, засумнівавшись, що вона відповідає оригіналу.

Компанія «Інвестохіллс Веста», яка стягує кошти, подавала клопотання відкласти розгляд, щоб отримати довідку про перебування оригіналів документів у матеріалах кримінального провадження. Але апеляційний суд відмовив, зазначивши, що сторони раніше мали достатньо часу, щоб надати докази, а тепер це буде затягуванням.

У підсумку суддя поставила під сумнів достовірність нотаріальних копій договорів, документи правоохоронних органів, де вказано, що оригінали були вилучені під час слідчих дій, і скасувала рішення третейського суду на підставі слів представника боржника про те, що він не підписував документи.

Особа судді третейського суду також викликала заперечення. У додатковій угоді йшлося, що справу розглядатиме одноособово суддя Кисельов, а якщо не зможе, то Твердохліб. У випадку, коли обидва не зможуть, то голова третейського суду має призначити такого суддю.

На запит «Інвестохіллс Веста» третейський суд повідомив, що судді Кисельов і Твердохліб виключені з його складу. Тому на розгляд призначили суддю Дяченка.

Як тепер стверджує позивач, апеляційний суд повністю проігнорував офіційний лист третейського суду і натомість врахував роздруківку з сайту, що Кисельов все ще є діючим суддею.

Представник Барщовського двічі заявляв відвід судді Дяченку, які не були розглянуті через пропущення строків на їх подання. Апеляційний суд вважає, що Дяченко перевищив повноваження, оскільки питання щодо можливості відводу мав вирішувати голова суду.

У підсумку суд вирішив, склад третейського суду не відповідав вимогам закону, що є підставою для скасування його рішення.

Недавно Верховний суд скасував також ще одне рішення третейського суду про стягнення 14 млн євро з будівельної фірми «Т.М.М.» та її власника Миколи Толмачова. Ці гроші забудовник винен «Укрсоцбанку». Сторони прописали звернення до третейського суду в додатковій угоді, яку підписали через три місяці після закінчення дії кредитного договору. Верховний суд причепився до того, що сторони не зафіксували, що додаткова угода стосується відносин, які виникли до її укладення, тобто взагалі стосується кредитного договору, а відтак вирішив, що про третейський суд не домовлялися.

У квітні цього року уряд схвалив законопроект щодо вдосконалення порядку утворення та діяльності третейських судів.

Міністр юстиції Денис Малюська заявив, що новий закон «сприятиме поширенню практики третейського розгляду спорів, який характеризується невеликими фінансовими затратами сторін та швидкими строками вирішення, що у свою чергу призведе до зменшення навантаження на суди та підвищення якості здійснення правосуддя».

Втім, очевидно, що в умовах провалу судової реформи третейські суди в Україні не зможуть ефективно працювати, а їхні рішення імовірно будуть блоковані державними судами.

Автор: Ірина Салій, сайт «Судовий репортер»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

RSS
Follow by Email